Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
субота, 21 жовтня 2017 р.12:36
Новини: Політика

У С.Арбузова підбили перші підсумки переорієнтації України на європейський ринок

Після восьми років переговорів 1 січня 2016 року набула чинності Угода між ЄС та Україною про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ).

КИЇВ. 25 липня. УНН. Безумовно, Угода Києва про ЗВТ з ЄС поклало початок новому етапу в українській економіці. Тільки поки не зовсім ясно — це довгий і “тернистий” шлях еволюційного економічного розвитку, або ж рух в сторону зміцнення позицій країни, як аграрно-сировинного придатка Європи. У той же час, заяви українського уряду про стабілізацію економічної ситуації, а тим більше про економічне зростання, є популізмом. Непрофесіоналізм “реформаторів”, нездатних вірно оцінити ризики і загрози від ЗВТ з ЄС, призвів поки тільки до обвалу економіки. Такі дані наводять аналітики Центру ІЕСКР, який очолює колишній перший віце-прем’єр України Сергій Арбузов, повідомляє УНН.

У 2014 році українська влада заявила про початок так званої нової ери у зовнішньоекономічних відносинах України, яка повинна була ознаменуватися різкою зміною вектора співпраці. За великим рахунком, обіцянки були виконані: в кінці 2014 року президентом України Петром Порошенко було підписано угоду про асоціацію з ЄС, а з 1 січня 2016 року в силу вступили положення про зону всеосяжної вільної торгівлі між Україною та ЄС. Однак це поки не змогло компенсувати втрати від різкого скорочення торгівлі з країнами СНД, зокрема з Росією: падіння українських експортних поставок спостерігається по всіх регіонах.

Довідково: За підсумками 2015 року, в порівнянні з 2014 роком, обсяги промислового виробництва в Україні скоротилися на 13,4% (в 2014 році обсяги скоротилися на 10,1%, в порівнянні з 2013 роком), ВВП впав на 9,9% , інфляція в наприкінці 2015 року становила 43,3%, рівень безробіття — 9,1% (в докризовому 2013 році — 7,2%). Гривня в порівнянні з докризовим 2013 роком, девальвувала більш ніж в 3 рази. А нинішній рік не відрізняється кардинальним пожвавленням економіки.

Географічна структура експорту України в 2015 році зазнала змін, зокрема, збільшилася частка країн ЄС. За два роки — з 2013 по 2015 рр. експорт України в цілому скоротився на 39,8%. Зокрема, в країни СНД експорт впав на 64,6% (до Росії — на 68%), в країни ЄС — на 22,3%. Звичайно, зниження українського експорту в ЄС за 2013 — 2015 роки було майже втричі менш динамічним, ніж до країн СНД, однак ні про яку компенсацію втрат від втрати російського ринку поки не може бути й мови.

За цей період (з 2013 по 2015 рр.) імпорт України продемонстрував ще більш сильне падіння, скоротившись на 51,3%. Зокрема, поставки з країн СНД впали на 62,5% (з Росії — на 67,8%), а з країн ЄС імпорт знизився на 43,3%. Це обумовлено триразовим просіданням гривні і падінням купівельної спроможності населення. Тому українці на собі не відчули доступності високоякісних європейських товарів для національного покупця (в рамках запуску ЗВТ), навіть з урахуванням взаємного зниження митних зборів.

Конкурентоспроможність українських товарів на європейських ринках теж помітно не виросла. Цінова перевага вітчизняних виробників в Європі має місце, тільки поки українські товари поставляються в рамках встановлених ЄС квот. Після їх вичерпання, українські виробники все так само можуть поставляти свою продукцію на ринки ЄС, проте вже під дією мит, які відчутно знижують конкурентоспроможність української продукції.

Станом на початок липня поточного року, Україна повністю вичерпала ліміт річних квот по семи позиціях, таким як: солод і пшенична клейковина, мед, виноградний і яблучний соки, ячмінна крупа і борошно, цукор, оброблені помідори, овес. Також наближаються до вичерпання обмеження на пільгові поставки по наступних позиціях: ячмінь, ячмінна мука і гранули; пшениця м’яка, пшеничне борошно і гранули; етанол; м’ясо птиці (основна і додаткова квоти). Всього ЄС застосовує до України квоти по 27 товарних позиціях, половину з яких Україна мало використовує або не використовує зовсім (наприклад: баранина і козлятина, часник, гриби, йогурти, масло і молочні спреди, тощо.).

Основними експортними товарами України завжди були продукти рослинного походження, при цьому вони традиційно експортуються в якості сировини і, відповідно, мають низьку додану вартість, що позначається на експортних показниках в доларовому еквіваленті (особливо з огляду на нинішній курс гривні). Тобто швидше за все Україна вичерпує квоти ЄС саме за своїми основними експортними групам.

