Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Вівторок, 23 травня 2017 12:20
youtube
Новини: Політика

В.Медведчук пояснив, чому “демократична” українська влада уникає референдумів

КИЇВ. 1 грудня. УНН. Референдум як інструмент народовладдя, що дозволив українцям вибрати новий шлях для своєї країни, став фактично першим і — на сьогоднішній день — останнім актом народного волевиявлення, що дозволив втілити в життя рішення українців. Так звана демократична влада євроінтеграторів-реформаторів не зробила нічого, щоб ввести в дію інститут прямої демократії. За півтора року в Україні так і не змогли прийняти новий закон про всеукраїнський референдум, влада панічно боїться навіть згадки про місцеві референдуми. Про це у своєму блозі написав лідер "Українського вибору" Віктор Медведчук, передає УНН.

"1 грудня 1991 стало історичним, доленосним, епохальним для України днем. І тут немає перебільшення: в результаті проведеного Всеукраїнського референдуму Україна отримала новий міжнародно-правовий статус — стала суверенною державою. Після того як 90,3% громадян Української Радянської Соціалістичної Республіки висловилися на підтримку Акта проголошення незалежності України, наша країна здобула незалежність з волі народу, а не тільки з волі 346 депутатів, які проголосували за цей документ.

Важливість цього факту важко переоцінити. Адже якщо рішення Верховної Ради УРСР могло бути скасоване парламентом наступного скликання, то рішення, прийняте більшістю громадян на референдумі, стало остаточним і безповоротним. Після всенародного волевиявлення протягом тільки одного місяця Україну визнали 57 держав.

Парадокс: референдум як інструмент народовладдя, що дозволив українцям вибрати новий шлях для своєї країни, став фактично першим і — на сьогоднішній день — останнім актом народного волевиявлення, що дозволив втілити в життя рішення українців. Результати референдуму 2000 року так і не були імплементовані. “Демократична” влада епохи “любих друзів” зробила все для того, щоб референдум за народною ініціативою щодо вступу України в НАТО та її участі в Єдиному економічному просторі разом з Росією, Казахстаном і Білоруссю не відбувся, хоча на підтримку його проведення було зібрано та визнано дійсними понад 4,6 млн підписів громадян України.

Так звана демократична влада євроінтеграторів-реформаторів не зробила нічого, щоб ввести в дію інститут прямої демократії. За півтора року в Україні так і не змогли прийняти новий закон про всеукраїнський референдум, влада панічно боїться навіть згадки про місцеві референдуми. (Хоча законопроект “Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою” вже розроблений експертами “Українського вибору” і був винесений на широке обговорення.) Переконаний: референдуми за народною ініціативою могли б допомогти врегулювати багато питань, які розколюють суспільство. Якби питання про вибір вектора економічної інтеграції вирішувалося не на майданах, якби рішення про те, чи підписувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, приймали не політики в Києві, а народ на всеукраїнському референдумі, нам вдалося б уникнути кровопролиття, не допустити збройного протистояння на Донбасі. Але вибір зроблено — вибір, як показав час, не в інтересах народу.

Зусиллями єврореформаторів Україна стрімко втрачає свою економічну та політичну незалежність, все глибше занурюючись в боргову яму і потрапляючи під зовнішнє управління. Відмовившись від позаблокового статусу (знову-таки це питання влада навіть не збиралася виносити на референдум), Україна перетворюється з повноправного актора, суб’єкта міжнародної політики, в безправний об’єкт.

Ще раз повторю: всього цього можна було б уникнути, якби в Україні діяли механізми реального (наголошую — реального) народовладдя. Адже пряме звернення до громадян з приводу ключових внутрішньо-або зовнішньополітичних питань — це основа функціонування будь-якого успішного суспільства. Влада в демократичній державі рахується з висловленою таким чином думкою народу і керується нею у своїй діяльності. Це підтверджується досвідом європейських країн, який, судячи із заяв чиновників і політиків, сьогодні прагне перейняти євроінтеграційна команда. Так було в Польщі, громадяни якої в 2003-му на референдумі визначалися зі вступом країни до Євросоюзу, і у Великобританії, в якій наступного року пройде референдум про можливий вихід країни з ЄС, і в Швейцарії, що торік влаштувала плебісцит з приводу золотого запасу країни та імміграції.

Відмовляючи народу в можливості вираження своєї волі, влада, по суті, визнає, що боїться почути від людей не ту точку зору, яка їй вигідна. А це означає, що влада і сама усвідомлює невірність прийнятих нею рішень, їх антинародність і те, наскільки невигідні вони для країни.

Дуже хочеться вірити, що грудневий референдум 1991 року, назавжди зберігши свій доленосний характер, перестане бути єдиним референдумом в історії незалежної України. Він повинен стати зразком для прийняття важливих політичних рішень в країні шляхом прямої демократії, через активне включення в управління державою кожного його громадянина", - написав В.Медведчук.

Джерело: УНН
Loading...
Loading...
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...