“Другого лютого виповниться 100 років з дня підписання Тартуського мирного договору, — сказав Пиллуас. — Цим договором Росія визнала незалежність Естонії, завершилася Визвольна війна і була встановлена межа між Естонією і Росією. При відновленні незалежності усі держави визнали Естонію наступником Естонської Республіки в усіх її проявах, включаючи державний кордон. Тартуський мирний договір дійсний і донині значиться в збірнику діючих міжнародних договорів ООН”.
За умовами Тартуського договору, укладеного між РРФСР і Естонією 2 лютого 1920 року, Івангород і частина Печорського району належали Естонії. Після окупації СРСР республіки в 1940 році зазначені території відійшли РРФСР. Естонські політики регулярно роблять заяви про те, що цей договір до сих пір залишається в силі. Зокрема, 21 листопада глава МЗС Естонії Урмас Рейнсалу стверджував, що цей документ має силу до тих пір, поки між Естонією і Росією не діє новий договір про кордон. При цьому глава естонського МЗС повідомив, що ратифікація угоди про кордон між двома країнами в даний момент не має перспектив через розбіжності по Тартуському мирному договору.
Сам Пиллуас 20 листопада заявив про те, що Росія повинна повернути прибалтійській республіці територію відповідно до Тартуського мирного договору. Також раніше глава МВС Естонії, голова Консервативної народної партії Мартін Хельме стверджував, що “Росія досі не повернула Естонії 5,2% території”.
Російське МЗС у свою чергу неодноразово наголошувало, що Тартуський мирний договір втратив чинність після входження Естонії до складу СРСР. Так, представник відомства Марія Захарова заявляла, що “позиція Росії добре відома: Тартуський договір давно належить історії”, а його дія, як і дія інших міжнародних угод, що були у Естонії, в тому числі з Радянською Росією в період 1920-1940 років, припинилася з входженням Естонії до складу СРСР. “Для нас ця тема назавжди закрита”, — підсумувала Захарова.
До того ж, у Кремлі заявили, що територіальні претензії Естонії — “неприйнятні”.