Зустріч наша почалася доволі неформально – головний столичний прокурор особисто зустрів мене на прохідній і, потиснувши руку, представився Олегом. Мій подив розвіяли його слова, прості та водночас зрозумілі сьогодні кожному: "Ми всі змінилися". Так, хтось ще вісім років тому, хтось нещодавно, але змінилися всі і назавжди…
Мабуть, зараз це одне з традиційних запитань та все ж розкажіть, де вас особисто застав початок активної фази вторгнення росіян? Чи вірили ви у такий розвиток подій, готувалися?
Був дома з сім’єю. Близько п’ятої ранку почув перший вибух, другий, третій. Зрозумів одразу - почалося. Поки збирався на роботу, обдзвонив близьких, а дружину попросив виїхати з дитиною у безпечне місце.
До вторгнення питання "буде війна чи ні" постійно витало в повітрі. Втім, як мабуть і більшість, я до останнього сподівався, що до війни не дійде. Але почувши ті вибухи, одразу зрозумів, що сталося. Дорогою на роботу отримав оперативну інформацію про ситуацію в Києві. Далі діяв відповідно інструкцій. Від себе особисто звернувся до колективу з проханням не ігнорувати повітряну тривогу, дбати про власну безпеку і безпеку рідних.
Чи були думки виїхати у безпечне місце?
Були думки відправити сім’ю подалі від Києва. Для себе ж прийняв рішення залишатися тут. Коли відправляв дружину з дитиною, то було схоже на прощання. Бо хоч і віримо у наших військових, але тоді не було розуміння ситуації. А посада така, що ворог би живим не залишив.
Як змінилася ваша робота та робота всієї столичної прокуратури після 24 лютого?
Перша проблема, з якою ми стикнулися, - підтримання публічного обвинувачення в судах. Через систематичні ракетні удари організувати судове засідання без загрози життю і здоров’ю його учасників було практично неможливо.
А загалом, напевно, змінилася швидкість роботи. Раніше іноді доводилося довго чекати на якийсь папірець, а з 24-го лютого все пропорційно змінилося в іншому напрямку. Всі питання, які необхідно було вирішити для проведення слідчих дій, для взаємодії – все вирішувалося п’ятисекундним телефонним дзвінком. І такої дружності між службами, військами я за 20 років роботи не бачив. Якщо треба було терміново підтримати ту або іншу слідчу дію, той або інший виїзд – не було жодної перепони взагалі.
Чесно, дуже приємно, наскільки всі згуртовані та допомагають один одному. Починаючи з того, що потрібно було забезпечити людей харчуванням, адже всі ж знаходилися постійно на роботі. І закінчуючи процесуальними моментами.
Прокурори тісно працювали з поліцією, щоб спростити і скоротити логістику проходження документів. Допомагали чим потрібно. Тим більше, що законодавець нам дав можливість на період воєнного стану частково виконувати функції суду. Це дуже спрощувало та прискорювало процедуру. Наприклад, щодо обрання та продовження строків запобіжних заходів, досудового розслідування, тощо. За цей період мною, заступниками та керівниками окружних прокуратур прийнято 348 рішень, які у мирний час приймали би слідчі судді.
Частина судів працювала і, хочу віддати їм належне, якщо термін видачі документа доба - вони видавали за 3-5 годин. Ніхто не гальмував процес, в бюрократію не грав. Але були проблеми через те, що не працювали реєстри. І ось тут ми використовували надані нам функції судів. Ви ж розумієте, надходила оперативна інформація, у Києві встановлювали комендантський час, що тривав кілька діб, для відпрацювання ДРГ. І ось тут ми виконували функції слідчих суддів, давали санкції, відпрацьовували ці групи. Не можу багато це коментувати, але це були успішні відпрацювання.
Волонтерську допомогу надавали?
Частина наших працівників, які перебували у західних регіонах, організовували гуманітарну допомогу. Але для мене було важливо, щоб і наша допомога і та, що надходила з-за кордону, потрапляла туди, де вона була найбільш потрібна. Є поліція, яка чергує 24 години на добу, військові на передовій, лікарні та дитячі будинки в регіонах, які постраждали через бойові дії.
Був випадок, коли під час слідчих дій ми на складах виявили близько 30 тонн медикаментів, афільованих з країною агресором. То я особисто зв’язався з медичною службою ЗСУ і ми передали їх нашим хлопцям. Віддав і був спокійний, що піде за призначенням. І те, що в нас арештовано було, – власники давали згоду і теж передавали на ЗСУ.
Тобто арештоване майно передається на користь ЗСУ… Чи багато було фактів, особливо, якщо мова йде про російське майно?
