Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Середа, 22 травня 2019 14:58
Публікації: Політика
9900

Експерт: Вибори в Україні - це скоріше еталон, ніж об'єкт дослідження

Експерт: Вибори в Україні - це скоріше еталон, ніж об'єкт дослідження

Чим більш освічене населення - тим менше воно голосує за владу, вважає російський експерт в області електоральної статистики Сергій Шпількин

КИЇВ. 8 травня. УНН. У вівторок, 30 квітня, Центральна виборча комісія офіційно визнала Володимира Зеленського переможцем президентських виборів в Україні. Другий тур, за підсумками якого новообраний глава держави набрав більше 70%, відбувся 21 квітня. Міжнародні спостерігачі констатували, що вибори в Україні пройшли прозоро і відкрито. Однак, робота спостерігачів - не єдиний спосіб виявити можливі порушення. Російський експерт в області електоральної статистики Сергій Шпількин розповів в інтерв'ю УНН, в яких регіонах України були виявлені порушення чому, виборчий процес в Україні є еталонним для пострадянського простору і чого варто побоюватися перед прийдешніми парламентськими виборами.

- Що передбачає ваш метод? Як ви встановлюєте фальсифікації?

- Щось схоже до подібного підходу було придумано в 90-ті роки американським дипломатом Джоном Бреді Кіслінгом у Вірменії, - де теж є характерні для радянського, пострадянського простору фальсифікації, які, загалом і підпадають під дослідження. Такого роду фальсифікації спостерігалися до останнього часу в Вірменії, в Грузії, не виключено, що подібні речі відбувалися і в пост-югославських країнах, наприклад, - в Македонії. Це треба вивчати окремо. А так, в принципі, фальсифікації - це наслідки радянської спадщини, коли було прийнято, що голосують за відсотками, коли кожен дрібний чиновник вважає себе зобов'язаним догодити начальству. Це все породжує досить просту і прозору схему фальсифікації, коли, як правило, потрібній людині просто підкидають потрібну кількість бюлетенів.

- Які найпоширеніші фальсифікації?

- Це (підкидання бюлетенів - ред.) - найдешевший спосіб і він, як раз, зазвичай і використовується. Інші, більш складні схеми, коли, наприклад, перекидають бюлетені від одного кандидата до іншого, ловляться важче, але і вони статистично помітні. Власне, все завдання полягає в тому, щоб зібрати дані з виборчих дільниць і уважно на них подивитися. Після того, як ми збираємо ці дані з дільниць, дивимося на них, ми визначаємо: чесно чи нечесно (підраховано голоси - ред.). Ми дивимося результат по містах, по районах, по країні - ми не знаємо, що там всередині, але якщо у вас є чесні і нечесні дільніці, вони досить легко помітні, якщо побудувати різного роду графіки. За графіками досить добре видно, як відрізняються чесний підрахунок від нечесного.

В першу чергу, ось в чому справа: результат чесного голосування - це продукт суми маленьких вкладів окремих виборців, тому результати голосування на двох сусідніх дільницях, де приблизно схоже населення, з одного боку - схожі, з іншого боку - розрізняються на деякі статистично характерні величини. На відміну від адміністративного втручання, коли виборча комісія однієї дільниці вирішила докинути 500 бюлетенів, а інша вирішила докинути 400 - це різке втручання в параметри виборів, яке дуже добре відрізняється від того, що відбувається в результаті дії на виборців, якихось ... "соціальних факторів ", скажімо так.

Якщо у нас є якісь відмінності між дільницями, то вони обумовлені невеликими випадковими чинниками, які не породжують таких різких стрибків, як "адміністративна рука". Таким чином можна відрізнити фальсифікацію від "нефальсіфікаціі" або принаймні визначити проблемні місця. Далі починається інша робота - порівняння з доповідями спостерігачів, вивчення відеозаписів - і стає видно, що - так, є підозріла статистика. Там же бачимо, як в день голосування приходять люди і починають вкидати бюлетені або що-небудь подібне. А там, де ми не бачимо підозр на рівні статистики - цього не відбувається. Тобто це - складна комплексна система. З іншого боку, ми бачимо, що вона має стосунок більшою мірою до Росії, ніж до України, тому що вже не перший рік в Україні такого роду фальсифікації проявляється дуже мало.

- Як ви оцінюєте минулі вибори в Україні?

