Так, зазначається, що після паризького саміту Президент та його уряд зробили низку кроків, щоб зберегти і збільшити суспільну підтримку своїх миротворчих зусиль, а також "щоб підготувати країну до можливих компромісів з російською стороною".
Зокрема, весняне опитування ШПА НаУКМА про ставлення до запуску Національної платформи примирення і єдності показує, що більшість респондентів не визначилася зі своїм ставленням до неї: кожен третій відмовлявся відповідати, чи обирав варіант "важко сказати" (36,3 %), а на другому місці за "популярністю" була відповідь "і так, і ні" з 15,8% респондентів.
Ще про одну пропозицію Володимира Зеленського щодо спільного патрулювання кордону - пізніше ні Президент, ні українські представники у Тристоронній контактній групі не згадували. Як припускають дослідники, відмова від такої пропозиції була логічною з огляду на низький рівень її підтримки серед населення: лише 25,5% схвалювали цей крок, тим часом як 38,5% - не погоджувались з такою ідеєю (36% - взагалі не мали однозначної відповіді).
Іншим резонансним питанням цього року було створення "Консультативної ради". На тлі суспільного резонансу вона так і не була створена, натомість - до політичної підгрупи ТКГ з українського боку увійшли "представники ОРДЛО" – вимушені переселенці і вихідці з Донбасу - журналісти Сергій Гармаш та Денис Казанський, які відомі своєю відкритою позицією несприйняття російської окупації ОРДЛО.
"Проте дискусія щодо консультативної ради підняла важливе питання (не)прийнятності визнання легітимності представників так званих "республік", - зазначають аналітики.
Так, відповідаючи на питання про визнання представників так званих "ДНР"/"ЛНР" офіційною стороною переговорів тристоронньої контактної групи - лише кожен п’ятий опитаний (20,5%) висловив схвальне ставлення до такої ідеї; а не схвалювали – майже 40%.
Також зазначається, що, починаючи з 2015 року, Фонд "Демократичні ініціативи" відстежує ставлення громадян до переговорів та компромісів на шляху до подолання збройного конфлікту на Донбасі.
Напередодні саміту у Парижі, у листопаді 2019 року, лише 14% опитаних українців вважали, що заради миру варто погоджуватися на будь-які компроміси.
"Таке саме опитування у липні 2020 року, до початку перемир’я показало зростання у суспільстві протилежних настроїв за рахунок людей, схильних до зважених компромісів. Зокрема, у липні вже 20% були готові до будь-яких компромісів. Це найвищий показник з травня 2018 року. З іншого боку, частка респондентів, яка виступає за мир з позиції сили досягла 21,7%. Це найвищий показник за всі роки спостереження (яке ведеться з жовтня 2015 року). А частка помірковано налаштованих громадян знизилася до 48,3%", - вказують аналітики.
Наприкінці серпня 2020 року Фонд "Демократичні ініціативи" запитав думку респондентів про встановлене у липні перемир’я. 37,1% вважали, що перемир’я буде тимчасовим і не наблизить мир, 9,8% були переконані, що перемир’я лише погіршить становище українських військ. З іншого боку, 26,9% вірили у те, що перемир’я буде першим кроком до остаточного припинення вогню на Донбасі. При цьому, 17% не змогли визначитися з відповіддю, а 9,3% - взагалі не чули про перемир’я.
"Отже, з часу саміту у Парижі українці не побачили рішучих чи вдалих рішень влади, які могли б наблизити мир на Донбасі чи посприяли б кращому, ніж у попередні роки, захисту національних інтересів під час переговорів із Росією. Водночас, результати різних опитувань протягом 2020 року свідчать про те, що суперечливі дії команди Президента посилювали табори і прихильників будь-яких поступок Росії, і прибічників силових дій на Донбасі. У підсумку - це лише ускладнюватиме формулювання і просування компромісних рішень у переговорному процесі", - йдеться в аналітичній записці.
Як повідомляв УНН, за результатами опитування проведеного Центром Разумкова, для абсолютної більшості громадян України неприйнятними є компроміси за рахунок суверенітету і території держави.