Б.Соколовський: Росія має юридичні підстави звернутися до Стокгольмського арбітражу

КИЇВ. 13 січня. УНН. Черговий раунд газових переговорів між Росією та Україною розпочнеться 15 січня, а поки, якщо можна так сказати, обмін люб’язностями.

Українська сторона заявила про зменшення обсягів купівлі російського газу, на що у свою чергу російська сторона відповіла погрозою застосування штрафних санкцій, що передбачені у діючих газових угодах.

Про те, які перспективи позитивного вирішення спірних питань у газових переговорах та про ризики і загрози для України УНН розповів колишній представник Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський.

Голова "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що Україна має сплатити за недобір газу до тих об’ємів, які передбачені у газових угодах…

Цю заяву слід інтерпретувати у такому ключі – Росія не хоче переглядати угоди. Не зважаючи на позицію української влади.

Тобто Україні не варто розраховувати на перегляд угод в найближчій перспективі?

Я не вірю в можливість суттєвих змін. Косметичні зміни будуть, напевно. І будуть про них багато говорити, особливо росіяни, а по суті контракти не будуть переглянуті.

Як Ви вважаєте, чи можливий розвиток подій за таким сценарієм, коли Росія звернеться до Стокгольмського арбітражного суду через невиконання Україною умов контракту, а саме через пункт про штрафні санкції про недобір газу?

У Росії є на це підстави. Юридичні підстави для такого звернення є, саме через порушення умов угоди.  І така небезпека існує. Я не берусь говорити, чи є в Росії шанси виграти, але небезпека такого звернення існує.

Чи будуть в України шанси виграти таку справу?

Ситуація неоднозначна. І ніхто не скаже, чи виграє Україна чи програє. Питання спірне, а на те і є суд, щоб вирішувати такі питання.

А чи є приклади подібних судових справ?

Важко навести приклад, через те, що немає подібних штрафних санкцій. Угоди нібито подібні, типові, але таких штрафних санкцій, які прописані в угоді з Україною, я не знаю. Можливо десь і є, але мені невідомо про подібні штрафні санкції.

І все ж таки, як Ви вважає, чого слід чекати від чергового раунду газових переговорів, що розпочнеться 15 січня? 

Я думаю, що буде і надалі протистояння сторін. Я думаю нічого не буде досягнуто, не буде серйозних рішень. Але, якщо і будуть досягнуті рішення, то ймовірніше всього такі, які будуть серйозно бити по незалежності України.

Про які саме рішення йде мова?

Перш за все такі, які стосуються української газотранспортної системи. Все може бути, і росіяни можуть наполягати на передачі ГТС. Але поки що, і треба віддати належне цій владі, ГТС все ж таки українська. Я не є прихильником нинішньої влади, як би там хто її не любив, я належу до її опонентів. Але все ж таки представники цієї влади не здали за ці два роки ГТС.

Якщо говорити про ГТС, то слід звернутися до заяви того ж Міллера, про те, що оціночна вартість української газотранспортної системи завищена. На Вашу думку, 20 млрд доларів це адекватна вартість?

Я думаю, що це занижена вартість, а росіяни ведуть себе як на ринку. І не слід дивуватися, вони завжди будуть незадоволені.

Якими аргументами, на Вашу думку, українська сторона мала б скористатися під час газових переговорів? Чи є у нашому розпорядженні козирі, які б допомогли завершити переговори на нашу користь?

Серйозні козирі можуть бути тільки тоді, коли у нас будуть реальні альтернативи російському газу. Тобто, суттєве скорочення споживання газу, налагодження поставок газу з інших джерел, в тому числі і видобуток свого на шельфі, на суші, сланцевого газу та іншого. Поки що цього немає. Є тільки розмови.

Тут я б хотів зазначити, що нереально це зробити за один рік, навіть за два. А за п’ять – сім років, коли підійде час до нових контрактів (термін дії існуючих газових угод між Україною та Росією завершується 2019 року – ред..), ось тоді реально мати ці аргументи у переговорах з Росією. Тоді можна буде вести розмову з аргументованої позиції. І тоді Україна могла б підходити до нових угод з позиції вигідні нам такі умови чи не вигідні.

А всі ці аргументи, що в нас були вже зникли з появою "Північного потоку".

Але ж деякі експерти і політики вважають, що українська ГТС є фактично безальтернативною за своєю зручністю та вигідністю, у сфері транспортування російського газу до Європи. І, що цю ситуацію не змінить ні повний запуск "Північного потоку", ні поява "Південного потоку". Чи це не відповідає реальному стану справ?

Не зовсім так. "Північний потік" він і справді не є альтернативою українській ГТС. А ось "Південний потік" – пряма альтернатива Україні. Однак, чи буде Україна транзитною країною, багато в чому залежить від позиції Європи. І тут, чого б не хотіла Росія, якщо Європа скаже,що їй зручніше і вигідніше відбирати газ на якісь із станцій в Західній Україні, то так воно і буде. А "Південний потік" це дуже високі тарифи за транзит, їх хтось повинен сплачувати, як правило покупець. Коли до того дійде, я думаю, будуть порівнювати скільки коштує транспортування через Україну та скільки коштує транспортування "Південним потоком".

Джерело:  УНН

1 коментар Роздрукувати

< До всіх інтерв'ю