КИЇВ. 8 вересня. УНН. Український ТОП-дипломат і вже пів року як міністр закордонних справ Дмитро Кулеба хоче почути білоруську опозицію, засуджує цькування Вітольда Фокіна, вважає, що Донбас далекий від критеріїв для проведення виборів, та стверджує, що на зустрічі з Іраном у жовтні не рахуватимуть компенсації за збитий літак МАУ. Про ці та інші теми з головою зовнішньополітичного відомства країни у п’ятницю, 4 вересня, поспілкувався УНН.
Білорусь
— Олександр Лукашенко (президент РБ — ред.) зараз досить часто спілкується з російським президентом Володимиром Путіним. Також на білоруських ЗМІ працюють російські журналісти, залучені пропагандисти, такі як Соловйов... До чого на вашу думку схиляє Путін Лукашенка?
До Союзної держави. Ті, хто стежив уважно за подіями в Білорусі ще до того, як розгорнулась нинішня політична криза, знають, що ключовим процесом, який відбувався, були спроби Володимира Путіна поставити крапку і остаточно реалізувати сценарій Союзної держави. Під цим сценарієм мається на увазі поглинання по суті Білорусі Російською Федерацією, взяття цієї країни під повний контроль, при формальному збереженні незалежності Білорусі. Зараз Російська Федерація намагається скористатися нагодою, аби довести цей процес до логічного фіналу. І ми бачимо, що саме це і розгортається. Я думаю, що, по суті, та ціна, яку виставляє Росія Білорусі, білоруській владі сьогодні за підтримку у врегулюванні внутрішньополітичної кризи — це повна реалізація сценарію Союзної держави.
— Ми для своєї країни бачимо це як загрозу національної небезпеки?
Безумовно. Це — загроза. Позиція дуже проста: будь-яке зміцнення позиції Росії у Білорусі становить загрозу для національних інтересів України. Українським інтересам відповідає незалежна, сильна Білорусь. Ми поважаємо право Білорусі здійснювати ту зовнішню політику, яку вона для себе вважає вигідною, тут питань немає. Але це має бути саме зовнішня білоруська, а не внутрішня російська політика.
— Чи ми можемо найближчим часом на території сусідньої республіки побачити “вєжлівих людей”?
Як мені сказав один іноземний колега, Путін обіцяє не вводити в Білорусь російські збройні сили, але не вводити “зелених чоловічків” він не обіцяє. Тому, безумовно, ми розуміємо, що у Росії є напрацьований з 2014 року в Україні арсенал того, як діяти. Безумовно, ці заяви про міфічних 200 українських “екстремістів” на території Білорусі, зокрема, можуть бути використані як прикриття для введення туди своїх бійців, і звинуватити при цьому Україну. Тут можлива низка сценаріїв дій, і ми за ними всіма стежимо. Але найважливіше, що ми розуміємо логіку цих дій, тому що ми через все це проходили.
— Нещодавно вийшло інтерв’ю пана Туска (прем’єр-міністр Польщі і екс-президент Європейської ради, чинний голова найбільшої в ЄС Європейської народної партії Дональд Туск — ред.) щодо ініціатив пана Лукашенка про україно-білоруський союз на чолі з ним. Можете прокоментувати ці заяви? Може, ще в 2014 році вам було відомо про таке?
Ні, я з подивом дізнався про цю ініціативу. Це, знаєте, люди постійно розмовляють між собою, і постійно є попит на креативні ідеї. Очевидно, що президент Білорусі виступив з креативною ідеєю, яка йому зрозуміла, яка вписується в його координати і його уявлення про світоустрій: є Союзна держава з Росією, буде ще Союзна держава з Україною. Але ми все таки стоїмо на тому, що наш вибір — це взаємовигідні, дружні і близькі відносини двох незалежних та суверенних держав — України та Білорусі. А досвід усяких спроб створення союзної держави ми залишаємо нашим білоруським і російським колегам.
