У Києва є всі шанси залишитись найзеленішим містом Європи – Д.Москаль

Проблема екології у Києві постала не сьогодні. Інтенсивна індустріалізація другої половини двадцятого століття наклала свій відбиток на "легені міста" - зелені зони Києва, які відомі на весь світ. Однак після фактичного призупинення діяльності більшості "шкідливих" підприємств екологічна проблема набрала нових обертів, і не останню роль тут зіграло бездумне знищення зелених насаджень і безвідповідальне ставлення самих громадян до утилізації відходів. Про можливі шляхи вирішення екологічних проблем міста УНН розповів голова постійної Комісії Київської міської ради з питань екологічної політики Денис Москаль.

Актуальною проблемою для Києва є відсутність ефективної переробки сміття. Що робити, аби столиця з часом не перетворилася на місто-смітник? Адже та величезна кількість відходів, яку ми сьогодні бачимо на вулицях Києва, не дає підстав для оптимізму.

У Києві щороку утворюється близько 1 млн куб. м твердих побутових відходів, більша частина з яких просто складають на полігонах. Таким чином ми фактично перетворюємо околиці міста та навколишні села, де розташовані полігони, на суцільне звалище. До того ж, потужності цих полігонів вичерпуються. Наприклад, експлуатація полігону №5 у такому режимі, як зараз, може тривати лише півтора – два роки. А потім доведеться шукати нові площі для складання сміття. Переконаний, що це шлях внікуди.

У європейських країнах уже давно відмовились від складання сміття на полігонах. Там відходи сортують, а потім переробляють. Адже частка вторинних ресурсів у побутових відходах складає понад 50%. Наприклад, переробка однієї тонни макулатури дає змогу зберегти 17 дерев, а під час переробки паперу витрачається майже вдвічі менше енергії, ніж для його виготовлення. А зі старих автомобільних шин можна виготовляти не лише нові автопокришки, але й покриття для дитячих і спортивних майданчиків, тенісних кортів, залізничні шпали, матеріали для покрівель будинків і навіть підошви для взуття.

Відзначу, що зараз у Києві переробляється лише 5% твердих побутових відходів. Це вкрай низький показник. Наприклад, у Варшаві переробляється 62% сміття, а у Празі – 81%. Тому нам не треба вигадувати велосипед, варто лише рухатись цивілізованим шляхом. Так, зменшення навантаження на полігон №5 за рахунок роздільного збору і переробки сміття дозволить збільшити термін його експлуатації на п’ять – сім років.

Вже не перший рік у столиці ведеться дискусія навколо будівництва сміттєсортувального заводу. За якою концепцією треба будувати цей об’єкт?

Сміттєсортувальний комплекс вкрай необхідний для Києва. На мою думку, для того, аби задовольняти потреби киян, треба побудувати декілька таких об’єктів. Вже оголошено конкурс на залучення інвестора до будівництва сміттєсортувального комплексу на вулиці Колекторній, на якому мають сортуватись відходи, утворювані на лівому березі. Але, на мою думку, умови конкурсу вже не відповідають вимогам часу, адже проектна потужність об’єкта – 240 тис. тонн на рік. Це замало, оскільки на лівому березі щороку утворюється 350 тис. тонн відходів. По-друге, умови конкурсу передбачають фактично ручне сортування сміття, що є анахронізмом. В результаті ручного сортування відходів відбереться лише 8-12% вторинних ресурсів, а решту пропонується захоронювати на міському сміттєзвалищі. Безумовно, це неприйнятний підхід, він не вирішує проблему. Тому найближчим часом буде оголошений новий конкурс на залучення інвестора до будівництва сміттєсортувального комплексу з урахуванням моїх зауважень.

Стратегією розвитку Києва до 2025 року передбачено будівництво сміттєсортувальних та сміттєпереробних комплексів. Переконаний, що до реалізації цих проектів треба залучати інвесторів, адже такі інвестиції будуть успішно окупатися. Згідно із нормативами, сміттєсортувальні та сміттєпереробні комплекси можуть бути розташовані у санітарних зонах, таких як полігон №1, полігон №5, полігон №6, завод "Енергія" та ТЕЦ-6.

Коли планується реконструкція сміттєспалювального заводу "Енергія"?

Реконструкцію сміттєспалювального заводу "Енергія" планується завершити до кінця 2013 року. Згідно із Регіональною програмою модернізації комунальної теплоенергетики та системи теплопостачання м.Києва на 2011-2015 роки, реконструкція заводу "Енергія" передбачає встановлення турбоагрегату для вироблення електроенергії та видачі теплової і електричної енергії у міські мережі. Тобто після реконструкції теплова та електрична енергія, що виробляється у процесі спалювання сміття, буде спрямована на освітлення міста й обігрів киян. Зараз ця енергія йде у повітря: сміття спалюється, а користі від цього місто не отримує. Крім того, під час спалювання сміття у повітря виділяються шкідливі димові гази.

Впродовж 2012-2013 років на заводі "Енергія" також має бути встановлено систему хімічного очищення димових газів.

