“Однак при всіх перевагах цього плану було б помилковим вважати, що він буде мати великий ефект, якщо реалізовувати його не паралельно з політичним врегулюванням, а замість нього”, — сказав В.Медведчук.
Крім того, за словами політика, навіть особи, причетні до розробки цього плану, на жаль, не розуміють всієї важливості цього процесу, більше того, породжують нові міфи. Наприклад, один з головних творців зазначеного плану ― міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш ― у своєму в цілому досить змістовному інтерв’ю “Українській правді” виключив можливість виборів на підконтрольних територіях Донбасу, зокрема, тому, що в Боснії їх проведення забезпечували десятки тисяч військових... там в деяких місцях функції виборчих комісій виконувала ОБСЄ“. Тобто, чіткий посил: поки не буде таких згаданих компонентів, як в Боснії, вибори проводити не потрібно.
Однак, за його словами, перші повоєнні вибори в Боснії (14 вересня 1996 року) проходили зовсім не так, як нас переконує В.Черниш. У країні дійсно перебував 54-тисячний міжнародний контингент під егідою НАТО (IFOR), однак в основному ці сили охороняли кордон між національними громадами (Inter-Entity Boundary Line), яка стала кордоном боснійської конфедерації.
“Але роль миротворчого контингенту у виборах була обмежена забезпеченням проїзду автобусів з біженцями до виборчих дільниць. У цьому легко переконатися, вивчивши стенограми щоденних брифінгів, які проходили в штабі IFOR, всі вони доступні на сайті НАТО”, -зазначив В.Медведчук.
Що стосується виборчих комісій, то за словами політика, вони створювалися місцевою владою з місцевих жителів. ОБСЄ ж займалася своєю звичною справою ― спостереженням. У цьому неважко переконатися, оскільки звіт про вибори є на сайті цієї організації. Так, для такої невеликої країни (у тих виборах брало участь менше 2,5 млн осіб) спостерігачів було багато ― близько 1 000. Однак спочатку планувалося розмістити їх вчетверо більше. І головне ― спостерігачі були далеко не на кожній ділянці.
“Більш того, без спостерігачів пройшли вибори у 22 з 109 муніципалітетів країни. Така цифра, зокрема, міститься у цікавій статті голови опікунської ради інституту Боснії в Лондоні, відомого політолога та історика сера Ноеля Малколма "Нотатки про боснійські вибори“”, — додав В.Медведчук.
За його словами, у цій же публікації констатуються і численні проблеми, які були на тих виборах. Наприклад, за різними оцінками, від 5 до 15% виборців країни не знайшли себе в списках. В Мостарі (четвертому за кількістю населення місті ― там проживають понад 100 тис. чоловік), на думку регіонального директора ОБСЄ генерала Одендаля, таких було 12-15%.
“Думаю, проблеми, з якими зіткнулася тоді Боснія під час виборів, на виборах в ОРДО і ОРЛО можна було б істотно зменшити без всякої поліцейської місії ОБСЄ”, — додав В.Медведчук.
“Між тим, незважаючи на всі ці дійсно серйозні проблеми, результати боснійських виборів 1996 року ніхто в Європі не думав заперечувати. Тому що, незважаючи на всі недоліки, ці вибори були єдиним шляхом створити легітимну владу і закріпити мир, відновлений в країні після трьох з половиною років війни”, — підрезюмував політик.