Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Середа, 17 жовтня 2018 06:18
Загрузка...
Публікації: Політика

Україна поки що не може відмовитися від військово-цивільних адміністрацій на Донбасі - Зубко

Україна поки що не може відмовитися від військово-цивільних адміністрацій на Донбасі  - Зубко

Геннадій Зубко

КИЇВ. 23 серпня. УНН. Днями Центральна виборча комісія призначила вибори у 202 територіальних громадах. Вони заплановані на 29 жовтня. Однак, створення спроможних громад це лише частина реформи децентралізації. На наступному етапі потрібно перепрофілювати місцеві державні адміністрації у органи префектурного типу, які наглядатимуть за законністю тих чи інших рішень громад. А виконавчі функції РДА та ОДА, які їм не властиві, віддати виконкомам районних та обласних рад. І для цього ми маємо ухвалити у другому читанні зміни до Конституції в частині децентралізації. Про це та інше в інтерв’ю УНН з віце-прем’єр-міністром - міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком.

- Сьогодні Президент із урядом активно звітують про успіхи децентралізації. Проте, зміни до Конституції у частині децентралізації Верховна Рада ще у другому читанні не проголосувала. Коли варто очікувати голосування у ВР цих змін? І чи можливо це зробити під час конфлікту на Донбасі?

- Якщо будемо говорити, що маємо спочатку прийняти всі закони, затвердити їх, а тільки потім приступити до імплементації, то не зрушимо із місця. Насамперед треба збудувати платформу, на якій буде базуватися держава. Ідеться про первину ланку громад, що отримує повноваження і бере на себе відповідальність.

Далі механізми самоврядування треба поширювати із первинної ланки до рівня районів і обласних центрів. Потрібно приймати зміни до Конституції, аби на обласному та районному рівнях створювати виконкоми, префектури. І таким чином зміцнювати виконавчі механізми місцевого самоврядування. Натомість контроль за дотриманням законів буде на рівні префектів.

Варто врахувати особливості місцевого самоврядування на територіях Донецької і Луганської областей. Ми наразі не готові відмовитися від військово-цивільних адміністрацій. Через бойові дії, оперативне втручання поблизу лінії зіткнення і неможливість створити обласну раду. Після того, як буде звільнена окупована частина Донбасу, визначимо шлях повернення цих територій до нормального життя. На порядку денному – питання навчання дітей з окупованих територій в українських вишах, надання допомоги, соціальна адаптація, тощо.

Відсутність змін до Конституції наразі не є стримуючим фактором реформи децентралізації. Але мусимо створювати вертикаль, залежну від рішень органів місцевого самоврядування. Без особливої частини перехідних положень, прописаних в Конституції, неможливо вирішити і серйозні інфраструктурні проблеми Донбасу. Тому чекаємо відповідних рішень Верховної Ради у рамках конституційного процесу.

- Чи є бачення в уряді, коли запрацюють префекти, виконкоми?

- Наразі в об’єднанні дотримуємося принципу добровільності, аби відновити історичну картину створення громад. Цього року додатково приймемо рішення щодо добровільного об’єднання громад до обласних центрів і міст обласного значення. Маючи до кінця року 665 ОТГ, забезпечимо загалом близько 40% покриття території. Ближче до зими будемо визначатися із адміністративними центрами майбутніх громад. Поки не поспішаємо із цим, з огляду на прийняття закону щодо добровільного приєднання. Важливо, щоб цей закон запрацював, адже спроможність громад залежить і від кількості населення і території. Відтак, з одного боку, можемо визначити майбутні центри ОТГ, а з іншого – маємо можливість стимулювати подальше об’єднання громад.

2018 рік буде визначальним. Думаю, що наступного року визначимо адміністративні центри, а через рік будемо приймати адміністративне рішення.

- Тобто, у 2019 році громади, які добровільно не об’єдналися, зобов’яжуть об’єднатися?

- Ми наближаємося до того, аби вже обов’язково делегувати громадам повноваження. Приміром, три обласних центри – Запоріжжя, Хмельницький і Полтава відмовляються брати на себе повноваження ДАБІ. Ми розуміємо, що чиновники не хочуть взяти додаткову відповідальність. Але цим вони шкодять інвестиційному клімату на своїх територіях, обрізають шляхи до інвестиції, які остерігаються корупційних ризиків.

