Зокрема, у МОЗ визнають відсутність системних кроків, спрямованих на профілактику онкологічних проблем у населення. При цьому, додають, що лікувати хвороби завжди складніше та дорожче, аніж попереджати їх.
Народні депутати профільного Комітету ВРУ, погоджаючись із цим твердженням, переконують, що профілактика та скринінги онко - це те, що країни Заходу давно зробили пріоритетом у свій роботі.
Самі ж лікарі з цього приводу неупинно наголошують на тому, що вилікувати рак, який діагностовано на ранній стадії можливо, і сучасні методи променевої терапії, дозволяють гарантувати пацієнтові за таких умов ще довге і повноцінне життя.
Про те, хто і як сьогодні працює над профілактикою онко в країні, та чи варто пацієнтам чекати на системні зміни в цьому напрямку, УНН поспілкувався з лікарем-рентгенологом, спеціалістом з лікування онкології різних локацій, завідуючим амбулаторно-поліклінічним департаментом Клініки Спіженко Володимиром Тихоновим.
Пане Володимире, як ви вважаєте, чи існує в Україні система профілактики онкозахворювань?
Системи у прямому розумінні цього слова, на жаль, не існує. Всі ті приклади, що можна згадати щодо роботи держави у напрямку профілактики онкозахворювань — це все “уламки” ще радянської медицини.
Системної роботи на рівні МОЗ та держави в цілому на сьогодні не ведеться. Відсутня єдина, розроблена, затверджена та контрольована програма дій, первинна ланка медичної допомоги не забезпечена онкологами, роботодавці не мотивовані до регулярного контролю за станом здоров’я працівників.
Все що ми можемо побачити, це - періодичні борди від локальних закладів охорони здоров’я, не чисельні виїзди єдиного на всю країну мобільного мамографа у деякі області України, профогляди на великих підприємствах. Та все це - не є системою.
Системно працюють приватні медичні заклади, наприклад програма сімейного скрінінгу, що розроблена у Клініці Спіженко. Але така діяльність до залучення до ранньої діагностики раку відбувається коштом медичного закладу, що обумовлює додаткове фінансове навантаження на тих, хто прагне бути здоровим.
Треба створити умови для того, щоб з’явився соціальний попит на здоров’я, який, на жаль, сьогодні майже відсутній
На сьогодні Міністерство охорони здоров'я працює над низкою заходів, які будуть впроваджуватися на заміну державним програмам лікування онкологічних захворювань, у яких спливає термін дії. Тобто, у відомстві наголошують на тому, що планується зробити ставку на профілактику онкозахворювань, що потребує значно менших фінансових витрат, аніж лікування. Чи відповідають пропоновані міністерством кроки європейській практиці?
Перед тим, як продовжити, треба зазначити - з боку міністерства задекларовано “роботу над змінами”, “роботу над розвитком”, ні про які реальні кроки — не йдеться. Якщо взяти світовій досвід, то він доказав, що найкраще лікування раку — це його профілактика. Але профілактику не можна ініціювати “згори”, як наказ по міністерству. Треба створити умови для того, щоб з’явився соціальний попит на здоров’я, який, на жаль, сьогодні майже відсутній.
З точки зору держаних фінансів, то лікування одного хворого на рак III-ї чи IV-ї стадії обійдеться бюджету дорожче, ніж десятки тих, кому програма раннього виявлення раку допомогла вчасно почати лікування. А ще є економічні аспекти, в яких треба враховувати вклад в економіку пацієнта, який поборов захворювання та повністю повернувся до нормального життя.
На вашу думку, то чи можна вважати раціональними плани міністерства у цьому напрямку?
Повторюся, ніяких планів з боку МОЗ на розгляд ані спеціалістам, ані широкій громаді поки не надавалися. Тому можемо лише робити припущення.
Сучасна діагностика раку потребує, як мінімум, КТ, МРТ, і мамографії. На жаль, якість та стан діагностичного обладнання, яке встановлено в більшості медичних закладів, м’яко кажучі, не відповідає сучасним стандартам
Якщо мова буде йти про створення системи профілактики раку у вигляді методичних рекомендацій — це втрачений час, гроші та життя тих, кому рак буде діагностований на пізніх стадіях.
Якщо йдеться про плани створення системи раннього діагностування раку (а це єдиний ефективний шлях боротьби за показники зниження смертності та підвищення тривалості життя пацієнтів у країні, доведений світовою практикою) — це гарний знак.
Але якщо вся система раннього виявлення зведеться до фінансування з боку держави обов’язкових профоглядів на базі державних медичних закладів — ефект від такої діяльності буде дуже малий.
Сучасна діагностика раку потребує, як мінімум, КТ, МРТ, і мамографії. На жаль, якість та стан діагностичного обладнання, яке встановлено в більшості медичних закладів, м’яко кажучі, не відповідає сучасним стандартам. Тому базисом для реально працюючої системи попередження захворюваності на рак можуть виступити лише приватні медичні заклади. Але чи готовий, та чи має фінансові та адміністративні можливості МОЗ забезпечити прозору роботу такої системи? Сподіваюся, що відповідь на це питання ми отримаємо.
Що роботи пересічним громадянам доти, доки запрацює система профілактики захворювань в Україні як на приватному, так і на державному рівні?
Кожен має самостійно відповідати за своє життя, та життя членів своєї родини. Але ще є роль держави — забезпечити таку можливість та зробити її доступною. На сьогодні приклади, коли люди самостійно, за власним розсудом та за власний кошт переходять від парадигми “щось болить, ще трохи зачекаю — і до лікаря, якщо само не пройде” до нового рівня ставлення до власного життя “я тому здоровий, що прагну завчасно дізнатися про можливі негаразди в організми, щоби пролікувати іх ефективніше і дешевше”.
Такі люди є - це показує програма сімейного скринінгу у нашій Клініці Клініка Спіженко, - ред.). І таких людей з кожним роком все більше. Ми допомагаємо всім, хто звертається до нас. Але зробити такий крок без допомоги — вкрай важко. Тому роль держави дуже важлива. Будемо чекати реальних дій від МОЗ.