Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Субота, 25 березня 2017 18:16
youtube
Публікації: Культура

Археолог розповів про найбільші знахідки, зроблені на території України за роки незалежності

Археолог розповів про найбільші знахідки, зроблені на території України за роки незалежності

Українські археологи володіють унікальними знаннями та методиками дослідження, виявляють знахідки, яке є частиною світової спадщини, але працюють з технікою середини минулого століття

КИЇВ. 24 серпня. УНН. Про унікальні знахідки виявлені на території України за роки незалежності та про те, які унікальні археологічні об’єкти перебувають на тимчасово окупованих територіях в ексклюзивному інтерв’ю УНН розповів учений секретар Інституту археології НАНУ Олексій Корвін-Піотровський.

Які найвизначніші археологічні знахідки були зроблені на території України за час незалежності, з 1991 року?

Я можу сказати які в нас за часів незалежності працювали видатні експедиції, які були дуже результативними, які стали відомими на весь світ.

Почну з доби раннього палеоліту, час, коли ще не було людей сучасного типу. На теренах України це місцезнаходження біля селища Королевого (найдавніша людська стоянка в Центральній і Східній Європі, якій приблизно 1 млн років виявлена у Закарпатська область — ред.), воно було відоме, але все одно за роки незалежності розроблялося. В окрузі знайдено ще пам’ятки часу, який датується ще пітекантропами.

Для доби палеолітичної, тобто людини сучасного типу — 40-30 тис. років тому треба відзначити, що дуже плідна робота була і вона і продовжується. Це українсько-французька експедиція, яка досліджує пам’ятку у селі Гінці (Полтавська область — ред.). Вони вже частину цього поселення просто музеїфікували. Це житла з кісток мамонтів.

А що конкретно знаходили за ці 25 років?

Унікальний комплекс розкопаний нашими скіфологами. Це дослідження Скорого, це спільна українсько-польська експедиція. Вони досліджували Великий рижанівський курган (Черкаська область — ред.). Він був не грабований, тому там були і золоті прикраси, абсолютно унікальні скіфські речі.

У трипільської експедиції було знайдено декілька гончарних горнів, які датуються 6 тис. років тому. Це трипільська культура. Але горни такої технологічної конструкції, які з’являються вже по тому аж за 2 тис років, вже за античної доби. Вони дають можливість переглянути питання рівня технології цих давніх людей. І це буквально останнє десятиліття.

Наші античні експедиції, які працюють в Ольвії, на Березані — острів в Чорному морі і в Білгород-Дністровському — антична Тира. Там щороку виявляють унікальні речі.

Те, що ми знаходимо — унікальне, але не все золото, що блищить. Слід сказати велетенський комплекс Богородиці Десятинної (Десятинна церква — ред.) в Києві. Наші археологічні речі може не такі і красиві, але ми вже знаємо ту церкву достеменно і якої вона була конструкції, які майстри її будували, як вона виглядала. Це те, чого не вистачало історії Києва.

Скажіть, а на окупованих територіях в Криму, на Донбасі, що там залишилось важливого з археологічної точки зору?

Справа полягає в тому, що речі, зберігаються частіше за все там, де розкопуються, в місцевих музеях. Так от всі колекції археологічні, що досліджувалися кримським філіалом нашого інституту археології НАНУ, на жаль, залишилися в Криму. Будемо сподіватися, що все повернеться і наші матеріали також.

Там унікальне речі з сарматських поховань, поясні набори з дорогоцінним металом, сапфірами. Крім того, там античні речі — давній Херсонес, Судацька фортеця, Пантікапей в Керчі. З жалем читаємо, що там все руйнується. Принципи російської археології вони загалом дещо інші, ніж у нас.

А на Донбасі, там же багато курганів?

На Донбасі наші археологічні експедиції матеріали після розкопок здебільшого вивозили в центр. І на щастя, що так сталося. Ми не можемо навіть проконтролювати як там. Якщо в Криму ми це можемо зробити і моніторити, то на Донбасі — ні. Тільки з жалем можемо відзначити, що все, що там коїться в результаті бойових дій — наносить археологічним пам’яткам дуже великий збиток. Воронки, окопи, бліндажі. Розумієте, щоб ховати танк, необхідно підкопати курган, щоб з іншого боку його не було видно. І це зараз там відбувається.