— Якщо пан Лукашенко залишиться при владі, а до цього є передумови, — зараз ми призупинили наші відносини з Білоруссю, — чи будемо ми в такому випадку намагатись їх налагодити?
Ми не призупинили відносини, ми поставили контакти на паузу. Тут є певна відмінність. Безумовно, ми маємо виходити з реальної дійсності. Ніхто не планує з Білоруссю будувати залізну стіну, уявну чи реальну, для того щоб від неї відгородитись. Просто ті дії, до яких вдавалася білоруська влада для придушення протестів — порушення прав людини, побиття людей і тортури — вони є неприпустимими, не реагувати на ці речі неможливо. Тому ми сказали, що до стабілізації ситуації в Мінську, в Білорусі, до того моменту, поки ми не зможемо комплексно оцінити нову реальність, яка настане за результатами цієї кризи, ми ставимо контакти на паузу.
Але, безумовно, залишаться контакти по лінії Міністерств закордонних справ двох країн. Вони мають залишитись, тому що є купа нагальних питань, які потребують вирішення, і такий канал має зберігатись.
— Коли почались протести в Білорусі, стало відомо про затримання там декількох наших громадян. Тоді МЗС направило декілька нот до Республіки. Вчора стало відомо, що затримали ще одного нашого громадянина в Білорусі. Скільки всього там перебуває наших затриманих громадян? Скільки їх було затримано від початку протестів? Яка наразі ситуація?
Дійсно, був затриманий журналіст, ваш колега. Він — громадянин України. Одразу після того як дізнались про затримання консул встановив місце його знаходження, встановив контакт, плани білоруської влади подальші. Завдяки якісним та злагодженим діям посольства України в Білорусі, наших консулів та адвоката потерпілого, у п’ятницю ми добилися результату: суд звільнив його з-під варти.
Кожен громадянин України, який буде потрапляти в Білорусі в халепу, може розраховувати на повне сприяння з боку українського посольства і МЗС, не залежно від своїх політичних поглядів. Якщо це громадянин України — ми будемо встановлювати з ним контакт і допомагати.
До цього випадку вже були затримання громадян України. Зрештою, всі були звільнені. Ті з них, хто виявив бажання скористатись допомогою посольства, щоб повернутись в Україну, таку допомогу отримали. Але частина з них сказала, що вони дякують, але залишаються, тому що у них там якісь свої зв’язки, чи вони живуть в Білорусі, тому залишаються там. Але кожен, хто сказав, що хочемо повернутись додому — ми всім допомогли повернутись безпечно додому.
— Чи відомо вам, скільки взагалі зараз громадян України перебуває в Білорусі, і наскільки для них це, можливо, небезпечно? Тому що тепер їх називають “екстремістами”...
Це взагалі нереально порахувати. У нас відкритий кордон, можна подивитись міграцію перетину кордону. До речі, ми не спостерігаємо якогось “вибуху” у кількості людей, які з території Білорусі намагаються в’їхати на територію України. Попри те, що є у суспільній свідомості думки, що купа білорусів пакує речі і мчить, намагаючись перетнути кордон, врятуватись від режиму... Ні, ми такого не бачимо, різкого зростання немає. Плюс, є ще такий фактор перетину кордону — багато білорусів їздять у відпустки через аеропорт Бориспіль, або літають в тури, або відпочивають в Україні. Зараз саме кінець відпочивального сезону, і у нас реальна кількість людей, які їдуть з України в Білорусь, більша, ніж кількість людей, які з Білорусі в’їжджають в Україну.
— Про паузу у контактах з Білоруссю... Планувалось проведення україно-білоруського форуму у жовтні. Можливо, відомо, яка наразі ситуація?
Така сама — підготовка форуму поставлена на паузу.
— Тобто не відомо, скасований він чи ні?
