Слово "тендер" терпіти не можу - О.Аніщенко

Підсумовуючи рік, що уходить, Олександр Аніщенко розповів у інтерв'ю УНН про свої досягнення на посту міністра охорони здоров'я: про реформування охорони здоров'я, про оновлення матеріально-технічної бази медичних установ та можливу відмову міністерства від тендерних закупівель.

- Олександре Володимировичу, закінчується рік, з травня Ви очолюєте дуже непросте Міністерство. Що вважаєте найбільшим досягненням року?

- Перш за все, ми нарешті перейшли від слів до справи: почали конкретні кроки з реформування охорони здоров'я. Цьому сприяла і політична воля Президента, який дуже активно проводить реформу в про всіх областях, і, звичайно, величезна робота моїх колег, найперше - в регіонах. особливо у пілотних. які взяли на себе весь вантаж першопрохідців, і це, звичайно, робота моїх колег у Міністерстві. У цьому році прийнято два важливих закони, підготовлено понад 40 нормативних актів, ще два важливі законопроекти знаходяться на обговоренні у Верховній Раді. За півроку Міністерством було виконано стільки роботи, скільки раніше виконували не за один рік. І це не чиновницька писанина, як може видатися читачеві,  це законодавча база, яка необхідна для змін у галузі, для того, щоб медицина почала розвиватися і задовольняти потреби і населення та лікарів.

Крім того, цього року нарешті звернули увагу на лікарів - нехай не на багато, але підвищувалася заробітна плата, в наступному році - вона також буде поступово збільшуватися. Ми також шукаємо механізми істотного поліпшення умов роботи медиків: на місцях керівництво знаходить "місцеві стимули" - лікарям виділяються квартири, транспорт, надбавки до заробітної плати, проводиться навчання медиків за рахунок місцевого бюджету. Крім того, в пілотних регіонах для медиків первинної допомоги ми впроваджуємо нову оплату, де, крім ставки, буде передбачено оплату за кількість і якість роботи, що має суттєво збільшити розмір оплати і, крім того, стати стимулом для якісної роботи з пацієнтом.

Також цього року відбувалось оновлення матеріально-технічної бази медичних установ: фактично у всіх областях відкривалися нові медичні центри, лікарні, відділення, йшла реконструкція та оснащення новою технікою старих об'єктів. У цьому році нарешті запущено будівництво нового корпусу національної клінічної лікарні "ОХМАТДИТ".

Нам вдалося змінити підходи до закупівлі препаратів та заощадити більше 140 млн грн, а значить -  збільшити по багатьох важливих програмах - онкологія, онкогематологія, імунопрофілактика та ін.., - закупівлю препаратів. Багато чого зроблено і для того, щоб медикаменти стали більш якісними і доступними: прийнята постанова КМУ про кримінальну відповідальності за виготовлення, зберігання і розповсюдження фальсифікованих препаратів; постанова, яка передбачає фіксування ціни на препарати; постанова про обов'язкову наявність належної практики при виготовленні для всіх медикаментів, які виробляються і завозяться в нашу країну; проводиться робота з вітчизняними виробниками з імпортозаміщення...

- Олександре Володимировичу, заява Прем'єр-міністра на рахунок виділення мільярду під державні гарантії на будівництво кількох фармацевтичних виробництв викликала ажіотаж і здивування такою щедрістю. Чи потрібно Україні ще одне фармацевтичне виробництво?

- Можу сказати, що подиву це не викликало, справа дуже потрібна для країни. Дійсно, Україна повинна і може виробляти достатньо великий спектр препаратів, щоб частка вітчизняних медикаментів і в грошах (у грошовому вираженні по реалізованим препаратах) і по номенклатурі займала, як мінімум, 50%, а краще - 65-70%. Це перше. Сьогодні МОЗ і уряд зацікавлені, щоб країна менше залежала від імпортних препаратів. В Україні зараз уже є великі фармацевтичні підприємства. Нам необхідно нарощувати власне виробництво, виробляти найбільш затребувані медикаменти (це називається імпортозаміщення) для того, щоб в країні була достатня кількість якісних вітчизняних ліків.

І створення фармацевтичного вітчизняного виробництва, дійсно, хороша ідея - це прораховані дії державної людини.

- Тобто на ці гроші буде здійснена споруда абсолютно нова, чи гроші будуть якимось чином розподілені на модернізацію вже нині існуючих?

- Все залежить від пропозицій. По-перше, повинні бути представники бізнесу, які будуть зацікавлені у цьому. По-друге, вони повинні представити дуже серйозне обґрунтування і програми з будівництва заводів, за номенклатурою, яка буде випускатися, і, найголовніше, що номенклатура (перелік препаратів) повинна бути такою, яка потрібна нашим пацієнтам і яка може замістити імпортні препарати. І, безумовно, перша вимога - висока якість ліків.

