На віражах реформ: як ми прожили 2011 рік

Добігає свого логічного завершення черговий, 2011, рік, який був заявлений владою як рік втілення економічних та соціальних реформ в Україні. Політична стабільність, яку забезпечували консолідація гілок влади та віддаленість виборчої кампанії, створювала досить зручне підґрунтя для реформування економічних механізмів країни. Однак практичне життя внесло власні корективи у райдужні плани реформаторів. У результаті 2011 рік став роком неоднозначних та суперечливих подій.

З одного боку, українська влада декларувала чіткий та послідовний курс на втілення реформ у широкому сенсі даного поняття. Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко із запалом тиражував свої агітаційні виступи на захист пенсійної реформи. "Справедлива пенсія", "осучаснена пенсія", "пенсійне страхування" - цими меседжами пан Тігіпко годував поважну частину суспільства, здійснюючи рекламний супровід свого дітища. Одначе пенсіонери чомусь досить обережно ставилися до такої агітації, адже на практиці, за умов відсутності в Україні стабільної банківської системи та мало-мальськи хоч якихось державних гарантій, радісні заяви обернулися елементарним підвищенням пенсійного віку для жінок. Не встигли вщухнути пристрасті навколо пенсійної реформи, раптово, неначе у погано режисованому фільмі, у держави закінчилися гроші на компенсацію пільгових виплат для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Проте замість того, аби сісти з "чорнобильцями" за стіл переговорів та, як то кажуть, "за чаркою" обговорити важке життя, уряд не вигадав нічого кращого, ніж оголосити голосом трамвайного автоінформатора, що "грошей немає, пільги скінчились, ми здійснюємо непопулярні реформи". Закінчилась ця історія досить плачевно, навіть трагічно. Зламаної огорожі поряд з Верховною Радою не шкода, а от життя 70-річної людини, яка померла під час розгону "чорнобильського" наметового містечка, вже ніхто не поверне. Проте щось там біля серця у реформаторів здригнулося, і "чорнобильцям" кинули кістку… тобто, даруйте, повернули законні пільги. Не можна оминути увагою й податкову реформу, яка, незважаючи на постійне вдосконалення Податкового кодексу, чомусь не створює гарного настрою легальному дрібному бізнесові. Попри традиційні корені українського театру, вітчизняний бізнес здебільшого змушений грати у "театрі тіней".

"Основним досягненням року, що минає, є макроекономічна стабільність, яка, втім, була досягнута досить великою ціною. Фактично 2011 рік став роком початку відвертого демонтування залишків соціальної держави, які зберігалися з радянських часів. Тобто на зміну політиці соціального популізму, яку проводив уряд Юлії Тимошенко прийшла політика соціального цинізму", - вважає політичний експерт Андрій Золотарьов. На його думку, така політика реалізовуватиметься в Україні й надалі, і що антисоціальні реформи будуть втілюватися в життя.

Дійсно, можна сміливо стверджувати, що Україну у 2011 році оминули істеричні "американські гірки", на яких гойдав країну безглуздий соціальний популізм. Неможна було одвічно приймати закони, які радували свідомість громадян своєю щедрістю. Адже Україна ще у 1991 році обрала ринковий шлях розвитку, а він, на відміну від соціалізму, передбачає режим жорсткої економії та прагматичних рішень в усіх площинах суспільно-політичних відносин. Однак чомусь слово "реформа" за ці 20 років набуло не те що негативного, а навіть непристойного змісту. "Коні не винні" - стверджував економіст Віктор Пинзеник у своїй однойменній книзі, стаючи на захист багатостраждальних спроб втілення ринкових реформ в Україні.

Попри неоднозначність експертних оцінок, 2011 рік завершився вдалою подією на зовнішньополітичному напрямі для України. 19 грудня відбувся саміт "Україна-Європейський Союз", під час якого було оголошено про завершення роботи над текстом Угоди про асоціацію.  "Безумовно, головна подія року – це завершення переговорного процесу з Євросоюзом, який закінчиться парафуванням угоди", – зазначає політолог Володимир Фесенко. Водночас експерт зауважив, що парафування угоди про асоціацію відбудеться, адже це є технічним питанням, але далі, перед офіційним підписанням угоди, може виникнути певна пауза, оскільки, за його словами, це залежить від оцінки результатів виборів 2012 року та подальшого розвитку справи Юлії Тимошенко. Дійсно, судова епопея навколо Тимошенко на певний час відволікла суспільну увагу від соціальних проблем. Проте гострота моменту з часом пішла на спад, а опозиція виявилася нездатною підняти суспільство на масові акції протесту заради підтримки її лідера. З іншого боку, керманичі Європейського союзу до сих пір суворо погрожують пальцем українській владі, вказуючи на "недемократичність" судового процесу над Тимошенко. Але поки що європейські партнери воліють не переходити до рішучих кроків та ведуть з Україною спокійний діалог. Ситуацію може зіпсувати хіба що нестабільність у самому європейському об’єднанні, через що Україні ввічливо відмовляють у документально прописаній європейській перспективі.

