БУХАРЕСТ-КИЇВ. 3 липня. УНН. Румунія – одна із сусідніх країн, де проживає численна група етнічних українців. Українським регіоном, зокрема, є Марамуреш, що поблизу румунських Карпат на кордоні з Україною. Тільки тут проживає 32 тисячі українців. Етнічний склад населення в країні повторно визначатиметься під час перепису у 2021 році. Й знову постало "русинське питання". Чим живе українська спільнота в Румунії та хто такі "русини" - в матеріалі УНН.
Марамурщина
В Румунії проживає більш ніж 50 тисяч етнічних українців, 32 тисячі на півночі країни — на Марамурощині, на кордоні з Україною. По той бік україно-румунського кордону — Закарпатська та Івано-Франківська області, де проживають етнічні румуни. Впродовж років громади підтримують зв’язки, гостюють один в одного, одружуються, товаришують, мають родичів. Й так триває, поки питання національних меншин не стає політично вмотивованим.
На румунській Марамурощині безліч українських сіл. Місцеві українці – громадяни Румунії, але вважаються окремою етнічною спільнотою, відповідно до того, як самі себе ідентифікують. Кожні 10 років в країні проводиться перепис населення. Найбільші нацменшини мають своїх представників в парламенті, зокрема й українці Румунії маються свого депутата. Проте, на Марамурощині розповідають, що зараз посилилися рухи по вичлененню нових етнічних груп із числа українців. Така діяльність, за словами місцевих, проходить за сприяння російської дипломатично місії в Румунії.
Сигету-Мармацієй
Сигету-Мармацієй – невелике місто у повіті Бая Маре, на річці Тиса, по якій проходить кордон між Україною та Румунією та пункт перетину "Солотвино-Сигету Мармацієй". "Он на тому березі вже ваші (українці – ред.) сидять й рибу ловлять, — розповідає водій українською мовою, вказуючи на інший берег річки на під’їзді до Сигету, — а он вартівні встановили, що контрабанду не таскали. Ми тут взагалі всі всіх знаємо: в нас села є де одні українці живуть, є румунські, є змішані. Дуже багато змішаних сіл".
В центрі Сигету встановлений пам’ятник Тарасу Шевченку, в місті є українська церква (український вікаріат у складі румунської православної церкви) та єдиний в Румунії український ліцей. На вулицях можна почути як українську, так і румунську, місцеве радіо робить передачі українською, й тут розташоване регіональне представництво "Союзу українців Румунії", яке опікується й виданням української літератури обома мовами.
"Русинське" питання
Окрім "СУР", в повіті зареєстровані й дві організації русинів. Русини – етнічна група українців, які проживають в прикарпатській місцевості – в Україні в Закарпатті, в Румунії – в Марамуреші, в прилеглих областях Словаччини. Русини та рутенці – одне й те саме. Це пояснюється тим, румунською мовою "русини" перекладаються "рутенці" (rutenii), тому модифікована назва прижилася в розмовній мові.
Як пояснює голова місцевого відділення "СУР" Мирослав Петрецький, діяльності "Культурного союзу русинів" сприяє угорська громада, в той час як "Союзом підкарпатських русинів" опікується посольство Російської Федерації в Румунії. Петрецький зауважив, що за останні роки їхня активність посилилася й пов’язує це із запланованим переписом населення, який запланований на 2021 рік й під час якого буде визначатися і ким себе ідентифікують представники етнічних груп.
"Донедавна ми й не чули за русинів – рутенці, підкарпатські рутенці, як в нас говорять. Вони навіть тут хочуть зробити, що й гуцули, — то не українці, а інша меншина. Ви знаєте, що раз в десять років робиться перепис населення (в Румунії – ред.). Схоже, що хтось старається щоби й гуцули стали окремою меншиною, а не українцями, щоб брати участь у виборах, як це робиться з рутенцями", - розповів Мирослав Петрецький.
За результатами останнього перепису населення, що проводився в Румунії у 2011 році, вважають себе українцями майже 51 тисяч громадян Румунії. Цікаво, що до етнічної групи українців, як зазначається офіційних результатах, відносять і русинів. Для порівняння, росіян, до яких також румуни відносять ліпован – близько 23 тисяч.
"Спочатку з’явилася організація рутенців, котрі говорили між собою переважно угорською мовою. Й вони тут організували "Всесвітній конгрес русинів" у Сигеті. Після того з’явилася друга група – підкарпатські русини. Вони тут проводять якісь зустрічі, мають двох священників. Не знаю котрому з них, але я казав: кожна нація має Святе письмо своєю мовою – свою Біблію. Ви, котрі кажете, що ви не українці, якою мовою ваша Біблія? Як ви можете казати, що ви корінне населення, якщо ви навіть Біблії своєї не маєте? У нас в Румунії й цигани мають Святе письмо своєю мовою" - розповідає Микола Лаурук, священник місцевої української церкви.
Цікаво, що ідейними лідерами в Сигеті виявились однофамільці Лауруки – один Михайло, український священник, інший – Микола – керівник русинської організації. Проте місцеві, добре відрізняють, хто і які має інтереси.