Ми все поставили на паузу. Навіщо скасовувати? Ми ж не знаємо, якою завтра буде ситуація. Тут потрібно займати дуже зважений підхід, принциповий, але зважений. Саме такий підхід ми реалізуємо. Білорусь ніколи не становила для нас загрози. Ми ніколи не становили загрози для Білорусі. Тому у нас склались дружні, дуже глибокі стосунки на всіх рівнях. Тому ми ні від чого не відмовляємось. Але все ставимо на паузу до того моменту, поки не побачимо ту нову реальність, з якою нам доведеться мати справу в Білорусі.
— Чи було у МЗС спілкування з опозицією в Білорусі? Може, ми маємо якусь позицію щодо Тихановської, Латушко тощо.
Я хочу побачити, хочу почути (скористаюсь вашим інтерв’ю, сподіваюсь вони прочитають) позицію білоруської опозиції стосовно подальшого розвитку відносин з Україною. Я нічого на цю тему не чув. Я лише чув заяви пані Тіхановської про Крим, вона сказала що не володіє інформацією, що там насправді відбулось в 2014 році, і коли вона стане президентом, то вона обов’язково з’ясує, що там сталось і визначить свою позицію. Я знаю, як пан Латушко діяв, коли був послом Білорусі при ЮНЕСКО, під час розгляду питань, пов’язаних з незаконною окупацією Криму Росією і системним порушенням прав людини на півострові. Ви ж розумієте, що діяв він не так, як очікувала б українська сторона від дружньої, сусідньої держави. Тому, я зараз чую багато заяв лідерів білоруської опозиції про їхнє ставлення до Росії, і це, до речі, дуже позитивні заяви — всі вони розраховують на дружні відносини з Росією. Було б дуже корисно, якби вони висловили своє ставлення щодо України, щодо того, як вони будуть оцінювати й ставитись до російської агресії проти нашої держави, до незаконної окупації українських територій. Це дуже прості заяви, які можуть пролунати і стати чітким сигналом для України.
Ми, зі свого боку, у найважчі часи для білоруського суспільства зайняли дуже чітку позицію, засудивши насильство білоруської міліції проти протестувальників. Настав час тепер і нам почути позицію лідерів білоруської опозиції щодо майбутнього білорусько-українських відносин.
— Якщо у Білорусі все ж відбудеться чесна зміна влади, чи зміниться на вашу думку позиція білорусі по ключовим для нас питанням?
Зараз ви розумієте в чому проблема: ніхто не розуміє, хто може прийти до влади в Білорусі у разі її зміни, хто той єдиний кандидат, на якого буде зрештою зроблена ставка опозиції. Це їхня ситуація, їх вибір, ми в ці процеси не втручаємося, Білорусь має сама розібратись зі своїми справами. Я думаю що протест, зрештою, може породити лідера, вивести когось на вершину, бо зараз є декілька фігур, які є особливо яскравими. А можливо залишиться Лукашенко президентом. Зараз той момент, коли спрогнозувати фінал цієї історії в плані персоналій дуже складно. Але я переконаний в тому, що, незалежно від персоналій, незалежно від того, хто буде стояти на чолі Білоруської держави, Білорусь зараз не робить вибір між Росією і Заходом. І це дуже важливо розуміти.
— Хотіла запитати вас щодо “вагнерівців” і їх передачі Росії. Наскільки це для нас було несподівано — чи ми до кінця сподівались, що їх нам все ж віддадуть, чи все ж були передумови?
До кінця сподівались, вірили і розраховували, і довіряли Білорусі в цьому питанні. Тому, коли ми дізнались, що попри наявність всіх юридичних, політичних і моральних підстав віддати цих людей Україні, принаймні декого з них — ключових персонажів — вони були всі, гамузом, передані Росії, це був навіть не удар в спину, це був такий удар в серце з посмішкою на обличчі.
— Вас питали не так давно щодо ситуації з громадянами Білорусі, які приїжджають до України — щодо надання їм виду на проживання. Ви сказали, що це не ваша компетенція, але ви спробуєте розібратись. Власне, чи вдалось прояснити ситуацію? Можливо, побачимо якісь рішення на уряді?
