Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Дякуємо лікарям, які рятують країну!
Блоги: Олег Постернак

Перспектива появи умовної "партії громад" як підсумок децентралізації

Реформу децентралізації Європейський парламент визнав однією з найуспішніших реформ в Україні і навіть закликав Єврокомісію уважно вивчити успішну практику її реалізації для практичного впровадження в інших країнах. Зараз в Україні створено 1469 територіальних громад (з яких 31 — на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей).

Найбільш важливим наслідком реформи став бюджетно-фінансовий перерозподіл на користь громад. Сільські, селищні та міські бюджети з 1 січня 2021 р. більше не залежать від району і перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Основними надходженнями бюджетів громад стали ПДФО, місцеві податки і збори, акциз, рентні платежі, доходи від використання комунального майна, плата за надання адмінпослуг, трансферти.

Фактично, низовий рівень самоврядування отримав міцну фінансову базу, на базі якої будуть сформовані потужні політико-самоврядні інтереси. Звісно, між громадами буде природня конкуренція за найбільш успішну реалізацію стратегії розвитку місцевої економіки, благоустрою, освітньої та медичної інфраструктури. Однак, ймовірніше більш усвідомленим буде потяг до консолідації зусиль, вироблення ефективних механізмів обміну досвіду, лобіювання спільних інтересів і бажання розширення представництва в політичному житті національного рівня. А подібність завжди породжує спільність політичну.

Ідея умовної “партії громад” вже обговорюється у місцевих колах. Поки непублічно, однак активно. На місцевих виборах вона була заговорена суто технологічними проектами на кшталт “партії мерів” з прицілом на загальнонаціональні вибори. Йдеться не просто про механічне поєднання місцевих партійних брендів, які показали кожен у своїх регіонах потужний результат та повністю опанували рівень районних рад та рад нових об’єднаних громад. Розмова йде про формування партійної мережі загальноукраїнського рівня, яка б акумулювала політичний вплив лідерів ОТГ та на наступних парламентських виборах виступила б з програмою державно-муніципального партнерства.

Є й інший бік медалі. Процес нарізки об’єднаних громад засвідчив народження в Україні територіально-локальних груп політичного впливу, до яких входять місцеві бізнесмени, фермери, чиновники тощо. У медійному просторі їх називають “феодальні князьки”, “регіональні клани”.

Звісно, це ніякі не феодальні групи в звичному сенсі цього слова. Це групи впливу, які завжди існували на місцях. Просто тепер вони стали більш спроможними через доступність до ресурсів та в деяких випадках цілком розумне розпорядження бюджетами.

Саме це стало ключовим фактором перемоги більшості чинних мерів на місцевих виборах 2020 року. Хочеш бути переобраним — доведи свою компетентність як голова громади у вигляді правильного використання коштів. Тут політичний та особистий інтерес місцевих еліт збігся з прагненням жителів бачити затишною свою “малу Батьківщину”.

У децентралізації є ще один поки слабо помітний процес. У її основі фактично народження знизу нової сили — комунально-муніципальної, яка могла б конкурувати з нинішньою кланово-олігархічною структурою. Тому деякі експерти навіть говорять про антиолігархічний сенс реформи. Звісно, час покаже і все залежить від рівня консолідації громад та моделі формування їх спільної політичної надбудови.

Поки що паростки консолідації спостерігаються на економічній платформі. Ініціативи проявляють підприємницькі структури, які формують бюджету громад і зацікавлені в покращенні соціального клімату (робоча сила, екологічна стабільність, мікропідприємництво, матеріальне благополуччя мешканців). Буквально нещодавно на Вінниччині відбувся Форум взаємовигідного партнерства бізнесу, влади і громади, організований за ініціативи МХП та громад.

Окрім того, реформа децентралізації, фрагментуючи Україну на більш подріблену адміністративно-територіальну структуру, ніж та, що існувала до неї у вигляді великих областей та повноважних районів, зводить автоматично нанівець будь-яку перспективу штучної федералізації, страх якої періодично з’являється у публічному просторі. Тим паче, якщо врахувати втрату районним рівнем самоврядування суттєвих бюджетних можливостей.

Однак, реформа дійсно ще не завершена. Найближчим часом розпочнеться робота щодо закону про місцеві референдуми. Наразі йде важкий процес перерозподілу майна колишніх районних рад, який буде супроводжуватися численними судовими рішеннями. Дискутується наразі питання щодо процедури зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування, яке, очевидно, має передбачати обов’язкове врахування думки відповідних громад. Позитивним є бажання запровадження обов’язкової відеотрансляції пленарних засідань місцевих рад.

Завершенням реформи має стати новий закон про адміністративно-територіальний устрій, конституційне оформлення реформи та демонтаж пострадянської структури місцевих адміністрацій. Передусім, йдеться про запровадження інституту префектури як запобіжника дефрагментації державного механізму. Бажаним було б ухвалити новий закон про місцеве самоврядування, наблизивши його до кращих європейських практик місцевого самоврядування.

Загрузка...