Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Понеділок, 24 вересня 2018 12:51
Загрузка...
Блоги: Володимир Омельченко

Зелений тариф — це формула «Ротердам плюс» в квадраті?

Слід усвідомити просту річ — кожний десяток мегават, введений в експлуатацію за чинних зелених тарифів — це потенційно мільйони доларів збитків для економіки на десятиліття вперед.

Україна має одні з найвищих у Європі зелені тарифи, які на сьогоднішній день не забезпечили належного зростання в Україні потужностей відновлювальної енергетики.

Засобом стимулювання процесу став законодавчо затверджений 2009 року зелений тариф, підвищений порівняно з тарифами для решти виробників, який мав стимулювати приплив приватних інвестицій для випереджального розвитку сектору.
Основна проблема українського зеленого тарифу в тому, що за надзвичайно високого обсягу (порівняно з іншими країнами ЄС) він не забезпечив належний рівень стимулювання, а головне, конкурентного розвитку сектору.

Монополія ринку відновлювальної енергетики

Зелений тариф був і залишається монополізованим джерелом отримання надприбутків за рахунок споживачів та інших галузей енергетики вузьким колом найпотужніших гравців, котрі використовують свій вплив на ринку для безперешкодного розвитку бізнесу.

Ризики для зловживань

Чималий простір для зловживань існує в тих випадках, коли на об’єкті електроенергетики, зокрема й на введених в експлуатацію різних чергах будівництва електростанцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела, мають застосовуватися різні коефіцієнти зеленого тарифу.

Приклад наслідків державного дотування

Найбільш показовим прикладом є Іспанія — країна, де кліматичні умови є чи не найсприятливішими у Європі для будівництва сонячних електростанцій. Іспанська влада це теж розуміла — і запровадила у середині 2000-х високі зелені тарифи для нових сонячних потужностей (у 2008 вони становили 32 євроценти).

Інвестори швидко — майже так, як зараз в Україні — будували нові електростанції. Якщо в 2007 році вони становили 637мегават, то в 2008 — 3355 мегават, тобто, зросли в п’ять разів. Іспанія вийшла в світові лідери у сонячній енергетиці (до речі, завдяки тим темпам вона досі залишається в топ-10 країн за потужністю сонячних електростанцій).

А далі щось пішло не так. Нововстановлені сонячні гігавати у сприятливих іспанських умовах генерували терават-години електроенергії, яку держава зобов’язалася купувати по завищених зелених тарифах. У 2012-му власники електростанцій отримали $10.6 мільярдів субсидій — що становило третину від усієї вартості згенерованої в країні електрики.

При цьому на сонячну генерацію припадало відсотків п’ять, не більше. Суми субсидій накопичувалися, і зрештою дефіцит енергосистеми, який мала покривати держава, сягнув 24 мільярдів євро. І все це — в умовах глобальної економічної кризи.
Натомість у світі зараз розвивається інший сценарій, який можливо варто спробувати в Україні.

Альтернатива зеленому тарифу

Держава не платить пільговий зелений тариф виробнику, а гарантує довготривалу закупку електроенергії у майбутньої сонячної електростанції і оголошує прозорий конкурс: хто з виробників зможе продавати електрику дешевше. Тому, було б доцільно вже починаючи з 2020р. замінити для нових проектів існуючий порядок визначення зелених тарифів на систему електронних аукціонів, що мають повністю нівелювати корупційні ризики.

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...