Для багатьох, хто припускав, що російсько-український конфлікт заспокоїться в 2018 році, кінець минулого року став свідченням повністю протилежного - конфлікт знову активізувався, але з певними суперечливими, як його назвали автори, сигналами.
Позитивом, як зазначається у матеріалі, є те, що між Україною і підтримуваними Росією бойовиками відбувся найбільший з початку війни обмін утримуваними особами. Це продемонструвало, що у гуманітарних питаннях можливий певний прогрес за допомогою "нормандського формату" та мінської тристоронньої контактної групи, вказали автори.
Серед негативів - відкликання Росією своїх військовослужбовців зі СЦКК. Цей центр не лише забезпечував прямий військовий канал зв'язку між Україною та Росією, але й зменшував ризики для безпеки спостерігачів ОБСЄ. Відразу після виходу Росії з СЦКК на сході України відбулися найгірші з лютого 2017 року бойові дії, зазначили експерти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порошенко заявив, що миротворча місія на Донбасі життєво потрібна
На тлі цього, як ідеться у матеріалі, президент РФ Володимир Путін знову висунув свою пропозицію про миротворчі сили ООН, яку він вперше подав у вигляді проекту резолюції Ради безпеки ООН у вересні 2017 року. На прес-конференції наприкінці року Володимир Путін заявив, що він, у принципі, не проти ширшого мандату для міжнародних миротворців на Донбасі, але рішення має бути узгоджене між Києвом і бойовиками, а це - зі зрозумілих причин - неприйнятно для України та Заходу, зауважили фахівці.
"Тим не менше, західні союзники подвоїли свої дипломатичні зусилля, щоб знайти дієве рішення щодо місії ООН за допомогою кількох паралельних каналів для переговорів, включаючи прямий американо-російський канал між спеціальним представником США з питань України Куртом Волкером та його російським колегою Владиславом Сурковим. Після декількох місяців доказів щодо прогресу було мало, що призвело до того, що Секретаріат ООН призупинив усю підготовку для відправки в Україну місії з оцінки. Незважаючи на це, міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель закликав прийняти рішення щодо миротворчих сил ООН до російських президентських виборів у березні цього року", - йдеться у статті.
Автори зазначили, що на папері російська пропозиція здається зміною позиції. "Але на ділі це частина стратегії Росії відійти від політичної відповідальності за конфлікт, і натомість позиціонувати Росію як посередника на новій платформі в рамках ООН. Москва запропонувала обмежену, шестимісячну місію, озброєну стрілецькою зброєю, з мандатом винятково на забезпечення безпеки СММ ОБСЄ в Україні вздовж лінії розмежування. Місія з такими показниками, ймовірно, заморозить конфлікт; також важко уявити, як вона може підтримати виконання мінських угод", - вказали експерти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порошенко сподівається, що РБ ООН ухвалить резолюцію щодо миротворців на Донбасі у 2018 році
Тому, на думку авторів, будь-яка пропозиція Заходу щодо місії ООН в Україні повинна охоплювати три ключові елементи.
"По-перше, її мандат має охоплювати всю територію Луганської та Донецької областей, включаючи російсько-український кордон - умова, на яку російський президент вже погодився під час телефонної розмови з канцлером Німеччини. Це має важливе значення для забезпечення того, щоб Росія припинила подальше озброєння бойовиків. З практичної точки зору, місія ООН повинна бути відправлена відразу ж або, максимум, не більше ніж у два етапи - щоб Росія не перешкоджала подальшому розгортанню", - сказано у матеріалі.
По-друге, як зазначається, місія ООН повинна посилити, а не замінити операції місії ОБСЄ на місцях. "ООН не має практичного досвіду в російсько-українському конфлікті і останнім часом брала участь у операціях з підтримання миру переважно за межами Європи. Миротворці ООН повинні допомогти СММ ОБСЄ підтримувати мир, у тому числі шляхом моніторингу відведення тяжкого озброєння та сил, охороняючи озброєння та боєприпаси і захищаючи цивільних осіб. Отже, слід серйозно розглянути питання про спільну місію ОБСЄ-ООН. Для ефективного виконання цих завдань до такої місії слід залучити близько 20 тисяч миротворців, але виключити російські сили", - йдеться у статті.
"По-третє, місія ООН повинна підтримувати виконання мінських угод та сприяти поверненню територій, не контрольованих Києвом, під контроль української влади, включаючи створення умов для місцевих виборів, результати яких заслуговуватимуть на довіру. Рада безпеки ООН могла би надати місії виконавчі повноваження, щоб допомогти здійснювати нагляд за імплементацією мінських угод. Місія також могла б допомогти з відбором місцевих посадових осіб та поліції, як і з їх навчанням на більш пізніх етапах, а також могла б сприяти безпечному поверненню переміщених осіб. Якщо узагальнити, це задіяло б усе "сімейство ООН" - з його численними профільними програмами, фондами та спеціалізованими установами - у відновленні Донбасу після закінчення конфлікту", - зауважили дослідники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німеччина наполягає на місії ООН для миротворчої діяльності, а не охорони ОБСЄ на Донбасі
"Як Росія може погодитися на таку місію ООН? Найголовніше, що потрібно, так це узгоджена політика бича і калача з боку США та європейських партнерів. Затвердження урядом США найбільшого продажу зброї Україні від 2014 року дозволило збільшити оборонні можливості України. Політично, це могло б бути використане як "бич" щодо Росії, якщо вона була б узгоджена з європейськими союзниками. Натомість це рішення створило додаткові розбіжності з Німеччиною та Францією. З іншого боку, Захід має у руках серйозний козир: санкції. Належна місія ООН, яка має стійкий мандат, може допомогти виконувати мінські угоди в повному обсязі - це передумова для скасування санкцій, пов'язаних із Донбасом", - наголосили автори.
Також експерти вказали на те, що "пропозиція щодо місії ООН в Україні є невеликим вікном можливостей для дипломатії". "Але це і не срібна куля для вирішення конфлікту. Необхідною умовою для підтримання миру залишається політична воля з обох сторін", - підсумували дослідники.