- Чи можна говорити про те, що держава все-таки йде крок за кроком до такої процедури, як держзамовлення у вітчизняних виробників?

- Над цим ми теж працюємо. Думаю, що всі виграють, якщо препарати за деякими державними програмами будуть закуповуватися у вітчизняних виробників, звичайно, за умови, що ці препарати ефективні і якісні. Це дасть можливість проводити закупівлі медикаментів без збоїв, і, крім того, буде можливість розвитку для  вітчизняного фармвиробництва, а значить - вітчизняної економіки. Якщо наші підприємства будуть мати замовлення на 2-3 роки, тоді ми зможемо обійтися без посередників і знизити ціни.

- У такому випадку не потрібно буде проводити щорічні тендерні закупівлі?

- Звичайно. Підприємства зможуть спланувати, що і в якому обсязі потрібно робити, ми - без збоїв провести закупівлі, а пацієнти - вчасно отримати ліки. Але й сьогодні, коли діє Закон про тендерні закупівлі, відповідно до якого проводяться щорічні процедури закупівель, ми не повинні забувати, що у нас є вітчизняний виробник і він може випускати конкурентоспроможні медикаменти. Цього року, наприклад, кілька українських виробників вперше взяли участь в торгах і виграли за своїми лотами тендер. Це вперше, коли вітчизняний виробник виступав самостійно, без посередників. МОЗ має закуповувати тільки високоякісні препарати, але при цьому і ціна повинна бути прийнятною.

- Ну, а якщо в ідеалі, прямі закупівлі здійснювати у виробника…

- Це дасть можливість істотно знизити вартість, відмовившись від посередників. Але, крім того, необхідно правильно організувати розвезення препаратів по регіонах. У деяких компаній дуже добре опрацьована система логістики, збільшення ціни відбувається максимум на 1,5-2%. А якщо проводити закупівлі через дистриб'юторів, то ціна може зростати в десятки разів.

- Чи є гроші на споруду заводу по виготовленню крові?

- Щоб побудувати подібне підприємство, необхідно створити сировинну базу. У нас існує система станцій переливання крові, яка виконує функції сировинної бази. Її головне завдання - забезпечувати регіони кров'ю і необхідними препаратами крові. Крім того, якщо ми хочемо побудувати завод з переробки крові та плазми, який дасть можливість випускати препарати, наприклад, з лікування гемофілії, то для цього необхідно спочатку переоснастити наші станції переливання крові.
Держава в першу чергу буде створювати службу крові. По-перше, це забезпечить регіональні медустанови необхідними препаратами, в тому числі, буде заготовлюватися стільки плазми, щоб її вистачило для промислового виробництва препаратів з плазми.

Ми розробили програму по створенню державної служби крові, яка дасть можливість дооснастити всі наявні установи служби крові, щоб вони могли випускати якісний і безпечний продукт, я маю на увазі плазму крові без гепатитів, ВІЛ/СНІДу тощо. Крім того, установи служби крові повинні збільшити обсяг випуску плазми. Для того, щоб будувати завод, нам потрібно 250-300 тисяч літрів для виробництва. І коли ми будемо закінчувати створення цієї служби крові, ми паралельно повинні вирішувати питання будівництва такого заводу.

Але держава не зможе створити завод з переробки крові виключно за державний рахунок - необхідний інвестор. По-друге, це створить базу для приходу зацікавленого інвестора.

- Сьогодні уряд часто і багато говорить про реформу охорони здоров'я. Коли приблизно люди зможуть відчути перші рухи з реформи, щоб їм були ці кроки зрозумілі?

- Одномоментно і швидко зміни в медицині, та й у будь-який інший галузі, на жаль, не відбуваються. Перші результати, коли люди відчують покращення в наданні медичної допомоги, можливі до кінця 2012-го - початку 2013 року. До цього часу буде створена система первинної допомоги, вона напрацює технології, і можна буде бачити результат. Первинну допомогу можна буде отримати неподалік від будинку - погодьтеся, це дуже важливо для людей похилого віку та сімей з дітьми - амбулаторії сімейної медицини будуть оснащені необхідним обладнанням, не треба буде платити за послуги, чи нести з собою витратні матеріали, буде мінімальний набір необхідних медикаментів та реагентів. Та й сімейний лікар буде зацікавлений в результаті своєї роботи - збереження здоров'я своїх пацієнтів і збільшенні охоплення допомогою, адже в пілотних регіонах ми відпрацьовуємо нову систему оплати лікарів первинної ланки, коли крім тарифної ставки лікар буде отримувати істотну надбавку за кількість пацієнтів і якість роботи.