У Стратегії розвитку Києва закладено показники збільшення рівня забезпечення киян зеленими зонами з 16 до 20 кв. м на одного мешканця. Чи реально виконати таке завдання?

Я думаю, що навіть ці 20 кв. м – не межа. Адже за міжнародними стандартами ця норма складає 25 кв. м на кожну людину. Нам треба досягти саме такого показника. Потенціал у Києва є. Якщо облаштовувати нові сквери на прибудинкових територіях у районах новобудов, створювати парки у нових мікрорайонах і зберегти ті зелені зони, які є зараз, то ми можемо досягти міжнародних показників.

До речі, у Києві налічується 122 парки, 379 скверів та 80 бульварів.

На екологію столиці негативно впливає безлад в організації дорожнього руху. Саме автомобільний транспорт найбільше забруднює повітря, перш за все, у центрі міста. Які є шляхи вирішення цієї проблеми?

Ця проблема вирішується шляхом облаштування та реконструкції транспортних розв’язок, оптимізації руху громадського транспорту, оновлення автопарку із залученням новітніх технологій фільтрації та ефективності використання палива. Також необхідно розбудовувати мережу велосипедних доріжок та популяризувати цей екологічний вид транспорту. Усіх цих заходів треба вживати якомога швидше, адже щороку рівень викидів парникових газів у Києві зростає на 6-7%. 

Аби змінити цю тенденцію, слід розробити та реалізовувати програму зменшення викидів парникових газів, яка передбачатиме низку дієвих заходів, спрямованих на вирішення проблеми. Адже повітря столиці найбільше забруднюється оксидами вуглецю (СО2). Вони складають 65% усіх шкідливих речовин, які потрапляють в атмосферу. Згідно зі Стратегією розвитку Києва, до 2025 року мають зменшитись викиди шкідливих речовин у повітря із 333 т/кв. км до 250 т/кв. км на рік.

Нещодавно на досить специфічному об’єкті міського господарства -  Бортницькій станції аерації - сталася аварія. Що необхідно робити, аби усунути небезпеку повторення подібних надзвичайних подій?

На цьому об’єкті щороку трапляється по декілька аварій. Слава Богу, досі це були локальні аварії, які вдавалося швидко ліквідовувати. Для того, щоб не допустити справжньої катастрофи, необхідно провести комплексну реконструкцію та модернізацію станції. Адже, враховуючи той стан, в якому зараз перебувають Бортницька станція аерації та мулові поля, можна сказати, що цей об’єкт є джерелом екологічної небезпеки глобального масштабу для столиці і міст, розташованих нижче за течією Дніпра. Адже відходи тут просто складаються і не переробляються. В усьому цивілізованому світі про цю технологію вже давно забули. А якщо ми будемо надалі застосовувати її, це може призвести до екологічної катастрофи.

Споруди станції, які забезпечують очистку стічних вод, запроектовані та збудовані ще в 50-60 роках минулого століття. Вони вже давно застаріли як морально, так і фізично. Обладнання станції зношене.

Комплексна реконструкція Бортницької станції аерації – це дуже дорогий проект, який вимагає інвестицій у розмірі від 500 млн євро до 1 млрд євро. Звісно, місцевий бюджет не витримає такого тягаря. Тому для виконання цих робіт варто застосовувати механізми державно-приватного партнерства. Думаю, багато компаній погодяться взяти участь у реалізації такого проекту.

В Києві, як, втім, і в усій країні, відсутні можливості для утилізації так званого високотехнологічного сміття – старих комп’ютерів,  акумуляторів та батарейок. Який вихід із цієї ситуації Ви бачите?

Дійсно, жодні види електротехніки не можна викидати на звичайний смітник, адже це небезпечно для довкілля. Наприклад, комп’ютер містить не лише цінні метали, такі як мідь, срібло, золото, а й шкідливі – свинець, цинк, ртуть. Тому всю техніку необхідно утилізувати.

Проте підприємства часто йдуть на хитрощі, аби не витрачати гроші на утилізацію. Вони або здають старі комп’ютери на зберігання, або передають їх по нульовій балансовій вартості іншим підприємствам.

А звичайні громадяни взагалі не мають можливості здавати комп’ютери чи побутову техніку на утилізацію, оскільки у нас відсутня відповідна інфраструктура. Тому необхідно створювати пункти прийому зіпсованої або застарілої техніки. Це можуть бути як автономні пункти прийому, так і спеціальні відділення в магазинах електроніки, які би приймали стару техніку та утилізували її. Таким шляхом пішла Німеччина. Там заборонено викидати у звичайний смітник, наприклад, батарейки – їх можна здати у будь-який магазин електронної техніки. 

А в Японії компанія Sony організувала спеціальну службу, яка збирає та утилізує застарілі комп’ютери своєї марки.

Тому проблему утилізації високотехнологічного сміття можна вирішити шляхом створення спеціальних пунктів прийому старої або зіпсованої техніки і батарейок. Після цього слід заборонити викидати електроніку у звичайні смітники.
 

Джерело:  УНН

коментарів немає Роздрукувати

< До всіх інтерв'ю