КИЇВ. 10 жовтня. УНН. У Стамбулі проходить Вселенський Синод, під час якого буде заслухано і питання об'єднання української церкви. Екзархи, направлені в Україну Вселенським Патріархом Варфоломієм - архієпископ Памфільський і Західної єпархії Української православної церкви в США Даниїл і єпископ Едмонтону і Західної єпархії Української православної церкви в Канаді Іларіон - вже перебувають у Туреччині і діляться позитивними прогнозами в розв'язанні українського питання. Сам Синод проходить за закритими дверима і триватиме протягом трьох днів. Надання Томосу на автокефалію української церкви буде розглянуто після звіту екзархів. Ймовірно також, що Вселенський патріархат зніме і анафему з Філарета - лідера Української православної церкви Київського Патріархату, оголошеного "поза церквою" РПЦ ще в 1997 році.
Напередодні Синоду РПЦ, в свою чергу, звернулася до всіх помісних церков з пропозицією обговорити ситуацію навколо церковного життя в Україні. Такий варіант не спрацював, хоча і знайшлися прихильники ідеї продовжувати "діалог" в особі білоруської та сербської помісних церков.
Отримання офіційного статусу УПЦ ймовірно стане для України найважливішим символічним розворотом. Тому, як доводять події останніх чотирьох років, - духовні "притулки" залишаються стабільними і в умовах окупації, і в умовах бойових дій. Однак Томос змінить не тільки реалії українського і російського православного вимірювання. Це може мати наслідки для всього регіону. Докладніше - в матеріалі УНН.
Один зі стовпів пропаганди
На сьогодні в умовах, на яких в Україні протікає церковне життя, фактично існують три церковні організації: неканонічний Київський патріархат, Московський патріархат і Українська автокефальна церква. Питання надання Томосу для єдиної української помісної церкви на базі Київського патріархату на фінішній прямій. Вселенський патріарх Варфоломій вже направив в Україну двох екзархів з США і Канади для завершення процесу створення Собору, які в ці дні зачитають свою доповідь на Вселенському Синоді в Стамбулі.
"Якщо не відбудеться нічого екстраординарного, тобто такого, що скасовує підстави автокефалії (державна незалежність України, розвинена церковна інфраструктура і етнічна відмінність українців), то рішення буде остаточним. Про процедуру - це питання виноситься на обговорення головою - тобто патріархом. Після обговорення він ставиться на голосування, вирішальним при цьому є голос Патріарха, який, як відомо, підтримує ідею надання Томосу про автокефалію православної церкви в Україні", - заявив в інтерв'ю УНН релігієзнавець, директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой.
Підтримка України з боку Вселенського Патріархату спровокувала небувалий скандал в церковному світі. Представники РПЦ неодноразово оббивали пороги резиденції Варфоломія в Константинополі, але безуспішно. Зрештою Москва пригрозила Україні черговим кровопролиттям, Варфоломію закидають узурпацію духовної влади, а помісна церква РФ відмовилася від співслужіння з Вселенським Патріархатом.
В Україні філія Московського Патріархату - це УПЦ (МП) під керівництвом патріарха Онуфрія. Протягом багатьох років там підігравали Москві, поширюючи в Україні наративи РФ і втручаючись в політичне життя, що підтверджує інформація з електронної пошти Кирила Фролова, радника глави РПЦ, оприлюднена в результаті її зламу українськими хакерами. Головним аргументом російських попів, чому вони "ближче всіх" до Бога було те, що тільки УПЦ (МП) в Україні мала церковну "легітимність", - що зараз обернеться з точністю навпаки. Проте питання "неканонічності" Київського патріархату всі ці роки бентежило багатьох прихожан в Україні. РПЦ підігрівала їхні сумніви, вішаючи на своїх конкурентів в боротьбі за душі і серця ярлики "відступників", вселяючи жах гріха вірянам, відмовляючись проводити ритуали для хрещених в УПЦ КП, - тобто в перекладі на світську мову, - перешкоджала і чинила психологічний тиск при реалізації права на свободу віросповідання.