Усі дії вчинялися відповідно до процесуального законодавства. Про ліки я сказав. Було ще пальне, яке було арештовано судом – за згодою власників теж передали до ЗСУ.
А співробітники? Чи всі залишилися у столиці?
Колектив працював і в столиці, і в західних областях. Хто виїжджав у ці регіони з сім’ями з двома-трьома дітьми, працював з потерпілими. Ви ж знаєте, багато біженців були переселені у західні регіони. З ними там працювали наші прокурори, фіксували та документували злочини російської армії.
Ті, хто залишилися тут, залучалися до розслідування проваджень, пов’язаних з ракетними обстрілами, до оглядів місць уражень. У нас дуже багато пошкоджень і руйнувань у Святошинському районі, в Оболонському (особливо в Пущі-Водиці), на Подолі, в Дарниці.
Розповім один факт. У мене є заступник – Марія Вдовиченко. І вона була весь час тут. Дітей відправила у безпечне місце, а сама залишилась і виконувала свою роботу. Марія, до слова, відповідає за взаємодію з іншими правоохоронними органами. І коли колектив бачив, що вона на місці, працює і не ховається десь у безпеці – всіх це дуже підбадьорювало.
У наш час важливо, коли кожен виконує свою роботу – це має величезне значення.
Так.
Як змінилася структура злочинів, які документуєте. Які злочини переважають після 24 лютого?
З початку війни кількість злочинів у столиці зменшилась суттєво. Крадіжок, грабежів, розбоїв, тобто злочинів загальнокримінальної спрямованості, стало менше приблизно утричі, якщо порівнювати з березнем-квітнем минулого року. Це можна пояснити значним відтоком людей, закриттям великої кількості підприємств та установ, запровадженням комендантського часу.
Але значно зросла кількість злочинів проти основ національної безпеки: диверсій, посягань на територіальну цілісність і недоторканність держави, а також порушень законів та звичаїв ведення війни, яких до цього фактично взагалі не було.
Здебільшого робота столичних правоохоронців зараз спрямована на документування саме цих злочинів. Також у фокусі незаконний обіг зброї та боєприпасів, наркотичних засобів, вчинення шахрайств.
Скільки розпочато кримінальних проваджень через ворожі обстріли столиці?
У Києві наразі розпочато 101 кримінальне провадження. Мова йде про статтю 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та статтю 438 (порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України.
Про наслідки цих ракетних ударів всім відомо. За останніми даними, від початку війни у столиці загинули 89 мирних жителів, у тому числі 5 дітей, 398 - отримали поранення, з них 20 дітей.
Обстрілами завдано значних руйнувань цивільній інфраструктурі нашого міста. Пошкоджено понад 200 житлових будинків. Десять з них, за даними КМДА, відновленню не підлягають. Були атаковані школи, дитячі садки та дитячий будинок. Пошкоджень зазнали й десятки адмінбудівель, спортивні об'єкти, лікарні, транспортна інфраструктура. І це при тому, що норми міжнародного гуманітарного права прямо забороняють напади на цивільних людей та цивільні об’єкти.
Тому всі випадки обстрілів російською армією мирних жителів та цивільних об'єктів ми ретельно фіксуємо. Прокурори особисто беруть участь в оглядах місць подій, залучають експертів, разом з поліцією встановлюють та допитують потерпілих, свідків. У подальшому зібрані докази допоможуть притягнути винних осіб до відповідальності, а постраждалим отримати компенсації.
Наполягаю, щоб деякі місця уражень оглядали повторно. Наприклад, днями завершили повторний огляд телевежі. Спочатку там була пожежа, була загроза повторних обстрілів. А зараз у спокійнішій обстановці весь світловий день відпрацювали з фахівцями та експертами, повилучали додаткові фрагменти.
Багато роботи ще в ТЦ Ретровіль. Було потрапляння двох ракет і частина, де розміщувався спорткомплекс, взагалі завалена. Я був на місці і бачив, що там дуже багато роботи з демонтажу… Машини посічені, магазини зруйновані... Видовище жахливе.
Які основні експертизи, що призначаються? Чи зазнав якихось змін цей процес в умовах війни?
Важливо розуміти масштаб нанесених збитків, якщо це комерційний заклад, квартира, комунальний чи державний об’єкт. А ось, що стосується зброї, то потрібно провести судово-балістичні та вибухотехнічні експертизи, і ось тут для нас є нове.
Якщо раніше ми розуміли, що це може бути за зброя - автомат, пістолет. То зараз - ракети... Тому працюємо в консультаціях з експертами. Читаємо літературу, вчимося, розпитуємо фахівців – вони нам допомагають.
Наразі ви працюєте над документуванням злочинів і за межами Києва. Можете розповісти більш детально?
