Сергій Джердж: "Важливо, щоб Україна була в системі європейської ПРО"

Зараз відносини між Україною та НАТО стабільні: співпраця відбувається, хоча і не афішується так, як, приміром, кілька років тому. Хоча інколи навіть може видатися, що рівень взаємодії України та Альянсу у даний момент кращий, аніж будь-коли за всю історію двохсторонніх відносин. Голова Громадської ліги Україна-НАТО Сергій Джердж в інтерв’ю УНН поділився своїми думками щодо можливої участі України в створенні європейської ПРО, а також ролі Росії у відносинах України та НАТО.

Результатом Лісабонського саміту НАТО стало рішення щодо створення європейської ПРО (протиракетної оборони – Ред.). Росія і Україна нібито досить непогано поставилася до такої ініціативи, але чи братимуть вони участь у створенні ПРО - незрозуміло. Хоча нещодавно представник НАТО заявив, що Україною ведуться консультації на цю тему. На вашу думку, яким буде рішення України?

Як відомо, офіційна позиція України полягає в тому, що українська сторона очікуватиме рішення НАТО, а лише потім визначатиметься. Хоча ми повинні були заявити про готовність посилення своєї та європейської безпеки. Також варто було б продумати певні технологічні аспекти, які можна задіяти, оскільки, у нас потужний військово-промисловий комплекс і це могло би бути певною точкою співпраці та інтеграці із ВПК інших країн. Адже це є прагматичним та економічним аспектом нашого залучення до європейської ПРО, тому варто подумати і можливо щось пропонувати нашим колегам. Що стосується політичної сторони питання, то звичайно існує певне протиріччя в підходах НАТО та Росії.

Можливо, керівництво України не бажає підсилювати ту чи іншу сторону, щоб не отримати небажаних зауважень. Але варто пам’ятати - якщо така європейська система протиракетної оборони буде, то ми повинні з’ясувати, що вигідно для нашої держави. Але з точки зору національної безпеки важливо, щоб Україна не була поза оборонною системою.

Росія ж заявляла про бажання мати певні зони відповідальності, які вона хоче поширювати за межі власної території. А це вже геополітичний аспект. З таки підходом – протиракетна оборона може бути однією із складових посилення російської зони впливу. Адже заявляючи про претензії на певні зони територіальної безпеки, росіяни вважають, що Україна повинна входити в зону російської відповідальності. Однозначно, українська держава не повинна погоджуватися на такі підходи. І Альянс не йде на це, оскільки не може бути ніяких зон відповідальності. Для України важливо не втрачати діалог із НАТО та продовжувати формувати із Альянсом спільну позицію. При цьому Україна має долучитись до загальноєвропейської натовської системи ПРО на принципах рівноправної участі та власної відповідальності за свою територію.

Інколи експерти припускають, що співробітництво України з НАТО, можливе лише через Кремль…

Цього хоче сама Росія. Вони взагалі хотіли, щоб Київ розмовляв із Брюсселем через Москву в усіх питаннях, починаючи від економіки, енергетики і закінчуючи політикою та безпекою. На жаль, така тенденція зі сторони Росії зберігається до сих пір.

А Україна може поступитися тиску Росії в плані відносин із НАТО?

З точки зору логіки – не може і не повинна цього робити. Але існують певні проблеми, бо влада не розуміє питань безпеки. Люди, які прийшли до влади із економіки та бізнесу чудово розбираються у тому, скільки коштує тонна металу, але вони не знають скільки коштує безпека. Вони не можуть її виміряти та оцінити, а отже для них безпека нічого не коштує. Нинішні представники української влади недооцінюють питання безпеки. Нна відміну від росіян, які впадають в іншу крайність, очевидно сформовану конспіративним минулим... Саме на цьому фоні виникли Харківські угоди… Проте безпекові питання є базовими . І ЄС формувалося вже після створення НАТО. Саме безпека дала можливість розвиватися економічним процесам в Європі. Тому для нашої держави національна безпека є стратегічною річчю. Її не можна прив’язувати до газу чи до ціни на нафту. Україні потрібно бути впевненою у своїх реальних можливостях та посилювати свою безпеку. Влада ж не розуміє важливість цього питання для держави.

Які Ваші прогнози? Чи можливо найближчим часом знову повернутися до теми НАТО, оскільки де-факто, ми все-таки дуже тісно співпрацюємо з Альянсом?

Ми від цієї теми взагалі не повинні відходити. Хоча співробітництво, на жаль, звузилося до питань проведення спільних маневрів, участі в миротворчих місіях і таке інше. Але НАТО - це не тільки вищезгадані питання, НАТО - це в цілому реформи в суспільстві, це питання економіки, енергетики. Це питання реформування судової системи і багато інших безпекових питань, які напряму не пов’язані із танками та зброєю. А тому дуже важливо, щоб співпраця із НАТО відбувалася багатосторонньо. Зокрема, щоб співпрацювали міністерства та відомства, науковці, неурядові організації та суспільство. Я вважаю, що військову співпрацю єдиним указом можна припинити в один день, але коли інтегрується все суспільство, то ніякими наказами цього не відмінити. Адже суспільство все одно продовжуватиме інтегруватися в європейський простір, незалежно від того, чи хоче цього влада.

Джерело:  УНН

коментарів немає Роздрукувати

< До всіх інтерв'ю