Це було у четвер ввечері, а в п’ятницю ми з усім розібрались, усунули всі проблеми. Якщо ви помітили, то з п’ятниці ми не чули жодних повідомлень про те, що хтось з громадян Білорусі не може в’їхати на територію України. Ви чули про таке?
— Ні.
Бачите, в п’ятницю до обіду ще чули, а з обіду п’ятниці вже не чули, тому що ми всі проблеми вирішили. От зараз є дуже багато новин, що Польща і Литва зробили для Білорусі те, зробили те. Відкрили це... А що робить Україна? — Україні нічого не треба робити, тому що у нас і так все для Білорусів відкрито. Громадяни Білорусі можуть вільно в’їхати на територію України за закордонним паспортом. У нього (громадянина РБ — ред.) тут є 90 днів для вирішення своїх подальших планів. Тому що у нас безвіз і вільний рух. За 90 днів він може знайти собі роботу, подати документи на дозвіл на працевлаштування, може знайти своїх родичів, або попросити родичів, яких уже давно знайшов, і оформити посвідчення на проживання. Він може подати документи на статус біженця при в’їзді — до шести місяців розглядаються ці документи, коли людина вільно може перебувати в країні. У нас всі механізми для вільного в’їзду Білорусів є. На відміну від Польщі чи Литви, де діяли візові режими, тому їм доводилось вводити особливі правила з цього приводу. Україна у цій ситуації допомагає щиро дружньому білоруському народу (я кажу “дружніх”, тому що я не вірю в концепцію “братніх народів”, всю цю лабуду про “братні”, “сестринські” народи). Але це дуже близькі друзі, і ми будемо їм допомагати.
Переговори
— Мінськ як майданчик вже не здається таким надійним. Які є альтернативи? Здається, пан Кравчук (голова української делегації в ТКГ, перший президент України Леонід Кравчук — ред.) пропонував Швецію чи Швейцарію, можливо, у вас є інші варіанти?
Вже стільки названо різними спікерами варіантів, що, здається, можна в тоталізаторі ставити на наступну столицю, де буде засідати Тристороння контактна група. Жартую.
Однозначно, це питання зараз не нагальне. Я розумію, що воно зараз популярне з точки зору обговорення, але гострої потреби у вирішенні цієї проблеми зараз немає, тому що всі засідання віртуальні. ТКГ вчора засідало, все прекрасно. Знаєте, в Мінському процесі зараз від Мінська — одна назва. Але ми, безумовно, тримаємо в голові цю потенційну проблему. Тому що, якщо ситуація в Білорусі погіршуватиметься, деградуватиме надалі, може настати момент, коли нам доведеться ухвалювати рішення. Однак я дуже прошу завжди пам’ятати, що для того щоб перевезти ТКГ з Мінська, потрібно рішення трьох учасників ТКГ, а це Україна, ОБСЄ і Російська Федерація.
— У вас планується “нормандська” зустріч міністрів, скоріш за все у вересні, після зустрічі радників. Під час візиту до Києва пан Маас, голова МЗС ФРН, заявив, що, ймовірно, буде обговорюватись і формула Штайнмаєра (на зустрічі міністрів), це передбачає і обговорення виборів. Чи готові ви на компроміси на цій зустрічі в “нормандському форматі”? Адже, наскільки я знаю, в ТКГ Росія ставить нам ультиматум щодо цих виборів.
Росія може ставити скільки завгодно ультиматумів, але ми завжди керуватимемося не ультиматумами, а національними інтересами нашої держави. Я переконаний, що нашим інтересам відповідає безпека на сході. Це коли не вбивають наших солдатів, і наші солдати не отримують поранення у боях. До запровадження режиму припинення вогню з 27 липня долучились всі, і Президент Зеленський зіграв ключову роль в цьому процесі, і переговорні команди, і наші партнери з Німеччини, Франції. І цей режим без загиблих і поранених в бою українських військових вже є 42 дні (інтерв’ю було записане 4 вересня — ред.), довше за будь які попередні спроби встановити “тишу” на сході України. Ганебне вбивство збройними формуваннями РФ військового не залишиться безкарним. І ми робимо все, щоб світ бачив, хто порушує припинення вогню. Тому що перше для нас — це безпека. Якщо є безпека, тоді можна говорити про політику. І тут другий інтерес України.