Київський Патріархат був створений після відновлення української незалежності після 1991 року і для Росії вони були "розкольниками" і "зрадниками", а територія України - канонічною територією "русского мира". Хоча зміни в церковній кон'юнктурі не приведуть до реальних правових наслідків, церква і релігія мають величезний ідеологічний вплив на реальних людей, які обирають і обираються. Більше того, канонічна територія для російської церкви і в принципі в політичному сенсі - зона впливу і поширення своєї влади. І такий вплив нерідко здійснюється під чуйним керівництвом спецслужб.
Духовенство на спецслужбі
Чутки про те, що предстоятель Російської православної церкви Кирило Гундяєв поєднує свій духовний чин з генеральським званням в органах ФСБ ходять давно. А ось скільки ще церковних служителів у Московському патріархаті мали агентурну пристрасть?
"Як можна говорити про співпрацю КДБ з церквою в минулому, коли і зараз в церкві всі керівні пости займають агенти КДБ? Куди не глянеш - скрізь побачиш агента. І патріарх, і всі його заступники - все агенти КДБ", - сказав колишній підполковник КДБ, який нині мешкає в США, Костянтин Преображенський.
У 2017 році хакери з організації "Український КіберАльянс" зламали електронну пошту політтехнолога РПЦ Кирила Фролова. Офіційно він є заступником директора Інституту країн СНД, а також прес-секретарем Союзу православних громадян. У листуванні Фролов відповідав за напрям роботи в Україні.
"Захист територіальної цілісності України мені незрозумілий, я в душі не визнаю України. Більш того, її не визнає Патріарх Кирило (він в кулуарах чітко говорить, що мета його патріарства - державне злиття Росії і України, а не тільки духовна єдність). Якщо цьому буде заважати Галичина - під три чорти Галичину", - писав Фролов.
Крім того, перед Синодом також відбулася спроба з боку РПЦ організувати мітинги прихожан у резиденцій екзархів. Як повідомив український волонтер Роман Синіцин, "вчора (27 вересня - ред.) керівники відділів безпеки УПЦ МП (ага, у них є своя служба безпеки, не знали?) ухвалили рішення про початок пікетів і провокацій поблизу місць проживання екзархів Константинопольського патріархату, які прилетіли до Києва у справі Томосу".
Агітація Московського патріархату зводиться за єдність "русского мира", "братерство народів", "традиційні цінності", організовуючи на російські гроші православні сходки і мітинги в Україні (які зокрема курирував і Фролов). Так наприклад, в білоруському представництві МПЦ вже почалися молитви "про умиротворення українських чад".
"Закликати духовенство і паству Білоруського Екзархату підносити сугубі молитви до Господа про якнайшвидше вилікування і подолання ситуації, що склалася, про напоумлення і покаяння тих, хто провокує церковні негаразди і розколи, а також про добрий стан Української Православної Церкви (МП - ред.) і утвердження миру на землі України", - сказано на офіційному сайті білоруської православної церкви.
Про те, що розпалювання міжконфесійної ворожнечі є сьогодні одним з напрямків роботи російських спецслужб заявляють і в СБУ.
"Зазначені факти є лише частиною єдиного плану, який реалізується спецслужбами РФ на території України. Мета - створити так званий керований хаос. Двома основними напрямками на сьогодні є розпалювання міжконфесійної ворожнечі, що зумовлено можливістю отримання Україною Томосу, а також організація активного впливу з метою так званого примусового спонукання керівництва України до поступок державі-агресору і ініціювання мирних переговорів на вигідних їй умовах", - сказав заступник голови СБУ Віктор Кононенко.
Турецький гамбіт
У 2016 році на грецькому Криті вперше за тисячу років відбувся Всеправославний Собор. Незважаючи на неймовірну історичну вагу заходу представники Російської церкви на зустрічі були відсутні. Як пізніше пояснили в Москві, причиною була незгода з деякими проектами рішень. Неофіційно ж РПЦ побоювалася, що Константинополь підтримає ідею незалежності української церкви. Тоді українське питання не було заплановане, але все ж активно обговорювалося в кулуарах Собору.
