Медична реформа
За словами екс-наукового співробітника Інституту світової економіки НАН України Всеволода Степанюка, у 2017 році була проведена абсолютно антинародна медична реформа, яка фактично руйнує медичну допомогу в Україні.
“Замість терміну медична допомога вводиться термін медична послуга. Раніше лікар був законодавчо зобов’язаний зробити все, щоб вас вилікувати. Різниця кричуща: або вам надали послугу, або вас вилікували. Крім того, фактично в порушення Конституції, вводиться платна медицина. Також ця реформа призведе до закриття медичних пунктів і лікарень в селах та районних центрах”, — переконаний експерт.
Економічний експерт Віктор Скаршевський додав, що про успішність медичної реформи говорити зарано, оскільки в ній багато відкладених моментів.
“Потрібно спочатку подивитися, як ці положення будуть впроваджуватися (адже вони ще можуть змінюватись або скасовуватись у процесі реалізації реформи). Тому, я б це реформами не називав. Тим більше, що там є багато потенційно негативних речей”, — уточнив він.
Пенсійна реформа
На думку В.Степанюка, мета пенсійної реформи — позбавити половину українців можливості отримувати пенсії. А також на 30% зменшити розмір виплат тим, хто все ж таки її отримуватиме.
“Який сенс тоді взагалі працювати і очікувати на пенсію? При таких цифрах сенсу відраховувати майбутнім пенсіонерам щось у Пенсійний фонд просто немає”, — наголосив економіст.
За словами В.Скаршевського, як такої пенсійної реформи не відбулося. Замість цього, відбулося приховане збільшення віку виходу на пенсію до 65 років (страховий стаж збільшується з 15-ти нинішніх до 35 років в 2028-му), а так зване осучаснення — це хоча і часткова, але проста індексація пенсій, яка не проводилась в останні кілька років.
“І для цього не потрібно було приймати новий закон, досить було виконувати існуючі. Майбутні ж пенсіонери в результаті цієї реформи будуть отримувати на 30% менші пенсії. Це через те, що вони зменшили коефіцієнт трудового стажу з 1,35% до 1%”, — зазначив фахівець.
Підвищення мінімалки
В.Степанюк називає позитивним те, що уряд все ж таки розуміє відповідальність за рівень зарплат в Україні і піднімає такий стандарт, як мінімальна заробітна плата. Проте, за його словами, це робиться, насамперед, для того, щоб збільшити базу оподаткування, а не для того, щоб в людей були вищі зарплати.
“Виходить, що замість того, щоб оподатковувати реальний дохід, уряд піднімає мінімалку і бере її за базу оподаткування, що неправильно з методичної точки зору. Крім того, якщо враховувати, що реальна інфляція більша, ніж малює Держстат, то це збільшення з’їдається інфляцією. Реального збільшення при падаючій економіці бути не може”, — наголосив спеціаліст.
Скасування неефективних та застарілих норм
В.Скаршевський звернув увагу на те, що позитивним в цьому році можна назвати те, що уряд або скасовував свої попередні негативні рішення, або приводив їх у відповідність до норм законодавства, хоча і частково.
“Наприклад, було скасовано 2%-ний збір для громадян при купівлі валюти. Скасовано норму, що працюючі пенсіонери отримували 85% від своєї заробітної плати, тепер вони будуть отримувати 100%. Відбулася поступова лібералізація валютного ринку. Однак НБУ його сам так зарегулював, що й досі він ще не лібералізований до рівня 2013 року”, — підкреслив економіст.
Перспектива земельної реформи
Євген Олейніков, експерт Економічного дискусійного клубу, колишній керівник департаменту міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначив, що земельна реформа в Україні дійсно назріла. Ситуація, коли у нас величезний сектор засобів виробництва перебуває поза нормальним ринковим обігом, — це нонсенс. Однак, з іншого боку, земля — це такий актив, який породжує серйозні ринкові наслідки.
“Якщо ми дозволимо вільний обіг землі, то більшість людей в селах, які зараз живуть за рахунок свого паю, продадуть ці паї і через деякий час залишаться без засобів до існування. Вони почнуть масово переїжджати до міст. Тому перед урядом стоїть завдання: вирішити проблему цієї маси людей, яка залишиться без засобів до існування і не володіє якимись корисними виробничими або іншими навичками”.
За словами економіста, з такою ж проблемою зіткнулася низка країн Європи, зокрема Нідерланди ще в 60-х роках, коли у них проводилося укрупнення сільськогосподарських суб’єктів. Але і голландці, і німці, і французи пішли іншим шляхом: вони використовували свої чималі фінансові можливості, щоб створити систему підтримки фермерів (індивідуальних сільських господарств). Крім продовольчої безпеки це дозволило вирішити соціальну проблему: фермери залишилися на землі і продовжили працювати.
“Європейцям це обходиться дешевше, ніж виплачувати допомогу по безробіттю людям, які залишилися без землі. Як цю проблему вирішувати в Україні — велике питання, тому що у нас немає таких фінансових можливостей. Але, якщо цим дійсно зайнятися, то це цілком реально”, — переконаний Є.Олейніков.
Нагадаємо, Світовий банк висловив готовність допомогти Україні у запровадженні земельної реформи.