Так, ми хочемо реінтегрувати ці території. Для цього там потрібно буде провести вибори. Але, і наша позиція абсолютно чітка і безкомпромісна — ці вибори мають відбутись на території, звільненій від російських збройних сил та підтримуваних ними незаконних збройних формувань, у нас не повинен бути дірявий кордон з Росією, тому що неможливо провести чесні вибори, якщо можна по-тихому з Росії влаштовувати “каруселі” і завозити все що хочеш. Третє — має функціонувати повноцінно інфраструктура, необхідна для виборів, і це має бути українська інфраструктура — правоохоронні органи, Центральна виборча комісія, вільний доступ до ЗМІ. Тобто вибори мають відбутися відповідно до Копенгагенських критеріїв ОБСЄ. Крапка. Там, в цих критеріях, все розписано. Це має бути нормальний процес, для того щоб вибори були легітимні, щоб їхній результат можна було визнавати. Як ми в цю точку прийдемо, які ми маємо ухвалити закони, якого змісту — це інше питання, і тут є простір для компромісу. Але я хочу сказати, що, що б не відбувалось на шляху до цих виборів, вони мають відбутись виключно як я сказав — за наявності таких умов. І формула Штайнмаєра не є ключовою проблемою. Наша задача — провести вибори з таких умов, які я назвав. В такому разі, я вважаю, наші національні інтереси будуть захищені.
— Тобто, на вашу думку, нам ще далеко до тих критеріїв, які ви називали?
Далеко. Але ми доволі швидко можемо туди прийти, якщо на це буде воля Російської Федерації.
— Які ще теми планується обговорити на зустрічі міністрів у “нормандському форматі”?
Наприклад, доступ ОБСЄ на окуповані території. Тому що доступ наразі обмежений, російською стороною, але скрізь записано просто величезними літерами, що ОБСЄ повинно користуватись безперешкодним, безумовним доступом. Цього безперешкодного, безумовного доступу — немає. Тому це буде теж одним з питань, яке ми будемо обговорювати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ОБСЄ повідомили про статистику порушень режиму припинення вогню на Донбасі
— Не так давно заступник голови української делегації в ТКГ Вітольд Фокін зробив декілька резонансних заяв. Не буду його зараз критикувати. Але, вчора (3 вересня) ситуацію прокоментував представник ОРДЛО в ТКГ Сергій Гармаш, і сказав, що слова Фокіна перекрутили у ЗМІ. Чи ви самі, або хтось з міністерства, спілкувались з паном Фокіним щодо його заяв, або з представниками української сторони в ТКГ?
Я особисто, і як громадянин, і як міністр закордонних справ, не поділяю ті резонансні слова, які потрапили в ЗМІ. Вони також не відповідають офіційній позиції України. Водночас, я не підтримую цькування і “розпинання” пана Фокіна, яке триває вже близько тижня.
— Але ж, треба бути обережним в питаннях державної політики і національних інтересів...
Треба бути вкрай обережним. Але ми всі — живі люди. Я теж можу щось випадково не те сказати, і це також потрапить на шпальти. Я його не виправдовую, кожен має нести відповідальність за те, що він говорить. Але вже всі тиждень обсмоктують ці його слова, вже було спростування керівника Офісу Президента Андрія Єрмака, було спростування міністра закордонних справ, тобто мене, що це не офіційна позиція України, а його особисті погляди. Давайте поставимо крапку і припинимо його “розпинати”.
Іран
— Іран запропонував нам нові дати на наступний раунд переговорів — 18-21 жовтня. Чи Україна вже надала відповідь щодо проведення переговорів у ці дати, і чи вже, можливо, є інформація щодо делегації, яка туди поїде?