Багато аспектів вимагатимуть від нас обов’язкової передачі відповідних повноважень, можливо, і щодо створення громад на місцях, де нині є на мапі білі плями.

- Хто ухвалюватиме рішення про обов’язкове об’єднання громад?

- Я думаю, що безпосередньо ці повноваження залишимо на рівні обласних рад. Там затверджували перспективні плани. Вони краще розуміють ситуацію і те, як її вирішити в інтересах громад. А КМУ зробить усе, аби органи управління ОТГ ефективно виконували повноваження перед людьми. Ми не можемо допустити, щоб 25% території країни не були задіяні у реформі децентралізації.

Таким чином зможемо завершити процес об’єднання громад у п’ятирічний період. Це буде мегашвидкість. Адже Польща йшла до цього 12 років, Швеція – 20. Хоча я допускаю, що процес об’єднання триватиме і після формування повної карти ОТГ.

- Чи є можливість проведення виборів в ОТГ восени? Скільки коштів передбачено на ці вибори?

- У ЦВК подали зміни до Бюджету на 2017 рік. Їхня заявка – 285 млн грн. 272 млн – на вибори в загальновиборчих округах і понад 12 млн – на сільські і селищні ради. Розраховуємо, що цих коштів вистачить на ту кількість громад, яка буде обиратися восени.

Ми зверталися до ЦВК із тим, щоб вибори не затягувати на листопад-грудень, а провести у жовтні. А для цього їх потрібно призначати вже 29 серпня.

- До речі, розкажіть про роботу в Україні спеціального уповноваженого представника від німецького уряду з питання децентралізації?

- Приїзд спеціального посланця уряду Німеччини Георга Мільбрадта є оцінкою успішності української реформи. Уряд Німеччини допомагає нам у напрямках децентралізації й енергоефективності. Тут працює німецька урядова компанія "GiZ", яка співпрацює з нами щодо цих двох напрямків, а також щодо інтегрованого розвитку міст.

Під час нашої зустрічі з Георгом Мільбрадтом проговорили стан проведення децентралізації, перспективи подальшого процесу об’єднання територіальних громад, а також реформу адміністративно-територіального устрою. Окрема тема розмови – законодавчий пакет з децентралізації, який має бути проголосований у парламенті вже восени. Окрім 30 децентралізаційних законів, які вже працюють, необхідно якнайшвидше прийняти ще 5 для подальшого просування реформи.

Співпраця з європейськими партнерами стала для Мінрегіону мейнстрімом. Німці мають декілька пропозицій щодо регіонального співробітництва. Вони допомагають у створенні професійно-технічного навчання, регіонального обміну досвідом щодо посилення співпраці із бізнесом. Ми приєдналися до Лейпцизької хартії, що сприяє нам у плануванні території українських міст.

Робота уповноваженого є важливою з огляду на регіональне співробітництво між Німеччиною і нашими областями, містами та ОТГ.

- Давайте поговоримо про Фонд енергоефективності. Як іде робота щодо його створення і фінансового наповнення? Коли очікувати його реального запуску?

- Інвестиція в енергоефективність – це не тільки питання створення Фонду. Це і питання обліку. Щоб ефективно управляти, потрібно спочатку обліковувати. Це питання взаємовідносин між постачальниками послуг і споживачами тощо.

Система Фонду відпрацьована на "теплих кредитах", де власник домогосподарства не спілкується із фондом та чиновниками, а звертається напряму до банку, де отримує компенсацію. Питання із Фондом у тому, що необхідно знайти кошти на фінансування його програм. Коли бачимо 80 млрд грн у бюджеті на субсидії і 800 млн грн на "теплі кредити", то розуміємо, що бюджетні пріоритети країни вимагають корекції. Краще один раз інвестувати в те, де можна заощаджувати багато років поспіль. Важливо надавати технічну фінансову допомогу саме власникам. Не просто квартирі, а будинку, який об’єднався і наголосив, що йде на модернізацію.

