КИЇВ. 19 серпня. УНН. Президент США Джо Байден виступив із заявою, в якій назвав рішення про виведення військ з Афганістану правильним і звинуватив афганську владу і військових в швидкій капітуляції. "За двадцять років я на власному гіркому досвіді переконався, що для виведення військ США ніколи не було відповідного часу", - заявив він.
В українському публічному сегменті проводять паралель між тими подіями, які сьогодні відбуваються в Афганістані, з тим, з чим може зіткнутися Україна в осяжному майбутньому. УНН розбирався, наскільки коректно проводити подібну аналогію і який урок Україна повинна для себе витягти.
Цинічна політика
Незважаючи на те, що США останні 20 років вливали трильйони доларів на підтримку демократичних процесів в Афганістані, на фінансування урядових витрат, на тренування урядових військ і на їх оснащення сучасною високоточною зброєю - не зробило прихильників цих процесів здатними захистити свою територію від талібів після початку виведення американських військ.
Хтось взагалі не хотів захищати країну, хтось не вірив в перемогу і вважав за краще домовленостями з талібами, навіть в розріз з цінностями, які до цього часу декларували. Зате Талібан, що повернув країну під свій контроль практично без бою, додав собі міжнародної легітимності. Тепер таліби можуть говорити: попередній уряд сам віддав нам влада, нас підтримує вся країна.
"Політика дуже цинічна штука. За 20 років витрати США були дуже великими. Вся ця пандемія дуже сильно вдарила по економіці, і навіть розвинені країни постраждали. І в цих умовах викидати гроші в чорну діру - це не історія демократів, своєю войовничою зовнішньою політикою завжди відрізнялися республіканці, демократи більше зосереджувалися на економічних питаннях. І виведення контингенту з Іраку і Афганістану почалося при Обамі, наступним хто про це говорив - Дональд Трамп і він до цього теж доклав руку, тому що з точки зору американської політики правильне питання: а чому наші солдати гинуть в Афганістані? І Байден просто зробив те, що заклали його попередники", - розповідає Бачо Корчілава, прес-аташе посольства Грузії в Україні в 2005-2010 роках".
Експерти між собою продовжують дискутувати про те, програли чи США в геостратегічному плані, або ж це такий хитрий далекоглядний маневр.
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу говорить, що безславний кінець американського Афганістану, не стільки саме падіння Кабула, скільки картинка жахливої паніки і відчаю в аеропорту міста, яка стане найсильнішим репутаційних ударом по США і по президенту Джо Байдену персонально. Бачо Корчілава ж не вважає це поразкою США, і називає такий вчинок прагматичним з боку Америки.
Глобальні можливості США обмежені насамперед американськими внутрішньополітичними процесами. Як наслідок, експерти прогнозують продовження зростання ролі регіональних лідерів, окремих держав і навіть транснаціональних політичних рухів. Апелювати сьогодні до старих правил безглуздо, так як на очах народжуються нові. Сьогоднішні події показують: в політиці немає вічних друзів і ворогів, є вічні інтереси.
Міжнародні аналітики вказують, Талібан зі свого боку буде використовувати цю ситуацію по максимуму, розкручуючи в пропаганді свій образ як найлюдяніших і адекватних на тлі бездушних американців, які кидають своїх же людей. Це вже відбувається в соцмережах сьогодні.
"Будь-яка держава, політичний, релігійний рух, народ без держави в результаті тривалої і кровопролитної боротьби, жертовності, може досягти своїх цілей, нехай проти нього навіть весь світ, і це не перебільшення. Приклад талібів надихне багатьох в сучасному світі і може стати початком нового витка турбулентності - загострення численних конфліктів. Але для цього необхідна єдність і чіткі цілі", - пояснює політолог Руслан Бортник.
Ще один аспект "афганського кейса" - це посилення ролі Росії. Зараз РФ отримує можливість посилювати свою роль і вплив в Афганістані і прилеглих країнах. З 2014 року Кремль веде переговори з Талібаном і у них з ними налагоджені відносини. Експерти прогнозують, що Росія може розігрувати цю карту собі в плюс, пропонуючи свої посередницькі зусилля.
"У Росії вже є готова військова і логістична інфраструктура в Центральній Азії, яку вона може використовувати. Мовляв, раптом що, вони виступлять єдиним гарантом стабільності кордонів центрально-азіатських держав в разі загострення, наприклад. Москва вже встигла домовитися, і Таджикистан, Узбекистан дали добро. Питання чи скористається цим Росія, тому що залежить від переговорів з талібами, від формування подальшої зовнішньої політики Росії щодо Афганістану, що їм цікаво. Я згоден, що Росія все ще сильна в цьому регіоні у військовому плані, але для того, щоб повноцінно зайти в Афганістан і бути гравцем потрібні і фінансові ресурси, а у них їх немає. Тому в цьому напрямку вони можуть програти Китаю", - пояснює Куса.
