На думку авторів матеріалу, міністр Марченко відмовляється обговорювати будь-які ініціативи, пов’язані зі зниженням податкового тиску на громадян та бізнес. “Я не вважаю сьогодні можливим проведення радикальної податкової реформи. Ми собі цього просто не можемо дозволити, тому що будь-які реформи, що дискутуються зараз, від зменшення ставок ПДВ, об’єднання ПДФО з ЄСВ до введення податку на виведений капітал і так далі — вони всі тягнуть суттєві фіскальні ризики”, — заявив Марченко.
“У перекладі простою мовою це означає, що Мінфін загалом влаштовує сьогоднішня ситуація з корупційними схемами навколо податку на додану вартість, зокрема, численні факти „скруток“, до яких причетні вищі посадові особи податкових органів”, — упевнені автори.
Більше того, з риторики Марченка стає зрозуміло, що основний курс Мінфіну — як, до слова, і податкового комітету Ради, — це збільшення податкового навантаження. Зокрема, міністр “шкодує”, що з фінальної версії скандального законопроєкту 5600 прибрали підвищення податків для забудовників (що мало призвести до подорожчання нерухомості на 15-20%). При цьому, за його розрахунками, те, що він називає “схемами” при будівництві житла, могло б принести до бюджету всього 3 млрд грн.
“Що стосується... готовності Мінфіну за допомогою податкових органів перевірити ще раз доходи громадян з 1995 року. Ця заява викликала бурю емоцій у юристів, основні аргументи, чому це не спрацює, зводяться до того, що максимальна позовна давність може становити 10 років, а донарахування податків може відбуватися за останні три роки, при цьому закон про непрямі методи перевірки доходів не може мати зворотної сили і має стосуватися лише нових придбань, а не старих покупок чи доходів”, — зазначають автори.
Тим не менш, на їхню думку, навіть якщо конкретно ця ініціатива провалиться або не буде оформлена як законопроєкт, зрозумілий загальний вектор, в якому рухається Мінфін: “замість боротьби з реальними тіньовими схемами (скрутки та контрабанда), намагатимуться знайти спосіб “обілетити” набагато більш “піддатливу” аудиторію — простих громадян.
Обсяги зовнішніх позик також ніхто не збирається знижувати. “Говорячи про прогнози на 2022 рік, Марченко наперед намагається виправдати майбутню відсутність економічного зростання зовнішніми факторами — уповільненням економіки Китаю та підвищенням вартості запозичень”, — йдеться у матеріалі. Додамо сюди нестабільну ситуацію на сході країни, зростання світових цін на продовольство, згортання міжнародних програм підтримки економік після пандемії — і отримаємо практично нерозв’язне завдання щодо виходу на зовнішні ринки. А отже — неможливість профінансувати необхідні витрати, додають автори.
Для погашення дефіциту необхідно буде залучати гроші МВФ в обмін на “реформи”. “Очевидно, що на порядку денному залишаться високі — і постійно зростаючі — тарифи на комунальні послуги, можлива відмова від спрощеної системи оподаткування, приватизація держбанків, відмова від зниження податків та „пенсійна реформа“, яка ризикує перетворитися на „піраміду ОВДП“. Адже основні засоби, виручені від громадян як їхні персональні внески, будуть спрямовані на купівлю цінних паперів уряду”, — пише видання.
Описані виклики та кризи — це можливості для української економіки, вважає Марченко. “Питання тільки в тому, що перш ніж почати ці можливості реалізовувати, потрібно мінімізувати ризики та загрози. А цим у Мінфіні, схоже, ніхто не займатись не збирається”, — резюмують журналісти.