“Реальні результати голосування будуть іншими, тому що в опитуванні враховуються лише сьогоденні симпатії виборців до персонажів, без врахування наявності чинної партійної інфраструктури. Високі бали Зеленського взагалі мали на меті принизити чинного президента. Але фактично ні у Зеленського, ні у Вакарчука немає діючої партії. А Гриценко через ланцюг скандалів втратив симпатії майже половини виборців (в порівнянні з літніми рейтингами).
З п’ятірки лідерів опитування реальний шанс вийти у другий тур мають тільки Порошенко та Тимошенко, бо одна справа бути відомим на всю країну, а інша — мати здатність до політичного лідерства. Вакарчук хоча б публічно демонстрував свій особистий вибір на користь Майдану і Євроінтеграції. А які політичні постулати проголошував Зеленський, крім його образу „Слуги народу“ в серіалі?”, — дивується політолог.
“Гриценко взагалі потрапив в пастку — при недавно ще високих рейтингах самого політика, на місцевих виборах його політична сила отримала менше 0,1% голосів. Тобто у Гриценка, як у Зеленського чи Вакарчука, є відоме ім’я, але немає працюючої партії. А його торги із „Самопоміччю“ та спроби створити політичний союз закінчилися крахом — від політика повідверталися більш-менш успішні гравці. На сьогодні Гриценко залишився лише з колом своїх давніх вивірених політичних союзників, які свого часу створювали його партію. А цього мало — Гриценкові для виходу в другий тур треба було б мати коаліцію зразка „Нашої України“ 2003 року. Але він її не має”, — вважає Цибулько.
“Якщо Вакарчук все ж вирішить йти в політику, то він може об’єднатись, наприклад, із Самопоміччю і отримати таким чином доступ до партійної структури. Тому що нинішній вихід у відкриту політичну гру Андрія Садового є вимушеним. Йому б комфортніше було б залишатися міським головою і грати на парламентські вибори. Він зараз ризикує, тому що його невисокий результат на президентських перегонах може негативно вдарити по рейтингу партії на парламентських виборах. Садовий може зробити красивий технологічний жест і висунути кандидатом в президенти Вакарчука. А сам з’явиться потім в першій п’ятірці партії „Самопоміч“ на парламентських виборах”, — пояснює експерт.
Також Цибулько натякає на політичну токсичність Гриценка і вважає, що об’єднуватись йому реально немає з ким.
“В союзники до нього напрошувався лише Віктор Балога — але Гриценко побоюється його репутації, хоча вони і працювали разом в „Нашій Україні“. Гриценко з одного боку не хоче віддалятись від олігархів — потенційних донорів його кампанії, а з іншого боку планує опиратися на не заплямованих політичних гравців, як Єгор Фірсов, наприклад.
Реальні результати виборів будуть відрізнятись від соціологічних досліджень, тому що в цілому міняється логіка виборів, виборець дорослішає — будуть важливі інші фактори. Ми тепер обираємо не головного феодала, а головного дипломата, керівника, верховного головнокомандуючого. Якщо Гриценко ще, хоча б за освітою, може бути військовим командиром, то він точно не дипломат. А ще біда в тому, що Гриценко забув вдягнути свій полковничий мундир у 2014 році та піти на фронт.
Якби він це зробив, я думаю, що альтернативи йому б сьогодні не було. Рік у військах змінив би ставлення українців до нього радикально. А Зеленський чи Вакарчук не мислять навіть термінологією політичною, військовою і дипломатичною. Вони не оперують поняттями, необхідним інструментарієм”, — вважає політолог Володимир Цибулько.