Оцініть, як зараз в Україні розвивається археологія, зважаючи на те, що в держави не вистачає грошей.

Якщо хочеш стати археологом, то треба розраховувати, що все своє життя на ту зарплату прогодувати себе не зможеш. Це ненормально.

Фінансування інститут отримує в цілому на 30% менше, ніж потребується просто для того, щоб люди отримували свою зарплату. Ідуть і скорочення, і люди працюють неповний робочий час по своєму бажанню, щоб не скорочувати колег. Щоб ми не загубили науковий потенціал. Це пункт один щодо зарплат.

Пункт два, щодо фінансування археологічних досліджень. Тут можна відверто сказати, що держава з часів незалежності повністю перестала фінансувати наші археологічні дослідження.

А хто їх фінансує?

Ми отримуємо фінансування там, де щось будується. Відповідно до закону мають бути проведені археологічні дослідження, експертизи. В багатьох випадках це порушують. Але коли це стосується якихось великих будівельних робіт, то до нас звертаються і ми отримуємо фінансування. І виходить, що ми копаємо не те, що б хотіли досліджувати, а те, що має бути зруйноване. Але і тут ми отримуємо дуже часто унікальні матеріали.

Скажімо будівництво Дністровського каскаду ГЕС. Там виявили чудові трипільські пам’ятки і наша експедиція там відкрила абсолютно унікальні комплекси трипільської культури на острові серед Дністра.

Кілька тижнів тому в Кам’янець-Подільському, де прокладають на Ринковій площі комунікації, ми там проводили археологічні дослідження, де вони порушують археологічний шар. Там знайдено мідноливарний комплекс трипільської доби.
Друга стаття — ми маємо договори з іншими археологічними установами світу. Наприклад, Університет Альбрехта в місті Кіль (Німеччина) він виконує з нами спільні проекти. От вони зі своїми грошима приїздять і з нашими співробітниками проводять археологічні дослідження.

Або останні років п’ять із Англії один університет тут проводив на Кіровоградщині дослідження унікального Небелівського поселення (протомісто трипільської доби — ред..) в якому знайшли абсолютно унікальний об’єкт трипільської доби, який деякі дослідники розглядають як храм. Таких об’єктів ще не було. До речі там знайшли перше золото трипільське на теренах України.

І от це такі спільні проекти, коли з нашої сторони є ентузіазм, а з їхньої є гроші.

А їм який зиск з того?

З наукової точки зору ми робимо свої дослідження краще ніж вони. Вони у нас вчаться, привозять своїх студентів. Так, у них технології крокують краще ніж у нас. Але гарний дослідник з Франції чи з Німеччини він самостійно провести дослідження в Україні навряд чи зможе без спеціаліста українського, який знається на тій проблематиці. Це обопільна, взаємовигідна робота, без сумніву.

Ми в будь-якому випадку з радістю робимо спільні проекти з нашими колегами. Просто якби держава нам давала трошки більше грошей, то ми б виступали не просто “бідними родичами”.

В нас є низка проектів виключно українських, коли наші співробітники виграють гранти за кордоном. Я згадував це трипільська експедиція інститут археології досліджує поселення гіганти. Це абсолютно унікальні поселення, вони вже 15 років поспіль фінансуються американським науковим фондом. Ці гроші виділяються виключно українській стороні просто для того, щоб ми проводили дослідження цих пам’яток.

Яка наразі ситуація з чорною археологією?