"Є один пан Михайло Лаурук, він каже, що він - росіянин. Як почалася війна в Україні, він дуже активний у Facebook й багато чого підлого пише про Україну. В нього недобрі відносини з українцями. Він з паном послом Росії (Валерій Кузьмін – ред.) спілкується, посол до нього сюди приїжджає", - розповіла місцева активістка Каталіна (ім’я змінене на прохання співрозмовниці).
(фото, де М.Лаурук супроводжує Патріархів Даніеля та Кирила під час візиту останнього до Румунії у жовтні 2017 р.)
"Союз підкарпатських рутенців" в Сигеті офіційно очолює Михайло Лаурук. На своїй сторінці у Facebook він поширює контент проросійського характеру. Лідер підкарпатських русинів бере участь у заходах посольства РФ та супроводжує посла РФ Валерія Кузьміна під час його візиті на Мараморщину. Окрім, "громадської" діяльності Лаурук володіє студією звукозапису, де наприклад, підкарпатські русини співають гімн Росії та керує боксерським клубом.
Пошук в Інтернеті вказує, що Михайло Лаурук є також заступником голови ради міжнародного центру "Матіца Русинів", котрий як недивно зареєстрований у м. Москва. Також, Михайло Лаурук заявляв і про підтримку "Українського вибору" Віктора Медведчука під час конференції на тему федералізацію.
"Підкарпатським русинам із Румунії дуже подобається, що ви робите для об’єднання слов’янського народу України, Росії і нашого русинського народу із Румунії", - сказав лідер підкарпатських русинів М.Лаурук у своєму виступі, опублікованому на сайті.
"Вони прагнуть об’єднати частину із Румунії, частину із Закарпаття (Україна – ред.), частину з Угорщину й так далі. Вони кажуть, що буде "Рутенія". Але такого не буде. Бо в нас тут старе покоління добре пам’ятає, скільки лиха нам натворила Австро-угорська влада… Деколи вже не знаєш чи говорити з тим українцем, чи ні, бо не розумієш, чи є він чистодушним, чи він шпигун й прийшов тут робити пропаганду", - додає священник Микола Лаурук.
У "Союзі українців" також розповідають про сепаратистські настрої русинів й додають, що їхня головна ідея – це поширення "русского мира" й пропаганда проводиться саме серед українців.
"Росіян тут нема, так же як нема і ніяких підкарпатських рутенців. Інше питання, що їх хтось хоче створити…", - каже Мирослав Петрецький.
Битва за душі
Русини це етнічні українці, що проживають поблизу Карпат. Назва походить з часів Австро-Угорщини для відмінності від росіян, в період, коли самоназва "українці" не використовувалась. Сьогодні наближеність назв "русини" та "росіяни", зокрема, їх співзвучність на інших мовах використовується для розхитування внутрішньополітичного сценарію, як це відбувається поблизу румуно-українського кордону. Русини мають офіційне визнання у Словаччині, Польщі, Словенії, Сербії та Хорватії.
Під час останнього перепису населення в Україні у 2001 році, русинами себе вважали близько 10 тисяч громадян. Зараз соціальні мережі дають широкі можливості для визначення таких настроїв, зокрема й щодо цього. Спільнота під назвою "Клуб закарпатців", де користувачі обговорюють, зокрема й русинське питання, нещодавно опублікувала опитування де ставилося запитання, до якої національності відносять себе користувачі. Більшість ідентифікує себе українцями, за ними – русини – близько 30%. Русинська меншина проживає і в сусідній Словаччині. В цій же спільноті розповсюджується інформація про русинські заходи за кордоном.
Що саме являються собою ігри із національною ідентичністю можна зрозуміти на прикладі Молдови: в невизнаному Придністров’ї, ставленні Кремлем, лідери просувають ідею "придністровця". Також сепаратистським настроям сприяє і Гагаузька автономія, де місцева ідентичність переважає над національною.
Проте не варто шукати єдиного підходу – існує лише єдина мета, що полягає в етнічній дезорієнтації задля полегшення в просуванні політичної повістки та посилення зовнішнього впливу. Але для такої "операції" важливо враховувати місцеві особливості. В той час як, в "експериментах" над українцями національні символи, такі як Шевченко підлягають знищенню та викоріненню будь-якої згадки, в молдовському Придністров’ї в боротьбі за "совковість" й в протистоянні зближенню із румунським культурним простором в хід йде навіть той же Шевченко, чиїм іменем названий місцевий університет.
Якщо Україна та Молдова довгий час сприймалися, як країни в орбіті впливу Російської Федерації, й відносно недавно задекларували європейський шлях розвитку, то Румунія, попри комуністичне минуле, є країною-членом НАТО. І в разі, здавалося б, невеликого успіху з етнічними маніпуляціями, це матиме великі наслідки для цілого блоку, і європейської системи безпеки, створивши прецедент, коли "човен" може хитнутися за межами пострадянського простору.