Джерело проблем
У розмові з УНН всі експерти сходяться на думці, що для України події в Афганістані - урок, який був зрозумілий, ще під час інавгурації Джо Байдена. Американська зовнішня політика змінюється, і змінюється вона в сторону вузького прагматизму. У своєму останньому виступі Джо Байден по суті сказав це прямим текстом: пріоритет - захист американських інтересів. Для України це означає, що якщо Штати вважатимуть, що вкладення ресурсів на підтримку України більш недоцільно, не відповідає їх пріоритетам, або не дає ніяких результатів, як у випадку з Афганістаном, то вони просто згорнуть цю підтримку і все. Це було зрозуміло давно, а Афганістан просто показав це на практиці.
"Перебільшення порівнювати Афганістан з Україною - різні країни. Але коли ти як країна, постійне джерело проблем, то цю проблему потрібно якось вирішити. Я не вважаю це поразкою США, просто вони вчинили дуже прагматично. Хоче РФ мати ці проблеми в Центральній Азії - будь ласка, але тут не виключено, що одним з ключових предметів розмови Росія може підняти українське питання. Вони не приховували і зараз не приховують, що пострадянський простір - зона інтересів Російської Федерації, якщо прибрати балтійські країни. Афганістан - приклад для України тільки в тому плані, що може бути коли є втома від країни. Це висновок. Тому що не можна брати на себе зобов'язання і нічого не виконувати, отримувати фінансування і не проводити реформи. В Україні такий підсумок може виглядати по-іншому, але принцип один і той же", - пояснює Корчілава.
На думку Бортника, ситуація в Афганістані приклад того, що все, що побудовано на зовнішній підтримці і легітимізації - нежиттєздатне, крихке і тимчасове. Необхідно будувати свою державу на власних можливостях і пріоритетах, розвиваючи економіку, вибудовуючи об'єднує гуманітарну політику і безпеку.
Головне питання, як останні події вплинуть на переговори Володимира Зеленського і Джо Байдена під час візиту українського президента в США 30 серпня.
"Розмова стане жорсткішою, буде стояти питання: а що Україна зробила або може зробити? Якщо ж не зробили, тоді до побачення. Візит Держсекретаря США Ентоні Блінкена в травні продемонстрував це, вони поставили перед Україною ряд питань, поставили нас в ситуацію жорсткого вибору: між Китаєм і США і т.д., і ми повинні на них відповісти: проводимо ми реформи чи ні. Україна повинна бути чимось ефективною. Ми говоримо, що наша унікальність в тому, що у нас військовий конфлікт з Росією. Ми граємо тим, що ми жертва, і якщо нас не підтримають, то Росія захопить пів Європи. Але це вже не вражає західних партнерів", - говорить Куса.
На його думку, говорити на підвищених тонах або з позиції сили у Зеленського не вийде з Байденом, так як Україні нічого запропонувати натомість. Історія з Північним потоком показала, що вони можуть вирішувати питання без нас і ми нічого не зробимо.
"Щоб говорити на підвищених тонах потрібно отримати спочатку якусь карту в руки, яку можна розіграти", - говорить він. - Наприклад, ми намагалися шантажувати Байдена розворотом на Китай, але у нас цього не вийшло, тому що це виглядало смішно, і викликало лише посмішку. Якби протягом останніх десяти років Україна розвивала б серйозні відносини з Китаєм, були б великі інвестиційні проекти, угоди і т.д. А ми намагалися шантажувати тим, чого у нас немає", - пояснює Ілля Куса.
Колишній прес-аташе посольства Грузії в Україні Корчілава каже, що українським політикам варто звернути увагу на те, що якщо США вже пішли на такий репутаційний ризик з Афганістаном тільки для того, щоб привести свою економіку в порядок, що їм заважає точно також вчинити з Україною?
"Швидше за все американська сторона буде вислуховувати українського президента, що він їм скаже, тому що обіцянок було дано багато. Тепер йому можуть сказати: ви бачите, що сталося в Афганістані? А в Україні не було таких вливань і зобов'язань, не так шкода втрачати. Україна повинна зробити все, щоб від неї не було такої втоми, як від Афганістану. Не буде легкого розмови Зеленського з Байденом, це я можу з упевненістю сказати", - резюмує Корчілава.