У Пекіні рейс з Ван Ци зустріли члени його сім’ї. Коли ж В.Ци долетів до рідного міста Сяньян, в провінції Шеньсі, натовп городян розгорнув в аеропорті банери: “Ласкаво просимо додому, солдате: важкий був твій шлях”.
Питанням його повернення останнім часом займалося МЗС Китаю, але справа рухалася дуже повільно: дійсний паспорт своєї рідної країни колишній військовий отримав тільки у 2013 році.
За понад 50-річну відсутність на батьківщині чоловік знайшов дружину в Індії.
Його дружина зараз має серйозні проблеми зі здоров’ям. Крім того, незрозуміло, чи захоче чоловік повернутися в Індію, де він провів більшу частину свого життя.
У дітей китайського військового є індійські паспорти, а нього самого — документ від МЗС Індії, який дозволяє йому виїхати з країни.
У січні 1963 року Ван Ци проводив розвідку в китайсько-індійській прикордонній зоні, допомагаючи колегам будувати дорогу для армійської техніки, й ненароком перетнув кордон.
Після багатьох годин поневірянь голодний і втомлений чоловік зустрів фургон Червоного Хреста і звернувся по допомогу. Медики передали його індійській армії.
Потім він провів понад шість років у різних пенітенціарних установах, але 1969 року індійський суд дав йому волю.
Втім, повернутися на батьківщину йому не дозволили. Наступні 47 років він провів в Індії. За цей час він освоїв професію мукомола і створив сім’ю. Як розповідали сусіди колишнього військового, сім’я В.Ци жила в бідності.