При цьому, частка квот в загальному середньорічному обсязі експорту основних товарних груп невелика. Приміром, в 2015 році частка квоти на пшеницю склала 7,1% в її експорті, частка квоти на овес — 8,7%, на ячмінь — 0,1%. Трохи краще йдуть справи з такими товарними групами як цукор — частка квоти в 2015 році склала 17,5% його експорту, і мед — 11,1% його експорту.

З економічної точки зору, це нормально, коли країни намагаються захистити своїх внутрішніх виробників, не даючи іноземним конкурентам з більш низькою собівартістю виробництва заполонити свої ринки дешевою продукцією. Тому нарікати про те, що зона вільної торгівлі з ЄС для України не є такою вже вільною, неправильно. Адже ЄС, як багато разів підкреслювалося на обговореннях умов ЗВТ, не вимагає від України відмовитися від інших каналів поставок, тим більше від тих, які завжди забезпечували чверть сукупного експорту країни (до 2014 року частка експорту України в країни СНД становила в середньому 35%, в зокрема на експорт товарів в Росію припадало в середньому 25% сукупного експорту).

Поставки українських молочних продуктів в ЄС, через невідповідність європейським стандартам якості, практично закриті, не дивлячись на виділені квоти. Приміром, у 2015 році 52,4% експорту за такими товарними групами як йогурти, кисломолочні продукти, вершкове масло та інші молочні продукти припало на частку країн СНД. Експорт в ЄС склав всього 0,03%. В основному, шлях в ЄС відкритий українській сільськогосподарській продукції з низькою доданою вартістю (сировини), в той час як Україна закуповує у європейських країн машини і обладнання, медичні препарати і, з недавніх пір, природний газ. Така торгівля не може бути профіцитною для України, втім, як і було в разі торгівлі з Росією (за рахунок імпорту природного газу). Це говорить про те, що Україні не варто пишатися зменшенням дефіциту торгового балансу, яке сьогодні спостерігається за рахунок вимушеного скорочення імпорту. Замість цього керівництву країни варто задуматися про реальні зміни, які запустять економіку, і Україна буде не просто експортером сільськогосподарської сировини, а, дійсно, індустріальною країною з працюючими конкурентоспроможними підприємствами легкої та важкої промисловості.

Історично склалося, що головним економічним партнером України завжди була Росія. Економіки двох країн були тісно пов’язані між собою, тому процес переорієнтації України на європейський ринок буде довгим і важким. Адже втрати від розриву економічних зв’язків з Росією (за даними російської державної статистики, обсяг двосторонньої торгівлі між Росією і Україною скоротився з 50,6 млрд. дол. в 2011 році до 13 млрд. дол. в 2015-му) швидко заповнити не вдасться.

Також варто враховувати, що Україна ще не в повній мірі відчула ефект від торгового ембарго, введеного Росією. Таке рішення може позначитися на економіці України не кращим чином. Українські виробники ще не знайшли свої ніші на інших ринках. Складнощі полягають у тому, що деякі українські продукти можуть продаватися тільки на території країн СНД. Для того щоб вийти на зарубіжні ринки, українські виробники повинні пройти сертифікацію. Однак перехід на більш високі стандарти — процес витратний і тривалий.

Тому російські обмеження негативно позначаться на Україні. На сьогодні прямі втрати української економіки від введеного Росією ембарго склали 1 млрд. дол. Це офіційна сума, зафіксована митною службою України. Однак є ще й непрямі втрати, які, ймовірно, в кілька разів вище.

Сьогодні багато говориться про переорієнтацію українських виробників на ринки Азії та Африки. Однак зробити це непросто. Щоб зайти на ринок тієї або іншої країни, необхідні кошти. Політика НБУ не дозволяє брати кредити, в тому числі і з-за політики вітчизняні виробники не можуть вийти на інші ринки.

Іран, Китай, Пакистан і країни Латинської Америки можуть стати споживачами української продукції. Однак входження на ринки цих країн вимагає наявності у виробників довгих оборотних коштів. Цього немає, тому поки ці ринки залишаються для України лише перспективними.

В результаті йде спроба приватизації та продажу приватного бізнесу іноземцям. Однак поки серйозних проектів не спостерігається. Вихід один — зміна зовнішньої і, в першу чергу, зовнішньоторговельної політики.

Сьогодні головне, щоб Україна не стала заручницею світової кризи на сировинних ринках і остаточно не перетворилася на аграрно-сировинний придаток Заходу. Перед Україною стоїть завдання — поряд з сировинними секторами розвивати переробні. Необхідно продавати за кордон не зерно, метал та брухт, а готову продукцію — борошно, продукцію машинобудування, легкої промисловості. Це не тільки принесе більший прибуток, але дозволить забезпечити робочими місцями сотні тисяч українців.

Джерело: УНН
Відео
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...