Тому саме очільники ЄС - Йоганнес Ган, європейський комісар з політики сусідства та розширення, Пітер Вагнер, керівник групи підтримки України в Єврокомісії, Жан-Клод Юнкер, голова Єврокомісії, Дональд Туск, голова Євроради - запропонували Україні 100 млн євро для наповнення Фонду енергоефективності. Спочатку вони сприяли нам інституціонально, а тепер готові профінансувати Фонд з метою компенсації громадянам витрат на енергоефективність.

Для нас важливо, щоб цей проект мав результат на рівні країни, а не просто зменшив рахунки домогосподарств. Завдання Фонду - не тільки розробка продуктів, але й моніторинг реформи і її результату, аби показати, яким чином інвестиції повертаються в державний бюджет. Саме тому ми дуже уважно прораховуємо перспективи Фонду і ретельно готуємося до його старту.

- А 100 млн євро, які Євросоюз готовий нам надати на Фонд енергоефективності, надійдуть відразу, чи це буде розподілено у часі?

- Зараз наголошено, що перша частина коштів, які надійдуть у Фонд енергоефективності – це 50 млн євро. Наприкінці цього року у ЄС мають прийняти відповідне рішення. А вже на початку наступного року кошти мають надійти. Щодо технологічних витрат. ЄС готовий створити в Україні мережу із 25 регіональних центрів з енергоефективності для безкоштовних консультацій громадян.

Ми домовляємося з ЄС, що вже створені офіси регіонального розвитку в рамках проекту "ЮЛІД" могли б долучитися до цього проекту (коштів ЄС на створення 25 консультативних центрів в Україні - ред.). Аби не витрачати зайвих коштів, там можна передбачити посаду консультанта з енергоефективності (у межах створених офісів регіонального розвитку - ред.). І таким чином отримані кошти максимально залучити на наповнення Фонду. Фондом, за рішенням ЄС, управлятиме IFC (Міжнародна фінансова корпорація – ред.). IFC увійде в наглядову раду державної установи. Тому будемо спільно вирішувати, який продукт створювати, які процедури запроваджувати. Держава також фінансує Фонд із бюджету, тож прагне, аби кошти з донорського фонду ішли безпосередньо на рахунок громадянина. Тоді немає зайвих витрат і є гарантії прозорості.

Нам ще потрібно підготувати приблизно 40 різних нормативних актів. Створити бази будинків, аудиторів, сертифікатів, методику моніторингу. Наступний рік стане вирішальним. Ми підготували все для того, щоб створити наглядову раду і реєструвати Фонд. Важливо, щоб наглядова рада запрацювала ефективно, щоб там не було політичних ризиків. Важливе питання – конкурсний відбір співробітників Фонду. Хотілося б, аби Фонд очолив фахівець із належним міжнародним досвідом.

Важливе завдання – підготувати необхідну кількість енергоаудиторів. Покладаємо надії на наші навчальні центри, такі як НТУУ "КПІ", де створено Інститут енергоменеджменту.

На нашу думку, потреби України в інвестиціях у реновацію і модернізацію будівель становлять 30 млрд євро. Думаю, це – наш шлях наступних 10 років.

- Зважаючи на програми енергоефективності, які вже працюють, і ті, що планують запустити, яку можна отримати економію споживання газу, наприклад, до 2020 року?

- Відповідно до Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" маємо забезпечити встановлення будинкових лічильників тепла протягом року, будинкових лічильників гарячої та питної води для нежитлових будівель протягом одного року, а для житлових будівель – протягом двох років. За нашими підрахунками, це дає мінімум 20% економії. Друге питання – встановлення прибудинкових індивідуальних теплових пунктів, які регулюють кількість подачі енергоносія. Це заощаджує іще 15-17% витрат. До 2020 року поставили завдання зменшити приблизно на 30% загалом по країні споживання газу, який витрачається на виробництво тепла.

Загалом можна зменшити витрати газу до 2020-го на 50% - із 18 до 9 млрд куб. м. Там, де вже здійснили санацію та реновацію будівель, бачимо зменшення витрат на 65%. Тобто, результат є дуже вагомим. Для глобальної модернізації житлового фонду потрібні 10 років, наполегливість і бажання. Скажу відверто, українські громади та ОСББ із цим справляються.