- Що стосується цих виборів, в першому турі щось схоже було (порушення - ред.), мабуть, в Донецькій області, у другому турі - буквально поодинокі населені пункти, в яких можна щось підозрювати. У 2014 році те ж саме - мало що було помітно в масштабі України. Це не означає, що там взагалі не було нічого. Це означає, що там не було порушень в статистичних масштабах - десятки відсотків голосів реально проголосували.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У період виборів зареєстровано понад 11 тис. повідомлень про порушення - поліція

- Тобто, щоб порушення було видно математично, вони повинні мати якийсь значний показник? Про який поріг, після якого ви фіксуєте можливі фальсифікації, йдеться?

- Ви розумієте, це складне питання. На макрорівні, якщо ми добре уявляємо собі регіон, з яким маємо справу. Якщо взяти, умовно кажучи, місто, - то, якщо це 10% (порушень - ред.) з людьми, що реально проголосували - це так, може бути помітно, принаймні, це створює підстави для підозр. На нинішніх виборах в Україні я не бачу взагалі ніяких підстав для підозр на більшій частині території країни. З іншого боку, буває ситуація на мікрорівні: якісь місцеві вибори, якийсь десяток ділянок в місті, районі. Такий статистичний аналіз теж може бути, але для цього вже потрібно розуміння місцевої ситуації. Без розуміння місцевої ситуації можна говорити про рівень 100 тисяч виборців.

- Тобто, 100 тисяч - це одиниця, яка досліджується вашим методом?

- Так.

- До цього в динаміці ви дивилися, як в Україні проходять вибори?

- Я дивився вибори 2014 року і там якось було все спокійніше в порівнянні з Росією, але я не дуже заглиблювався в результати. Пам'ятається, що і 2010 році загалом, не дивлячись на ситуацію, в яких вони проходили, здавалося, що в більшій частині країни голосування пройшло більш-менш нормально, виключаючи очевидний "мухлеж" десь в районі Донецька і Луганська на користь Януковича. Були і якісь сумнівні результати на Заході на користь Тимошенко. Однак зараз, дивлячись на регіон, це можуть бути і якісь місцеві нюанси голосування. Треба розбиратися. Україна дуже сильно відрізняється від Росії в тому сенсі, що в Росії набагато більш однорідні політичні уподобання, тому що, як я вважаю, головна причина - це по суті один канал в телевізорі, а в Україні все таки цих каналів багато. І це дуже помітно на загальній картині голосування. У нас немає таких районів, де б правляча партія отримала б 20% на федеральних виборах.

- Які дані ви досліджуєте і де їх берете?

- Так, грубо кажучи, потрібно дивитися, як співвідноситься явка і мікродані по кандидатам, яких ми підозрюємо в адміністративному впливі. Якщо ми вкидаємо за якогось кандидата бюлетені, то у нас дільниці одночасно зсуваються і щодо явки, і за результатом кандидата. За кандидата з'являється характерний зсув і це досить вірна ознака фальсифікації. Наприклад, Львівська область, в якій є дільниці, де результат Порошенка нижче і явка трохи нижча - це обласні населені пункти, і є місто Львів, де результат вищий і явка трохи вища. Якщо їх розділити - то видно, що це дві окремі категорії ділянок зі зрозумілою формою поведінки виборців. Просто будь-яке явище має пояснення. Не буває ситуації, коли у вас на сусідніх дільницях в одному районі з однорідним населенням суттєво різняться результати. Ситуація, коли є два населених пункти, розділених за зрозумілими ознаками - це інше питання. Я швидше можу дивитися на вибори в Україні, як на еталон, ніж як на об'єкт для дослідження фальсифікації. Тут важливо інше. Важливо, що вибори в Україні дають нам більш глибоке розуміння, як поводяться пострадянські люди в різних ситуаціях, в різних місцях. Наприклад, виборці в сільській місцевості голосують з трохи меншою явкою, ніж міські. Загалом, вибори в Україні - це скоріше еталон, ніж об'єкт дослідження.

- Якщо подивитися на вибори в динаміці: 2010 2014 року, 2019...

- Я не готовий говорити про 2010 рік, але 2019 рік - був майже ідеальний, крім невеликих ексцесів з підрахунками в Донецькій області. У сенсі підрахунку - не в сенсі кампанії, зрозуміло, що були технології, різні кандидати ...

- Як можна оцінити динаміку зміни кількості фальсифікацій під час українських виборів? Вона знижується?