Цьому вчасно передувало рішення Верховної Ради звернутися до Вселенського патріарха з проханням про надання автокефалії українській православній церкві і візит Петра Порошенка до Туреччини, де він зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом і Варфоломієм. Питання єдиної української церкви нібито і було тоді вирішено.
Як повідомляють українські ЗМІ з посиланням на джерела в Банковій, Порошенко і Ердоган розмовляли як союзники, але як "віддячить" Україна своїм союзникам за безцінне історичне рішення - поки незрозуміло. Але "подарунок" справді султанського розмаху. Наприклад, чи стане Україна екстрадувати до Туреччини можливих пособників Фетхуллаха Гюллена, яких Туреччина фанатично розшукує по всьому світу? Тих самих, яким в Туреччині загрожує тюремне ув'язнення і, найімовірніше, довічне? Якраз в липні з України до Туреччини був екстрадований Юсуф Інан. За повідомленням турецького агентства "Анадолу", Інан "створив велику кількість інтернет-сайтів, а також сторінок в соціальних мережах, за допомогою яких намагався маніпулювати громадською думкою в Туреччині. За дорученням ватажка злочинної організації Фетхуллаха Гюлена Інан поширював "дезінформацію про турецьких політиків, намагаючись зганьбити їх в очах громадськості". З'являється інформація і про інші факти екстрадиції. Варто згадати і як сталося в 2017 році звільнення заручників Кремля кримськотатарських лідерів Ахмета Чийгоза та Ільмі Умерова.
"Ми знаємо, що питання про звільнення кримських політв'язнів порушувалося Петром Порошенком під час переговорів з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. І Ердоган, який за минулий місяць провів переговори як з Порошенком, так і з Путіним, мабуть, зумів домовитися з президентом Росії", - розповіла "Новой газете" заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова.
Так що інтерес Ердогана в цьому випадку був не просто актом співчуття і підтримки українських політв'язнів, а більшою мірою - братньою допомогою. Тому не варто забувати про багатовіковий історичний зв'язок кримських татар з Туреччиною, виходячи з чого Крим є не тільки анексованою територією України, а й об'єктом національних інтересів Туреччини. І за такої ситуації перспективи ідеологічних протистоянь в реальних географічних площинах вже можуть виявитися не такими простими.
Мирська геополітика
УПЦ МП звинуватила Порошенка у втручанні в церковні справи і нагадала про те, що згідно з Конституцією України, церква - відокремлена від держави. Втім, Порошенко і не заперечував. Президент навіть підкреслив, що це - питання геополітики.
"Мова йде про нашу остаточну незалежності від Москви. Тут не тільки релігія. Тут геополітика. Це - питання національної безпеки і нашої оборони в гібридній війні, тому що Кремль розглядає РПЦ як один з ключових інструментів впливу на Україну", - сказав Порошенко.
Підтверджуючи цей взаємозв'язок, чим довше тривав марафон під назвою Томос, тим відчутнішим ставав вплив Москви. Українська церква з IX по XVII століття підпорядковувалась Константинопольському патріархату, після чого перейшла під управління Москви, і це було одним з головних чинників присутності в Україні "русского мира" упродовж близько 400 років. Однак своєю канонічною територією РПЦ вважає більшість країн СРСР, зокрема - сусідні Білорусь і Молдову. Практично дзеркальна ситуація, але в масштабі і на Балканах - Сербська православна церква, яка оголосила "розкольницькими" неканонічні православні церкви в Чорногорії і в Македонії. Ці країни Сербія вважає своєю канонічною територією, як і Росія Україну, наприклад. Тому оформлення української православної церкви в єдину помісну ймовірно стане ідеологічним прецедентом для регіону. І з огляду на кількість "заморожених" духовних питань, з України все тільки почнеться. До слова, Македонія теж звернулася до Константинополя з приводу надання її церкви Томосу.
Таким чином, ми можемо стати свідками не просто зміни кордонів "русского мира", а всього православ'я, в результаті чого і зони впливу з їх центрами зміняться. Незважаючи на те, що теоретично церковні догмати не підтримують ідею створення помісних церков за територіальним принципом, обставини змінюються, а разом з ними і церковні статути.