Чорна археологія завжди була, але вона більшою мірою оберталася навколо речей із дорогоцінних металів починаючи ще з дореволюційних часів. За радянських часів бували випадки, але от з початком незалежності якоюсь мірою, як мені здається, наше керівництво країни почало цікавитися історією археології замість того, щоб сприяти фінансуванню, вони почали збирати свої колекції. Якщо Президент збирає приватну колекцію, що взагалі не дуже дозволяється, то і всі його підлеглі починають хизуватися один перед одним, яку він річ придбав. І десь от на початку нового тисячоліття був такий значний сплеск чорної археології, коли вони бомбили все, що тільки попадало — і трипільські поселення, і палеолітичні стоянки і кургани. Вони думають, що скіфські, а потрапляють на бронзову добу і золота там немає. З металошукачами бігають по всіх давньоруських городищах і поселеннях, які в літературі відомі. І після цього ми вже давно перестали давати точні координати пам’яток. І все це пішло на чорний ринок і навіть з’явилися чорні лабораторії, де матеріали там відновлялися, клеїлися і йшло все воно на чорний ринок.

Зараз цей напрямок трошки підупав, залишилося в цікавості тільки золото. На всілякий там посуд, кераміку попит трішки відпав. Але все одно випадки є і от коли я зараз іду в базарний день по Умані, то стоять з медалями, обов’язково там черепок якийсь лежить.

В нас гарний є закон, але немає кому його виконувати. Це має робити поліція. Якщо чужі якісь люди приїздять до якогось села, починають ходити по околицях з металошукачами, з лопатами. То представники сільради, поліції мають звертати на це увагу, але ніхто цього не робить.

Хочу зазначити деталь, що в кожній країні є археологія, але в кожній вона своя. У нас своя археологія, в нас є ті пам’ятки, яких немає в інших країнах. От хімія, фізика, математика вони всі однакові, що в Америці, що в Україні. Тому якщо знищити тих всіх фізиків, а потім сказати, що нам потрібні фізики, то через п’ять років у нас будуть нові фізики. Ви можете купити фізиків теоретиків хоч в Англії, хоч в Канаді, якщо їм заплатити грошей, то прибіжать давати лекції. А от в археології, якщо в загальній, то можна знайти викладача теорії. Але хто тих студентів навчить досліджувати археологічні пам’ятки України — вже не відомо. А у нас вже починають зникати цілі напрями. Потребується не 5, не 10 років, а десятиліття, щоб відновити.

Які напрямки ви маєте на увазі?

Скажімо, якщо в галузі неоліту в Україні (це остання фаза кам’яної доби), то в нас залишилися три спеціалісти, чи чотири.
Треба розуміти, що Україна величезна європейська держава. Нас за 40 млн осіб. Але у нас офіційно фахових археологів десь близько 300 осіб на сьогодні. В Польщі 8 тисяч, в Грузії майже 1200. Оце проблема і біда. А нас ще і образили — злили з історією, тепер навіть шифром археологія не відрізняється. 032 це все і археологія, і історія. Так, це обидві науки вивчають історію, але зовсім різними методами. Це різні науки, а нас взяли і об’єднали. В нас взагалі щось коїться незрозуміле з законами і про науку і про освіту.

І головне, що влада не дає жодного сигналу, що щось буде краще. Хоча коли наші президенти, прем’єр-міністри приймають закордонних гостей, то вони в першу чергу демонструють знахідки археології, тому що це фішка держави, це те, що її відрізняє від інших.

Ми працюємо в повну силу, весь світ визнає наші досягнення. І Україна в цілому визнає, у нас цілий перелік державних нагород. Наші науковці отримували кілька разів за часи Незалежності державні премії в галузі науки і техніки за роботу. Багато наших співробітників є членами закордонних академій наук. Тобто нас дуже добре знають і на заході і в Америці, Австралії, Японії.

Але влада нас не помічає. Вони користуються результатами нашої праці, а зробити умови, щоб працювати ще краще вони не можуть.

От я користуюсь в експедиції магнітометром 1964 року виробництва. А до мене в експедицію приїхали наші німецькі колеги, їдучі із Стоунхенджа з тими ж приладами. І дякую їм, бо вони зняли плани поселень цими потужними геомагнітними приладами. І вони полегшили мені хоч дослідження. І привезли за всій рахунок все, тому що їм було цікаво. І вони є співавторами цих планів, для них це дуже велика вага. А у нас 1964 року прилад.

 

Джерело: УНН
Loading...
Loading...
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
Новини по темі
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...