- Яка ситуація зі встановленням лічильників на воду й тепло по Україні?

- Аналіз оснащеності загальнобудинковими приладами обліку по Україні має позитивну динаміку. На 1 серпня 2017 року, згідно із даними регіонів, маємо показник у 70,47%. У Києві показник встановлення будинкових лічильників - 95%, у Луцьку – 100%. Але, наприклад, у Тернополі встановлено всього 10%, у деяких містах – 25-30%. Але переважна кількість сягнула планки у 60%.

За законом державна підтримка як технічна, так і фінансова на енергоефективні заходи, може бути надана тільки там, де є облік. Там, де можна реально оцінити, наскільки зменшилося споживання після модернізації. Тому лічильники мають бути всюди.

- До речі, як відбувається підготовка до нового опалювального сезону? Наскільки система готова до зими?

- Все відбувається планово, створені і працюють регіональні штаби. Понад 71% житлового фонду підготовлено до опалювального сезону, по об’єктах соціальної сфери вже підготовлено 80,3% — шкіл, 81% — дитсадків та 70,1% — лікарень. Це означає, що проведено регламентні роботи і є паспорти. Разом з тим є питання до місцевої влади. Із децентралізацією місцеві бюджети зростають, а кошти, які витрачаються місцевим самоврядуванням на підготовку до зими, - не настільки, наскільки нам би хотілося.

Бюджет розвитку місцевого самоврядування сьогодні становить 100 млрд грн. Якщо порівняти з минулим роком за сім місяців, то було 78 млрд грн. Але якщо порівняти доходи і відсоткове відношення, то бачимо зменшення видатків на підготовку до опалювального сезону. Раніше це було 20% від бюджету розвитку на ЖКГ, а зараз - 12%. Ця тенденція вимагає коригування.

Опалювальний сезон не буде простим. Адже підприємства ТКЕ мають проблеми із боргами попередніх періодів. Ми цього року зробили багато для зменшення цього навантаження. Ухвалено закон про реструктуризацію боргів. Пропонуємо взаєморозрахунки, зарахувати різницю в тарифах для того, щоб погасити борги. Ми тим, хто включений в реєстр, зупинили штрафи і пені від "Нафтогазу".

Для нас важливо, щоб запрацював ринок газу. Важливе питання, аби субсидії не ішли через протоколи НАК "Нафтогазу". Кошти повинні надходити туди, де вони споживаються. Досі працює система, що "Нафтогаз" повинен мати борги перед державою для того, щоб зарахувати субсидії. І зараз додатково виділено на субсидії 14 млрд грн. Але всього тільки 2 млрд грн "Нафтогаз" може зарахувати як борги перед державою. Тому ми намагаємося до опалювального сезону прийняти систему, коли Мінфін платить напряму ТКЕ і ті розраховуються перед "Нафтогазом".

- Давайте поговоримо про питання щодо вивезення сміття. Яка на сьогодні картина з вивезенням твердих побутових відходів. Скільки в Україні працює сортувальних станцій? Чи є в Україні заводи з переробки ТПВ? І чи є якісь інвестиційні проекти з будівництва заводів і станцій з переробки в регіонах?

- В Україні існує 5,5 тис. полігонів. Це площа понад 9 тис. га. Це ті, що зареєстровані і паспортизовані. Щороку збирається приблизно 50 млн кубометрів. Це практично 11 млн тонн сміття, які захоронюють.

З точки зору інвестицій, напрямки запровадження роздільного сміття, переробки відходів, питання біогазу, рекультивація тощо є надзвичайно перспективними. Разом з Мінприроди ми допрацювали Стратегію поводження з відходами. У країні вже працюють підприємства, які, спалюючи сміття, виробляють цемент, електроенергію тощо. Їх поки що небагато.

Наразі в 575 населених пунктах України впроваджено роздільне збирання побутових відходів, працює 22 сміттєсортувальні лінії. Крім того, у 18 населених пунктах будуються сміттєсортувальні комплекси.

Багато проектів розпочато, аби виробляти електроенергію, біогаз і таким чином зменшувати витрати громад на утилізацію відходів. Зараз ведуть переговори з інвесторами щодо їх залучення до проектів зі спалювання сміття і утилізації. Думаю, що 2018-й буде проривним у запуску таких проектів.

