Старий Новий рік
Традиційно його вважають останнім у циклі новорічних свят. Українці саме після 14 січня починають масово знімати прикраси з ялинок та переходити до звичного режиму роботи. Назва Старий Новий рік є досить суперечливою, адже вона поєднує в собі протилежні терміни “старий” та “новий”. Але саме вони допомагають зрозуміти сам сенс цього унікального свята. Адже з’явилося воно після переходу з юліанського календаря на григоріанський. Наші пращури використовували саме юліанський календар. До нього входило 12 місяців, які уособлювали в собі природні явища. На наших землях цей календар використовували до початку XX століття. Від григоріанського він відстає рівно на 14 днів. В той час більшість країн Європи використовували григоріанський календар.
Щоб скоротити відрив з іншими державами, 1918 року Центральна рада ухвалила рішення запровадити григоріанський календар. Тому святкування нового року, яке раніше припадало на церковний день святого Василія, перемістилося на два тижні назад. Але багато людей за традицією продовжувало святкувати свято 14 січня. Тоді з’явилася назва Старий Новий рік.
День пам’яті святого Василія Великого
День пам’яті святого Василія Великого. Прославився він як Вселенський учитель, який сам написав чимало богословних праць та створив правила чернецтва. Віряни вірять, що він є захисником землеробів, а тому цього дня зранку хлопчики ходять від хати до хати і посівають (засівають) зерном, бажаючи гарного врожаю.
Святий Василій народився 330 року в місті Кесарія (Греція) у побожній багатій родині. Після здобуття вищої освіти він вирішив своє житті присвятити служінню Господу. Він прийняв хрещення, усамітнився зі своїми однодумцями та заснував громаду, яка походила на чернечу.
Згодом Василій повертається на свою батьківщину і висвячується на диякона. Через деякий час стає єпископом Кесарії Каппадокійської.
У той час імператор Валентин проводив жорстокі гоніння християн. Єдиним, хто безстрашно протистояв йому, був саме єпископ Василій. Також він займався доброчинністю, проповідував слово Боже та збудував біля Кесарії кілька закладів, в яких могли проживати нужденні.
379 року через хвороби, які з’явилися у Василія внаслідок аскетичного життя, єпископ відійшов у вічність.
Обрізання Господнє (Христове)
Святкується щорічно від IV століття. За законами Старого Завіту над хлопчиками, яким виповнилося вісім днів, в Ізраїлі проводили обряд обрізання. Так показували, що дитина має захист від Всевишнього і належить до народу, який був обраний Богом. Якщо хлопчик не проходив цей обряд, то не мав права звертатися до Господа за допомогою.
Над Божим немовлям також провели обрізання на восьмий день після народження. Також цього дня його нарекли Ісусом (або Спасителем). Син Божий був безгрішним і міг не проходити обряд. Але так він показав своє смирення перед Господом і приналежність до людського роду.
Для православних християн свято Обрізання Господнього є символом духовного обрізання, тобто обмеження гріховних пристрастей та створення нового зв’язку між Богом через його Сина. Термін “обрізання” означає “видалення”. Церква трактує це так, що Ісус забрав всі гріхи і показав, що людина повинна пройти “духовне обрізання”. 14 січня в храмах відбувається святкове богослужіння.
Іменини: Богдан, Василь, В'ячеслав, Григорій, Емілія, Іван, Микола, Михайло, Олександр, Петро, Платон, Фелікс, Трохим, Федот, Федосій.