Так. Наприклад, столична прокуратура здійснює процесуальне керівництво розслідуванням злочинів росіян на території Гостомелю, вчинених з початку війни та під час окупації.
Зараз там працює декілька слідчо-оперативних груп, до яких входять й прокурори зі столиці. Ними вже оглянуто 2 320 домоволодінь і приміщень та 69 багатоповерхівок.
І знаєте, якщо у перші дні оглянули 65 будинків і це видавалося багато, то сьогодні вже налагодили роботу і щодня оглядаємо по 200-300.
Робота триває безперервно. Допитуються свідки та потерпілі, зокрема щодо обставин умисних вбивств, викрадання та безвісного зникнення людей.
Проводиться й ексгумація тіл загиблих у місцях стихійних чи тимчасових поховань. Вже виявлено 30 тіл людей з ознаками насильницької смерті. Ми бачимо, що ці люди загинули внаслідок розстрілів зі стрілецької зброї, а також внаслідок артобстрілів.
З прокурорами на місці працюють слідчі, спеціалісти-криміналісти, вибухотехники, фахівці ДСНС, експерти КНДІСЕ, у тому числі у сфері економічної експертизи для встановлення розміру заподіяної шкоди.
Крім того, як я вже казав, столичні прокурори у західних регіонах залучені до масштабної роботи з отримання свідчень від українських біженців, які стали очевидцями чи жертвами злочинів рф.
Робота проводиться з нашими співвітчизниками з Харкова, Києва, Маріуполя, Сум, Тростянця, Ірпеню, Бучі, Гостомелю та багатьох інших міст.
У всіх цих провадженнях намагаємось максимально підтримувати зв’язок з потерпілими.
І скільки вже людей допитано та скільки задокументовано злочинів?
Загалом у кримінальних провадженнях про воєнні злочини, вчинені на території Києва (без урахування роботи у західних регіонах та Гостомеля) проведено 725 оглядів місця події, 60 оглядів трупів, допитано 703 потерпілих та 305 свідків, призначено 46 експертиз.
Ви казали, що в структурі злочинності суттєво збільшилась кількість, зокрема, диверсій. Тобто люди, на жаль, іноді йдуть на співпрацю з ворогом. Скільки вже зафіксовано таких фактів? У чому найчастіше полягає така співпраця? Це збір та передача інформації чи бувають і якісь інші форми?
На сьогодні за процесуального керівництва органів міської прокуратури 13 особам вже повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, пов’язаних зі співпрацею з ворогом (державній зраді, колабораціонізмі, виправдовуванні збройної агресії).
Така співпраця найчастіше полягає у передачі інформації про Збройні сили України та ТрО, а також у добровільному зайнятті посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованих територіях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
Наприклад, повідомлено про підозру у державній зраді мешканцю Києва, який створив Telegram-канал та надавав російській федерації допомогу у проведенні деструктивної пропаганди та підривної діяльності проти України. Також він передав їм інформацію про місця дислокації військової техніки та підрозділів ЗСУ у столиці. Підозрюваного взято під варту.
Крім того, у колабораційній діяльності викрито службовця Укрзалізниці. Чоловік, який проживав в одному із населених пунктів Бучанського району, прийняв пропозицію окупантів про співпрацю та надавав їм допомогу. Навіть, передавав їм продукти. Його також взято під варту.
На жаль, стикнулися із залученням окупантами до підривної діяльності неповнолітнього. 17-річний підліток, якого російські військослужбовці схилили до співпраці, надавав їм інформацію про позиції наших військових на території одного з сіл Бучанського району. Він також брав участь у мародерстві.
Чи часто стикаєтесь з випадками, коли зловмисники видають себе за представників територіальної оборони або ж прикривають злочини участю у добровольчих формуваннях?
Декілька таких фактів дійсно мають місце, хоча їх не можна назвати частими.
Наприклад, у Дніпровському районі столиці затримано чоловіка, який, назвавшись бійцем тероборони, вимагав у власника СТО передати йому у розпорядження автомобіль начебто на потреби підрозділу. Зловмисника затримали, коли він намагався виїхати з СТО на автомобілі одного з клієнтів. Затриманим виявився представник одного із місцевих добровольчих формувань.
Інший приклад: за процесуального керівництва Деснянської окружної прокуратури викрито двох чоловіків, які заволоділи вогнепальною зброєю, виданою теробороною на інших осіб. Під час обшуків у них вилучили автоматичну зброю, понад 300 бойових набоїв та два пристрої для відстрілу гумових куль. З усіма затриманими наразі працюють слідчі.
Були випадки мародерства?