- Держава якось підганяє місцеву владу для втілення проектів із переробки чи сортування сміття?

Кошти, які мають громади, дають їм можливість отримати гарантію держави або підтвердження Мінфіну під залучення пільгових кредитів від ЄІБ, ЄБРР, Світового банку. Держава створила всі інструменти, аби надати таку можливість. Далі громади мають визначатися із власними пріоритетами.

- Нещодавно група народних депутатів була в Німеччині і знайомилася з системою фандоматів. Тобто, зі спеціальними автоматами, які збирають тару, а натомість повертають депозитні гроші, сплачені при купівлі напою. Чи можуть в Україні з’явитися такі автомати? Може, якесь місто хоче пілотний проект запустити?

- Дуже цікавий напрямок. Поки що його собі можуть дозволити тільки заможні країни. Тому що, наприклад, в Німеччини тільки на запуск такої системи пішло приблизно 800 млн євро. Плюс кошти на щорічне обслуговування. Це питання взагалі до економічної спроможності держави, яка це запроваджує.

Україні потрібно починати із сортування та роздільного збору сміття, аби заохотити людей хоча би просто його розподіляти. Маємо прагнути іншої культури збирання сміття, аби воно не було прямо на вулиці, а опускалося в підземні контейнери.

Актуальне питання зараз, наприклад, це утилізація батарейок. Ось тут, я вважаю, що можна запровадити цю систему. Перше, це небезпечний елемент, по-друге, ми розуміємо, хто виробляє. По-третє, знаємо, що можна повертати людині, яка дійсно здає ці батарейки. Збір батарейок – це незначні обсяги логістики.

- Насамкінець хотів поставити кілька запитань, не пов’язаних безпосередньо з колом ваших обов’язків. Чи часто зустрічаєтеся з Президентом, Прем’єром у неформальній обстановці?

- У Президента і Прем’єра, думаю, немає часу на неформальні зустрічі. Робочі питання ми, безумовно, обговорюємо. Із Прем’єром – практично щоденно, із Президентом – під час Нацради реформ чи спільних зустрічей, буває можливість під час регіональної поїздки проговорити питання щодо впровадження того чи іншого пункту стратегії.

- Час від часу з’являлася інформація про те, що на осінь в уряді можливі певні переформатування. Підтверджується?

- Я багато років працював у будівництві. І знаю, що заміна генпідрядника під час реалізації проекту – це катастрофа. Новому генпідряднику завжди потрібно розібратися, потім – ввійти у процес, а потім вже виконати. Тому будь-яке переформатування до закінчення виконання Програми дій уряду не може впливати позитивно на розвиток країни.

Водночас, якщо у Верховної Ради є питання до роботи того чи іншого міністерства, це може бути обговорено. Звісно, нічого сталого у житті не буває. І якщо виникає обґрунтована потреба кадрових коригувань, які посилять позиції уряду і країни, вони мають бути зроблені.

- Чи є підстави для коригування в уряді?

- Я – проектний менеджер. Чітко знаю, що будь-яка реформа, це проект: він має початок, кінець і результат. А найголовніше – він повинен мати термін виконання. Саме з цих позицій потрібно оцінювати роботу уряду, чи будь-якого міністерства. Уряд обирають парламентські сили, вони можуть щось коригувати, це їхня відповідальність і повноваження.

- Чи є шанси в уряду на чолі з Прем’єром Володимиром Гройсманом допрацювати у нинішньому складі до 2019 року?

- Цього року ми виходимо на реальний позитивний результат у роботі уряду, очевидні позивні зрушення у реформах. Але маємо розуміти, що наступний рік – рік виборів у Росії. РФ буде відчайдушно розгойдувати ситуацію в Україні. Їхня мета – показати, що вони впливають на ситуацію в Україні, і ми не є самодостатньою державою. Мусимо довести усьому світу зворотнє. Вважаю, що за нинішньої динаміки впровадження реформ і наявних результатів, є підстави працювати до 2019 року і у Верховної Ради, і в уряду.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на паблік-чат УНН у Viber та канал новин у Telegram
Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...