Реформа не даремно розписана на етапи. Так, у 2012 році, крім центрів первинної медико-санітарної допомоги, будуть створюватися єдині центри екстреної медичної допомоги. Це дозволить в корені змінити підхід до надання екстреної медичної допомоги. Якщо зараз діє територіальний принцип, згідно з яким машина швидкої допомоги може виїжджати на виклик у район (село) тільки з районного центру, навіть якщо міський знаходиться ближче до пацієнта, то в основі роботи Єдиних центрів екстреної медичної допомоги буде покладено принцип єдиного медичного простору, відповідно до якого швидка допомога буде виїжджати з найближчого пункту, не залежно від територіальних меж районів, крім того, для скорочення часу на дорого будуть створюватися пункти тимчасового базування.

На наступний рік в проекті бюджету закладено 323 млн грн на збільшення собівартості кожного виїзду бригад швидкої допомоги. Якщо зараз на один виклик до хворого бригаді швидкої допомоги виділяється від 3 до 5 грн., то з 1 січня буде виділятися 25 грн., якщо з 1 липня - це буде 50 грн. Це дасть можливість більш лікарям ефективно надавати медичну допомогу, а пацієнтам не думати, де взяти потрібний препарат. Також ми вже провели тендер на закупівлю машин швидкої допомоги для пілотних регіонів і найближчим часом буде укладено договір. Машини будуть імпортні, класу С - реанімобілі з хорошим оснащенням, і класу В.

- Опелів Комбі ми більше не побачимо?

- У нас навіть не було на тендері подібних пропозицій по Опелям Комбо.

- Ви вимовили "святе" слово тендер…

- Терпіти його не можу! Останнім часом здається, що вся діяльність Міністерства зводиться виключно до цієї процедури, а ми, крім закупівлі препаратів і устаткування, проводимо велику роботу, щоб регламентувати і навести порядок в роботі системи охорони здоров'я, зробити її більш життєздатною, а медичну допомогу - більш доступною для пацієнтів, нами розроблено більше 40 нормативних актів; ведеться робота над абсолютно новою, заснованою на європейських стандартах, програмою "Здоров'я 2020"; проводиться спільна робота з медиками, громадськими організаціями щодо поліпшення надання медичної допомоги та багато іншого.

- Коли в серпні почалися з'являтися масові публікації у ЗМІ, спрямовані проти МОЗ, що завалені тендери, чому Ви не говорили, що до початку вашої каденції (травень 2011 р) не було проведено жодного тендеру? Поясніть, чому, маючи на руках аргументи, Ви ні разу не сказали про те, що існує процедура, що до Вас нічого не проводилося?

- Ви абсолютно праві в тому, що існує певна процедура при закупівлі за бюджетні кошти. Вона тривала. Крім того, нам довелося переглянути номенклатуру по декількох програмах, тому що було багато нарікань, що МОЗ закуповує не ті препарати і не в тих кількостях, і закупівлі швидше проводяться в інтересах деяких фармвиробників, а не пацієнтів. Ми повинні були розібратися в даній ситуації. Дійсно, з травня ми втратили близько місяця для перегляду номенклатури (переліку закуповуваних препаратів) - для цієї роботи ми залучили, в тому числі, практикуючих лікарів з регіонів. І ця робота дала можливість в кінцевому результаті за багатьма позиціями знизити ціну, досягти економії і закупити більше препаратів, у тому числі вакцин.

- Але до того, як Ви прийшли, адже вже було втрачено півроку!

- До цього часу було проведено кілька тендерів і торгів. Я, на жаль чи на щастя, не був задіяний у цьому процесі. Була напрацьована номенклатура. Я не хочу говорити про свого попередника погано. Я звик відповідати за свою роботу. Дійсно, в цьому році торги проведено з затримкою - півтора місяці нам було потрібно, щоб розібратися з номенклатурою, але були й незалежні від нас причини, наприклад, деякі виробники не виходили на торги, інші - судилися один з одним, що також затримувало закупівлю препаратів. Але у нас є і певні позитивні моменти. По-перше, при проведенні торгів була досягнута економія близько 140 млн грн і зараз проводяться додаткові закупівлі на зекономлені гроші. По-друге, крім оптимізації номенклатури, нам вдалося врегулювати питання реєстрації ціни компаніями, які хочуть брати участь в тендерах. Проводячи торги, ми орієнтуємося на ціни минулого року, а вони іноді об'єктивно зростають. Наприклад, при закупівлі препаратів для хворих на гемофілію компанії вийшли на торги з цінами вищими, ніж у минулому році. Ми не маємо права збільшувати ціну довільно.

