Експерт, зокрема, констатує, що наразі в Україні досі так і не відбулося повалення державної монополії на енергетику, а також до цього часу не існує узгодженого плану реформування.
У Вашингтоні натякнули нашим урядовцям на те, що наразі вони мають “обмежене вікно можливостей” аби все ж виконати обіцяні трансформації та побудувати конкурентний енергетичний ринок.
Більше того, за словами, Едвард Чоу, західні партнери України не будуть більше такими лояльними до наших постійних виправдань, адже вже давно зрозуміли, що “заохочення неадекватної поведінки української влади тільки загострює кризу”.
Редакція УНН наводить повний текст неофіційного перекладу статті експерта CSIS Едварда Чоу: “Україні необхідно ще багато зробити для боротьби з корупцією в енергетичній сфері”.
Загальновідомим є послужний список випадків корупції в галузі енергетики України. Щорічно вимиваються мільярди доларів в політичних цілях та в партійні резерви. Адміністрації одна за одною проголошували реформу, але в той же час боролися за вплив над енергетичними підприємствами. Країна залишатиметься вразливою, поки ситуація з корупцією в енергетичному секторі залишатиметься незмінною.
Енергетичний сектор України також є критично важливим і для сусідніх країн. Україна продовжить транспортувати близько половини об’єму російського газу в Європу, поки не будуть побудовані два додаткові трубопроводи в обхід -“Північний потік-2” та “Турецький потік”. Росія намагається побудувати нові трубопроводи в обхід України та використовує транзитні контракти, щоб продемонструвати європейським споживачам, що Україна є ненадійним транзитним партнером.
Таким чином, енергетика є ключовим індикатором прогресу в економічних реформах, за якими спостерігає як українське суспільство, так і міжнародні партнери. А в умовах слабкої економіки та спустошення національної скарбниці, мова йде не тільки про запровадження енергоефективності.
Новий уряд В.Гройсмана необхідно похвалити за встановлення цією весною єдиної ціни на газ. Проте, газові субсидії — це не єдина сфера, де процвітає корупція.
Приведення в управління державних енергетичних компаній нового менеджменту, зокрема, молодих українців, які здобули освіту на заході, і іноземців, буде ефективним тільки тоді, коли управління корпораціями дійсно покращиться, а сфери закупівель і трансфертного ціноутворення стануть прозорими.
Головною ціллю має стати руйнація державної монополії на енергетику, щоб стимулювати розвиток конкуренції та ринкової ефективності, що в конечному результаті призведе до усунення спокуси окремих груп контролювати державні енергетичні підприємства.
Існує твердження, що реверсні поставки російського газу з Європи якимось чином стане довгостроковим рішенням проблеми. Безумовно, вони є корисними у разі перенасичення газового ринку перед обличчям російської агресії і впертості на переговорах. Але, ці реверсні поставки не матимуть значення, якщо Росія вирішить припинити транзит через Україну.
Більше того, цінність української транзитної газової системи залежить від нормалізації відносин з “Газпромом”. Позови в міжнародні суди проти “Газпрому” чи погрози підвищити тарифи на транзит є ризикованим шляхом, якщо хтось хоче, щоб “Газпром” перейшов до транзиту в обхід України.
Звичайно, довгостроковим рішенням для України стане поліпшення ефективності енергетики та умов для інвестування в цю сферу. Уряд Гройсмана має обмежене вікно можливостей, щоб проводити серйозні енергетичні реформи або має таку ж політичну волю як і його попередники.
Навіть з огляду на політичну волю, українському уряду досі не вистачає фінансових ресурсів і потенціалу для ефективного здійснення реформ. Західним урядам та міжнародним фінансовим інституціям доведеться запропонувати Києву набагато більші “батогів і пряників”, ніж раніше. В умовах війни економічна допомога для 45 мільйонної нації є мізерною.
Гарні новини полягають в тому, що на відміну від інших корумпованих секторів таких, як освіта і охорона здоров’я — реформа в енергетичному секторі легко окупиться. Вона поліпшить економічну конкурентоспроможність України і створить ресурси та стимул для реформи всієї системи.
Але наразі не існує узгодженого плану реформування. Українська команда повинна розробити такий план за допомогою міжнародних комерційних, промислових експертів. В ньому необхідно врахувати реалістичний порядок гри, який не керуватиметься приватними інтересами. Що важливіше, цей план потрібно представити українському народові і заручитися його підтримкою в особі його вибраних представників в Раді. Занадто часто, українські урядовці вбачають законодавців як перешкоду для дій виконавчої влади, а не як партнерів у проведенні реформ.
Енергетична реформа може бути стійкою лише при єдності мети і єдиної команди всередині українського уряду. Захід повинен допомогти зі значним фінансуванням. В іншому випадку українська влада має звичку стравлювати донорів для вирішення внутрішніх політичних конфліктів. Заохочення неадекватної поведінки української влади тільки загострить кризу, як це занадто часто траплялося в минулому.