Деталі
Їхні висновки, засновані на аналізі останків людських скелетів, знайдених у Болгарії, Угорщині та Румунії, були опубліковані в п'ятницю в журналі Science Advances.
У дослідженні говориться, що одомашнення коней для отримання молока почалося приблизно з 3500 до 3000 до н.е., але «витоки верхової їзди залишаються неясними».
Дослідники з Гельсінського університету та інших європейських установ датують найраніше мистецтво верхової їзди представниками ямної культури 3000–2500 років до н.е.
Кінські кістки були виявлені в ямних поселеннях, але вони не так добре збереглися, як людські скелети, які були належним чином поховані в засипаних землею курганах.
Дослідники заявили, що людські скелети є найкращим джерелом інформації про верхову їзду, тому що будь-яка збруя для верхової їзди, яка використовувалася ранніми вершниками, була зроблена з матеріалів, що швидко псуються.
Дослідники вказали, що деякі людські скелети, які вони проаналізували, мали скелетні риси, що вказували на те, що вони назвали «синдромом верхової їзди». Дії, що повторюються, призводять до помітних змін у морфології кісток, у тому числі до «стрес-індукованої дегенерації хребців», що є поширеним захворюванням серед вершників.
Відомо, що сідла і стремена з'явилися набагато пізніше, а перші вершники, ймовірно, їздили без сідла і тримали коня за гриву.
«Використання коней як транспорт стало вирішальним кроком у культурному розвитку людства», - заявили дослідники.
«Торгівля та культурний обмін, а також конфлікти та міграції різко зросли зі збільшенням швидкості та дальності, що забезпечується верховою їздою».
Дослідники вважають, що армія ямних людей, мабуть, спочатку не використовувала коней для ведення війни.
«Вони були ковбоями, а не воїнами».
Перші вершники «ймовірно, допомагали ямним людям охороняти їхніх тварин, в основному велику рогату худобу та овець».
На думку дослідників, ранні образні свідчення верхової їзди відносяться до месопотамського періоду ІІІ династії Ура незадовго до 2000 до н.е. у вигляді зображень коня та вершника.
Зображення та згадки в клинописних текстах про верхову їзду також зустрічаються в давньовавилонський період приблизно з 1880 до н.е. по 1595 до н.е.