Така ситуація загрожувала зривом торгів, але ми знайшли вихід. Нами було розроблено постанову Кабміну № 932, де передбачається реєстрація ціни виробниками, що дає можливість державного регулювання цін на медикаменти. Була проведена дійсно велика робота, а щоб отримати ліки у вересні-серпні, закупівлею потрібно займатися з перших місяців.

- Зізнаватися в тому, що не винні, Ви не хочете?

- Це буде некоректно, тому що якась частина вини є і нашою.

- Олександре Володимировичу, спілкуючись з журналістами Ви іноді вставляєте цитати французькою мовою. Чому французька? Що для Вас є Франція?

- Колись я працював в Африці, перед цим я спеціально вивчив французьку мову, хоча в інституті вивчав англійську. Французьку мову я використовував активно: брав франкомовних пацієнтів, розмовляв фанцузькою, писав статті. Слава Богу, вона ще не зовсім зникла з моєї пам'яті. Були ситуації, що раз по раз і проскочить якесь французьке слово. Франція - це не тільки країна, в якій використовується французька мова, це країна високої культури, і для мене вона цікава. Але найбільше я люблю свою країну. І намагаюся не тільки як держчиновник, а й громадянин України, вивчати і українську, і російську, і, в даному випадку, французьку мову. Знання французької допомагає мені при зустрічах з моїми іноземними колегами, що також демонструє, що Україні не третя країна, що це європейська країна з освіченим населенням. Так, ми ще не живемо так багато, як хотілося б. Але треба любити себе в цій країні. Нікому не скаржитися, не нарікати, а наполегливо працювати. Адже все залежить від нас самих.

- А що Ви робили в Африці?

- Я працював лікарем-педіатром три роки в республіці Бурунді. Це дуже хороший життєвий і професійний досвід. Там лікар дійсно шановна професія.

- На відміну від України...

- В якійсь мірі так. Лікарі - це люди, які в основному прийшли в професію, щоб допомагати іншим. І це не просто красиві слова. Так, ми стаємо колись черствими в процесі роботи. Але це не знижує значущості цієї професії. Для того, щоб стати лікарем, треба як мінімум 6 років вчитися, потім 2-3 роки присвятити інтернатурі. Далі кожні 5 років підвищувати свою кваліфікацію, їздити на курси. Паралельно ми повинні багато читати, так як в медицині з'являється дуже багато нового - нові методики, апаратура, технології. Всі хочуть отримати допомогу у професіонала. А як я вже розповів, щоб стати професіоналом, варто пройти досить довгий шлях. На жаль, не зовсім гідну оцінку праці моїх колег дає суспільство, в першу чергу, в матеріальному плані. Я медицині віддав 37 років, закінчив інститут в 1974 році, з 1977 року - я на посту керівника. Спочатку працював головним лікарем, потім керівником охорони здоров'я області... Це цікава професія і потрібна. На жаль, у світі багато хвороб і без лікаря їх не подолати.

- У медицини жіноче обличчя. Як Ви ділите себе між медициною і дружиною взагалі?

- Це некоректне питання, але відповім так, що медицина жіночого роду і в медицині жінок працює 85% (лікарі, медсестри, санітарки, працівники харчоблоків). І без цієї армії жінок медицина не відбулася б. Вони привносять свою доброту і милосердя, які їм дані від природи, в цю професію. Я не можу розділити, що я люблю більше. По-перше, я люблю цю професію, і свою дружину, і свою дочку, і свою онучку, яку бачу практично кожен день, спілкуємось по скайпу, бачу як вона розвивається. Їй зараз 10 місяців і вона раптом захотіла піти - взяла й пішла. Вона з захватом таки ходить, її не просто ведуть, вона біжить і за нею доводиться бігти батькам. У цій дитині і виявляється правда життя - все в цьому житті повторюється і кожен новий чоловік - нова історія і світ.

Розділяти любов між медициною і жінкою неможливо. Їх об'єднує те, що вони жіночого роду. Але працюють в медицині і чоловіки, серед яких є багато професіоналів високого рівня. Ми не повинні себе принижувати. Рівень професіоналізму наших медиків досить високий.

- Ви хочете, щоб ваша онука стала медиком?

- Я навіть про це не замислююся. У мене є старший онук, він говорив спочатку, що буде, як тато, лікарем. Але він розвивається, дізнається про інші професії... Мені головне, щоб мій онук і моя онука відбулися як люди, неважливо в якій галузі. Якщо в медицині - Бог їм у поміч. Допомагатиме їм і дідусь, допомагатиме їм і мій син.

Джерело:  УНН

3 коментарi Роздрукувати

< До всіх інтерв'ю