"Газовим" переговорам між Україною та Росією можна було б приділити окрему увагу. Одначе сухий залишок напівтаємних зустрічей між українськими та російськими високопосадовцями за обов’язкової участі керівників "Газпрому" обернувся сумою у 415 доларів США за 1 тисячу кубометрів російського газу,  який було закладено до основних показників Державного бюджету України на 2012 рік.  Поряд з цим надію вселяє ратифікація Угоди про створення Зони вільної торгівлі між країнами СНД, яку після багатьох років лежання "під сукном" було підписано 18 жовтня 2011 року.

Неформальний саміт глав держав СНД та напружені газові переговори стали фінальною сценою 2011 року. Звісно, переговори будуть продовжуватися, і, можливо, їхній результат стане одним з основних політичних трендів України у 2012 році. Президент Віктор Янукович вже заявляв, що  Україна протягом двох років сплачує непідйомну ціну за російський газ. "Влада не може чекати вічно закінчення газових переговорів з Росією, нам, з одного боку, потрібно платити зарплати соціальній сфері, а з іншого боку, не хочеться, щоб переживала Європа, що якщо ми встанемо в позу перед Росією, вона залишиться без газу", - резюмував Янукович.

Говорячи про 2012 рік, не можна оминути увагою основний чинник, від якого залежатиме політична стабільність в Україні – це, безперечно, вибори Верховної Ради сьомого скликання. "Ми будемо наближуватись до парламентських виборів, тому зовнішня політична стабільність буде зменшуватись. Звісно, вибори посилять політичну боротьбу. Але вибори – це керована та контрольована  криза. Вони, серед іншого, дають змогу зняти напругу в суспільстві та підсилити політичну стабільність. Тому, якщо вибори пройдуть в атмосфері конкуренції та демократичності, якщо суспільство не відчуватиме, що у нього вкрали результати цих виборів, тоді даний політичний процес лише сприятиме політичній стабільності", - вважає В.Фесенко.  Враховуючи особливості нового виборчого закону, коли до парламенту потрапить досить велика кількість, нехай формально, але незалежних кандидатів, важко робити будь-які прогнози відносно структурування майбутнього парламенту. На думку В.Фесенка,  у разі застосування адміністративного ресурсу з боку влади вибори стануть загостренням політичної ситуації в країні. "Тоді таке загострення можуть призвести до більших протестних виступів, ніж у Росії ", - вважає він. Можливо, вибори стануть тим лакмусовим папером, який покаже на практиці справжню сутність реформ, які були запропоновані владою.

З парламентськими виборами непрямим чином пов’язане вдале проведення ЄВРО-2012 в Україні. Враховуючи ті колосальні кошти, які було вкладено у реконструкцію спортивної та транспортної інфраструктури, навряд чи слід сумніватись у пристойному рівні організації чемпіонату. Залишається відкритим питання підготовки української футбольної збірної до матчів ЄВРО. Якісна гра на футбольному полі збільшить очки влади на полі політичному. Вперше в Україні ця технологія була застосована восени 1999 року, коли у розпал президентської виборчої кампанії наша збірна вдало зіграла зі збірною Росії.

Отож, попри суперечливі сюрпризи 2011 року, зустрічаємо рік 2012 з традиційною надією. Київська влада вже навіть гасло під зустріч Нового року підготувала: "Вітаємо рік ЄВРО 2012 в Україні!". Тож буде добре, якщо цей рік дійсно пройде під знаком футбольного чемпіонату. І нехай найбільшими пристрастями, які вируватимуть в країні, стануть пристрасті навколо перемоги України у ЄВРО-2012.

Джерело:  УНН

коментарів немає Роздрукувати

< До всіх публікацій