Україні важко закуповувати вкрай необхідні для армії снаряди, адже ринок озброєння дуже специфічний та працює як велика монополія, де основні гравці знають одне одного. До того ж росія створює проблеми на світовому ринку, щоб Україна не могла купувати зброю та боєприпаси, особливого радянського зразка. Зокрема, країна-агресор використовує свій вплив на Балканські країни, де досі є склади з таким озброєнням. Експерти в коментарях УНН розповіли наскільки гострою є проблема.
Україна зіштовхується з низкою проблем при закупівлі озброєння. Зокрема, військові експерти зазначають, що на початку повномасштабного вторгнення деякі країни взагалі не хотіли укладати контракти з міністерством оборони України на продаж боєприпасів, адже побоювалися, що наша країна програє війну і за них ніхто не заплатить. Тому МОУ змушене було укладати контракти з усіма компаніями, які стверджували, що зможуть привезти озброєння.
До того ж військовий експерт Сергій Кузан наголосив, що світовий ринок зброї та боєприпасів – це велика монополія, тому Україні складно напряму закуповувати озброєння, а єдиним виходом є використання країн-посередників. Він пояснив, що Україна не може отримати якусь зброю без дозволу країни-виробника через контроль над обігом зброї. Таким чином країна-виробник отримує гарантії, що її озброєння не опиниться у ворожій країні і не буде використане проти неї ж або союзників.
Проте, росія намагається робити все, щоб Україна не могла купити зброю чи боєприпаси особливо радянського зразка. Зокрема, країна-агресор перекуповує таке озброєння за більшу ціну.
"До радянської техніки потрібні радянські боєприпаси специфічних калібрів – 122, 152 мм. Вони інші, ніж зразки західного озброєння. Оскільки техніка залишається – вона потребує боєприпасів. росія впливає, у тому числі тим, що перекуповує за більшу ціну боєприпаси", - сказав політичний оглядач Геннадій Дубов.
Експерти зазначають, що снаряди радянського зразка Україна можу купити дешевше, ніж натівського. До того ж, не зважаючи на допомогу західних партнерів, ЗСУ досі мають велику кількість радянської зброї.
Адже, до початку повномасштабної війни абсолютна більшість озброєння ЗСУ була тою чи іншою мірою радянською спадщиною. Тому саме озброєння, запчастини до нього і боєприпаси виробляються здебільшого на території держав колишніх членів Варшавського договору. Частина держав, де є необхідні Україні боєприпаси, є ворожими – рф та білорусь.
Також склади з радянськими боєприпасами є у Балканських країнах, але через вплив росії та внутрішнє законодавство, вони не продають снаряди напряму Україні.
Військові експерти Дмитро Снєгирьов і Олег Жданов наголосили, що Балканські країни хоч і відмовляються напряму постачати озброєння та боєприпаси в Україну, проте роблять це через треті країни.
"Складно звідти (з Балканських країн постачати боєприпаси – ред.), не постачаємо напряму… Дійсно є величезна проблема, але вона вирішується через треті країни. Або ми домовляємося з країною, яка стає посередником", - прокоментував Олег Жданов.
На думку експерта співзасновника БО "Реактивна пошта" Павла Нарожного, такими посередниками можуть виступити країни Євросоюзу та США.
"Відповідь проста – щоб хтось із союзників купував ці боєприпаси, а потім передавав Україні. Це може бути будь-хто з країн ЄС або США, чи інших третіх країн, в кого проблем немає", - сказав Павло Нарожний.
Як бачимо, ринок озброєння досить складний і для того, аби Україна могла закуповувати такі необхідні для армії снаряди, особливо з Балканських країн, потрібно мати надійного посередника.