Цитата
«Часті повітряні тривоги постійно тримають людину в стресі. Найгірше те, що може відбутися з людиною – це коли вона ці повітряні тривоги ігнорує, або спускається просто, як «звична справа». Це найгірше. Чому? В такому випадку не спрацьовує інстинкт самозахисту: «Біжи, стій, замри». Людина може дезорієнтуватися, не знати що саме їй треба робити», - пояснила Горохова-Торовик.
Відповідальність за своє життя несе тільки сама людина, більше ніхто - наголосила психолог.
«Якщо ці тривоги часті, ми починаємо якось реагувати, смикатись на кожен шум, до всього прислухатися – можна сказати, що це нормально, бо ми всі здорові люди, живі люди, на будь-який звук, який ми сприймаємо, буденний, щоденний, ми реагуємо, знову ж таки, «Біжи, стій, замри» - інстинкт самозахисту, тваринний інстинкт спрацьовує. Ми повинні відреагувати на це зразу. Як ми будемо реагувати? Якщо це буде стан паніки постійний: тільки повітряна тривога і у людини паніка, то людина не зможе зорієнтуватися, нормально щось вирішити. Вона буде створювати «проблему», а «проблеми» у нас не вирішуються, вони тільки створюються. Коли ми будемо дивитись на це як на «ситуацію», яку ми можемо вирішити, то ми заспокоюємось, робимо глибокий вдих, повільний видих. «Хто я? Де я зараз знаходжусь? Що я зараз можу зробити?» Чітко. Якщо в людини вже сформований чіткий план дій того, що їй треба робити саме під час повітряних тривог, тоді вона організована, далі працює по тому плану, який вона запланувала», - пояснила психолог.
Експерт вважає, що ворог прагне посіяти паніку, страх щоб отримати можливість керувати нами.
«Коли людина в паніці, вона боїться. У неї спрацьовує страх, а якщо людина боїться, то нею дуже класно керувати. Під таке керування можна людині «вставити» все що завгодно. Тому завдання українців: бути спокійними, аби нами не керували ті, хто запускає ці ракети, а щоб ми собою керували та вирішували що та як ми будемо робити на своїй території», - наголосила психолог.
Експерт також дала поради, як впоратися з «фантомними» тривогами, тобто коли людина чує сигнал тривоги, коли його немає.
«Що ми робимо?
Якщо цей сигнал тривоги вже є в голові, він є «фантомним», що найперше? Ми себе ідентифікуємо: Хто я? Де я знаходжусь? Хто всі ці люди біля мене?. Далі ми починаємо щось робити руками. Моторика запускає мозковий процес, людина себе «заземляє» тут і зараз. Воно тоді проходить», - пояснила Горохова-Торовик.