К.Самойлик: проблема захисту наших дітей, всиновлених іноземцями, стоїть дуже гостро

Діти-сироти часто стають заручниками чужих інтересів, прагнень, жорстокості та навіть ницих бажань, а відлучені від Батьківщини – вони особливо беззахисні. МЗС Росії зробило заяву, в якій йдеться про те, що російська сторона вважає за необхідне призупинити всиновлення їх сиріт громадянами США. Підставою для цього стали факти жорстокого поводження з дітьми та занадто м’яке покарання для прийомних батьків. Про те, яка ситуація з українськими дітьми, всиновленими в інших країнах, і чи достатній їх захист, УНН поговорив з народним депутатом Катериною Самойлик.  

Катерино Семенівно, чи опікується Україна долею тих дітей, яких всиновлюють іноземні громадяни?

У нас прийняті на законодавчому рівні запобіжники, які захищають дітей, та поставили обов’язком посольств та консульств відстежувати та контролювати те, як поводять себе прийомні батьки, чи не ображають вони дитину. Ми ж розуміємо, що коли йде мова про дітей, особливо інвалідів, то в багатьох країнах, зокрема і США, батьки мають певні пільги. Тому ми свого часу і прийняли це рішення, як і рішення про те, що, перш за все, право на всиновлення дітей мають наші громадяни. Це все було нами прийняте. Як виконується? Ну, як бачимо, з Росії надходять тривожні сигнали. З боку нашого зовнішньополітичного відомства не надходили сигнали, що хтось не достатньо уваги приділяє нашим дітям або ображає. Але в даному питанні я б не стала оголошувати війну і робити заяви, що в Росії так погано, а у нас все добре. Я би хотіла, аби наша країна чітко стояла на захисті прав та інтересів наших дітей.

Свого часу, ще до помаранчевої революції, теж приймали рішення про призупинення всиновлення наших дітей за кордон. Але коли президентом був обраний Віктор Ющенко, його дружина наполягла на тому, щоб мораторій на всиновлення дітей до Сполучених Штатів Америки був відмінений. Що й було зроблено тодішньою більшістю у Верховній Раді України. Тому я вважаю, що питання про те, як захищені наші діти, стоїть дуже гостро.

Тобто, на Вашу думку, слід звернути більше уваги на ті сигнали, що надходять з Росії?

Так, і вивчити ситуацію. Адже якщо до російських дітей так ставляться, то хто сказав, що до українських ставляться якось інакше. Сумніваюся, що за національною ознакою змінюється ставлення прийомних батьків.

Можливо, якщо Україна буде більше приділяти уваги забезпеченню захисту дітей, то й ставлення до них там буде іншим, менше буде підстав говорити про те, що, можливо, їх ображають?..

Україна має обов’язково приділяти цьому питанню більше уваги. І ще важливо, щоб дитина не забувала, звідки вона походить, де її Батьківщина, звідки її коріння, де, можливо, ще є її родичі. Обов’язково слід посилити контроль… І мораторій, що діяв колись, ніс завдання дати можливість вивчити це питання, ситуацію, проробити механізми для того, аби не допустити того, щоб діти були незахищеними, покинутими у чужій країні. 

Якщо буде проведено більш ретельну перевірку та будуть виявлені факти порушення прав українських дітей, то чи слід у цьому випадку повертатися до запровадження мораторію на всиновлення дітей іноземцями?

Я думаю, що так. Тим більше, що сьогодні держава багато робить для тих родин, які створюють дитячі будинки родинного типу. В цьому напрямку Україна досягла певних успіхів. Ми повинні захистити наших дітей, у яких батька і матері, окрім Батьківщини, немає.

Довідка.

Відповідно до Сімейного Кодексу України, усиновлення є найбільш прийнятною і сприятливою формою влаштування, за якої дитина приймається в сім’ю усиновителів на правах рідної дитини. Згідно зі ст.24 Закону України "Про охорону дитинства", лише за умови неможливості влаштувати дитину в рідному середовищі, приймається рішення про міждержавне усиновлення. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менше одного року на централізованому обліку. Винятки можливі за умови, якщо усиновитель є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального Переліку захворювань. Окрім того, іноземні громадяни не можуть всиновлювати українських дітей віком до одного року.

Як роз’яснила УНН юрист Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда" Марина Легенько, на іноземних усиноволювачів покладається ряд зобов’язань. Зокрема, протягом місця після виїзду дитини до нової країни проживання поставити її на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України; забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років; подавати консульській установі чи  дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров'я усиновленої дитини; надавати представнику дипустанови України можливість спілкуватися з дитиною та повідомляти туди про зміну місця проживання дитини.

"Окрім того, Міністерство соціальної політики в обов’язковому порядку перевіряє іноземців, які бажають всиновити дитину на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в  правоохоронних  органах  держави,  громадянами якої є іноземці, та держави, на території якої вони проживають, і Генеральному секретаріаті Інтерполу", - повідомила М.Легенько.

В Україні в 2011 році, за офіційними даними, було всиновлено 2 тис. 108 дітей українськими громадянами і 969 дітей – іноземними.

"Проте юридично усиновлювачі не несуть відповідальності перед нашою державою. Також варто зазначити, що Україна не підписала Гаазьку конвенцію про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення від 29 травня 1993 року, головна мета якої – забезпечення співробітництва між державами задля дотримання найвищих інтересів дітей, запобігання крадіжкам, продажу, незаконному вивезенню дітей", - зазначила юрист.

Джерело:  УНН

коментарів немає Роздрукувати

< До всіх інтерв'ю