Були випадки на СТО, про які я казав. Є порядок передачі авто, всі документи підписуються військовою адміністрацією, має бути згода власника. Але на початку, коли багато людей повиїжджало, то були випадки, що приходили на СТО і могли забрати авто. За цими фактами відкривалися провадження і на сьогодні дуже багато автомобілів повернули власникам. Можливо, ще будуть додаткові заяви – ще багато людей не повернулися.
Але масово таких випадків не було, мабуть, тому що в Києві поліція у перший же день була переведена у бойову готовність. Практично весь особовий склад. Всі були на робочих місцях і забезпечували правопорядок разом з військовими та ТрО. Робота не зупинялася. Можливо це дало стримати в тому числі і мародерство.
Нещодавно бачила повідомлення столичної прокуратури про те, що волонтери стали жертвами шахрая, який ошукав їх на понад мільйон гривень. Розкажіть про цей випадок більше. І чи це поодинокий випадок?
Випадки, коли нечисті на руку особи намагаються збагатитися на війні, на жаль, теж трапляються. Недарма ж кажуть: кому війна, а кому мати рідна…
Епізод, про який ви згадали, був викритий у квітні. Шахрай ошукав понад 100 волонтерів, які хотіли придбати для українських військових необхідні речі та амуніцію. Ці злочини чоловік скоював з камери Київського СІЗО, де перебував під вартою.
У перший день війни він створив Telegram-канал, де розмістив оголошення про продаж товарів для військових. "Продавав" бронежилети, шоломи, розгрузки, коліматорні приціли, спальні мішки. Отримавши від волонтерів передоплату, більше не виходив на зв’язок. За попередніми даними, заволодів у такий спосіб понад 1,3 млн гривень.
Ще цинічніша ситуація пов’язана із шахрайством з житлом для переселенців. Спільно з поліцією викрили аферистів, які розмістили в інтернеті оголошення про нібито надання вимушеним переселенцям житла на території Закарпатської області. Отримавши аванс від людей, які через війну залишили свої домівки, шахраї скидали їм геолокацію тимчасового житла. Уявіть тепер стан потерпілих, які тікаючи від війни з маленькими дітьми, приїжджали за вказаною адресою і опинялися на місцевому кладовищі.
Це кощунство… Якщо говорити про злочини скоєні під час атаки росіян на столицю неможливо не згадати про танк на Оболоні…
Потерпілий, чиє авто переїхав танк, живий. Він три тижні провів у лікарні, але живий. Слідчі і прокурори провели з ним слідчі дії. Той легендарний танк, який ви бачили на відео, переданий ЗСУ. Але триває слідство і я думаю недоречно коментувати, поки ми його не завершимо. У нас була затримка в тому, що потерпілий довго лікувався і ми навіть не могли його опитати. Але це не стосувалося відпрацювання того, хто це зробив. Більше поки сказати не можу.
Ви вже говорили, що зменшилася кількість цивільних злочинів, таких як наркоторгівля, побутові вбивства, домашнє насильство. Але ж вони не зникли повністю. Чи зазнали вони якихось видозмін? Можливо помітно зменшилась кількість одних злочинів, а зросла кількість інших?
Дійсно, побутова злочинність нікуди не ділась, хоча і спостерігається зниження її рівня, обумовлене відтоком населення, про що я говорив раніше.
Наведу деякі цифри. З 24 лютого на території Києва вчинено 16 вбивств на побутовому ґрунті, з яких 11 наразі розкрито.
Очевидно також і те, що на час війни не припинили свою діяльність й наркоділки.
За час воєнного стану затримано 25 осіб, які займалися збутом наркотичних засобів і психотропних речовин. У них вилучили 3 кг амфетаміну, 4 кг PVP, 1 кг метадону та 2 кг канабісу.
Також за цей час викрили чоловіка, який, проживаючи з матір’ю трьох неповнолітніх дівчат, систематично ґвалтував цих дітей та задовольняв статеву пристрасть неприродним способом. На момент вчинення злочинів одній з дівчат було 13 років. Чоловік наразі під вартою.
Яке бачите на сьогодні завдання перед собою?
Найперша задача – утримати місто в безпеці, не допустити мародерства і невиправданого застосування зброї, якої багато на руках.
Ми вже створили план та розробили спільні заходи, які дадуть можливість забезпечити правопорядок у місті. Для цього повинна бути й комунікація між різними структурами. У цій комунікації мають бути задіяні керівництво міста, начальник служби військового правопорядку, інші служби. Маємо перевести місто до відносно нормального життя. Ми не знаємо, що буде далі, але це те, що ми можемо зараз робити. І це хочеться робити. І в цьому мене підтримують.
Багато мешканців Києва зараз повертаються додому і вкрай важливо, щоб вони могли почуватися в безпеці. Максимально, наскільки це можливо.
