Зазначається, що знищення лотерейного ринку за два роки обійшлося Державному бюджету у 10 млрд грн. При цьому один із найбільших операторів державних лотерей “М.С.Л.” за цей час пізнав на собі усю суть української бюрократичної системи.
Родзинка бюрократії по-українськи — так звані санкції, причину яких ніхто не зміг дізнатися і понині.
За словами юриста Світлани Грищенко, ринок шокували не санкції, а їх безпідставність. Ніхто нікому нічого не пояснював. Презумпція невинуватості в Україні стала просто фікцією.
“Санкції, як покарання, мають слідувати за певне правопорушення, за порушення норми того чи іншого закону. Не може вважатись законним застосування санкцій, коли як такого правопорушення не було”, — пояснила С. Грищенко.
Юристи “М.С.Л.” звернулись до усіх державних інститутів, які долучилися до запровадження санкцій. Однак там з “М.С.Л.” зіграли у пінг-понг.
Запит “М.С.Л” до Адміністрації Президента перенаправили до РНБО, туди ж перенаправили і запит “М.С.Л.” до Верховної Ради. В РНБО відповіли, що то все Кабмін. А Кабмін перекинув запит на Міністерство закордонним справ, МВС та Мінфін. У МЗС взагалі відхрестилися від санкцій і повернули все знову на Адміністрацію Президента та РНБО.
“Спостерігається бюрократична процедура пересилки від одного органу до іншого. І по суті питання, які задавалися в запитах — відповідь так і не отримали”, — наголосила С.Грищенко.
Справа дійшла до Вищого адмінсуду. “М.С.Л.” подав позов проти РНБО та АП. За майже рік судових розглядів було аж 8 засідань суду і жодного, де б справа розглядалася по суті.