- По-перше, рівень фальсифікацій і був невисоким, хочаб у 2014 і 2019. Динаміка, звичайно, хороша. Крім того, на наших очах зараз дуже сильно виправилася ситуація в Вірменії, виправилася ситуація в Грузії, вийшла на практично ідеальний стан ситуація в Україні. У 2014 році теж була хороша ситуація, крім, мабуть, Донецької і Луганської областей. Хоча і там були не стільки проблеми, скільки складності з організацією голосуванням. Загалом, я б не сказав, що в 2014 році були якісь проблеми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОПОРА розповіла про найбільш часті порушення у другому турі виборів

- Які характерні ознаки варто було б виділити в нашому виборчому процесі, виходячи з масиву даних, який ви досліджували?

- Головна ознака - це дуже сильний розкид результатів. Кожен регіон має певну середню явку, помітний розкид явки за регіонами, зрозумілий розкид голосування за кандидатів. Картинка така, яку варто було очікувати від нормального голосування. Немає ніяких незрозумілих явищ, через які варто було б пускатися в гіпотези.

- Ви згадали, що однорідність політичних уподобань в Росії, наш погляд залежить від того, що люди дивляться фактично один канал. Чи можливо простежити і довести, як політичні уподобання залежать від медійного ринку?

- Розумієте в чому справа: в Росії є фальсифіковані регіони, а є чесні. Це залежить від різних чинників, не тільки від медіа. Взагалі, що стосується медіа і політичних уподобань. Але, наприклад, якщо взяти Москву, дуже добре видно залежність політичних уподобань від іншого чинника - від освіти. Ніякі інші чинники - ні вікова структура, ні характеристики нерухомості не впливають на політичні уподобання району, як освіта. Чим більш освічене населення - тим менше воно голосує за владу. Це, мабуть, головний фактор, який впливає на відміну від середнього (показника - ред.), а саме "середнє" визначається як раз телевізором. Принаймні в Росії.

- Якщо взяти Україну, більшість впливових медіа належать людям, у яких можуть бути політичні інтереси. Які виходячи з цього могли б бути прогнози, скажімо, до парламентських виборів в Україні?

- Я не візьмуся про це детально говорити, але наявність декількох впливових медіа вже сильно збільшує конкуренцію. Це важливий фактор для ситуації, яка відбувається в Україні. Найбільше треба побоюватися монополізації думки.

- Як ви могли б описати тенденції у виборчому процесі в пострадянських країнах?

- З пострадянського простору я розумію, що відбувається в Росії, в Україні, в Грузії, у Вірменії, в Азербайджані. Ну, що сказати... Вірменія поступово вибралася з абсолютно російського режиму фальсифікацій, коли вкидали голоси десятками відсотків. Останні вибори початку 2017 року проходили вже за новою системою з електронним реєстром виборців, який дуже сильно придушив можливість для фальсифікації виборів, і на цій вже новій виправленій системі прийшов до влади Пашинян (Нікол Пашинян, прем'єр-міністр Вірменії - ред.), і для них це буде сприяти подальшому поліпшенню.

У Грузії теж - поступово відбувається поліпшення ситуації. Завдяки чому? Можливо, це ще спадок Саакашвілі, але там рівень фальсифікації знизився. Хоча місцеві дослідники мають власні ідеї на цей рахунок, але все одно в порівнянні з російськими виборами фальсифікації виглядають досить скромно.

В Азербайджані - те, що показують і називають виборами - це, звичайно, малювання суцільне. Там немає ніякого реального результату. Про це можна судити за тим, які числа там зустрічаються, а числа там такі, як ніби їх малювали на калькуляторі. Ну і Білорусь, де дані публікуються вкрай стримано. У кращому випадку - з районів або з якихось великих виборчих округів. Але вже за тими даними, що публікуються, видно, що вони - намальовані. Дуже вже дивно, коли беруть кінцевий результат виборців і виходить "гарне" число.

- Що стосується Росії?

- На різних виборах по-різному. Якщо говорити про федеральні вибори - це великі числа, які іноді впливають на результат, іноді - ні. На президентських виборах це скоріше демонстрація сили діючої влади. На парламентських виборах - це більш суттєві речі: у 2017 році без фальсифікацій не було б сьогоднішньої більшості "Єдиної Росії" в парламенті. На місцевих виборах картинка буває дуже різна, це дуже залежить від регіону.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на паблік-чат УНН у Viber та канал новин у Telegram
Загрузка...