Проведення другого раунду перемовин саме у жовтні було погоджено тут, в Києві, під час першого раунду. Конкретні дати запропонувала іранська сторона. Я запевняю вас, що ми зробимо все, щоб у жовтні ці перемовини відбулись, оскільки вони — в інтересах України. Делегацію буде очолювати мій заступник Євгеній Єнін. Делегація буде складатись з усіх фахівців і представників суміжних з МЗС органів, які нам потрібні для обговорення всього комплексу питань, пов’язаного зі збиттям нашого літака в Ірані.
— Україна, наскільки я розумію, ще не отримала від Ірану всю інформацію, щодо катастрофи, яка, зокрема, може допомогти у встановлені компенсацій. Якщо до нашої наступної зустрічі — два місяці, чи є варіант, що Україна просто не встигне розрахувати суми компенсацій до переговорів?
Мета цього другого раунду — не в розрахунку компенсацій. Мета другого раунду як раз в офіційному встановленні всіх обставин трагедії. І це нам дозволить вийти на розрахунок компенсацій.
— Тобто, до розрахунку компенсацій ще багато часу?
Сума компенсацій не береться з космосу: ми хочемо стільки, а Іран скаже — ми хочемо стільки-то. Це був би глухий кут. Потрібно встановити міру провини, що саме сталось, чому це сталось. І потім, з урахуванням певного міжнародного досвіду, виходити на конкретні цифри. Але позиція України дуже чітка: безсумнівним є той факт, що збройні сили Ірану збили український літак, це абсолютно безсумнівно. Відповідно, компенсації за цей злочин мають бути максимально високими. Я розумію, що частину суспільства найбільше цікавить сума компенсації, скільки заплатять, але зводити цю трагедію лише до грошей — мені здається, це категорично неправильно. Я б ширше ставив питання. Наша мета в цій справі — це справедливість. Гроші є лише однією зі складових справедливості. Так само нас цікавить, як будуть покарані ті, хто призвів до цієї трагедії, якою зрештою буде офіційна позиція уряду Ірану щодо цієї трагедії. Зараз вони не заперечують, що їхня система протиповітряної оборони збила цей літак. Тому, тут є комплекс факторів, і наша мета — це справедливість.
Хочу нагадати всім, що у цьому процесі Україна не діє наодинці. Ми, по суті, є лідерами процесу, рушійною силою від імені всіх країн, громадяни яких постраждали у цій катастрофі. Тому тут ми представляємо інтереси цілої групи країн.
— Якщо говорити про справедливість, чи можемо ми очікувати, що перед правосуддям постануть, певно, навіть вищі чини в Ірані, які могли віддати наказ збиття нашого літака?
Це задача слідства — пройти весь ланцюжок і зрозуміти, до якої висоти командування дійшла ця ситуація. Безумовно, слідство має встановити ці речі. Я не знаю, до якої ланки дійде, але слідство щодо цього має бути проведене, і результати цього слідства мають викликати довіру.
Крим
— Україна нещодавно анонсувала платформу з деокупації півострова, і запросила долучитись багатьом країнам. Чи маємо ми вже відповідь щодо якоїсь з країн щодо участі у цьому майданчику?
Це дуже велика історія, тому вона має розгортатись планово і поступово. Те що ви зараз згадали — це перший етап, коли ми інформуємо наших міжнародних партнерів про те, що ми будемо виходити з детальною концепцією, детальною ініціативою щодо цього. Щоб вони починали звикати з цією думкою і вчились із нею жити, що це буде. Другий етап — це коли ми надамо їм вже детальний опис, не загальний, концептуальний, а детальний опис того, як ми бачимо цю платформу. І от коли вони опрацюють цей детальний опис, тоді вони вже повернуться до нас з відповідями про те, яку саме роль вони готові взяти на себе у цьому процесі — чи бути співавторами, чи просто підтримувати. Але поки що ми бачимо позитивну реакцію тих партнерів, яких ми вже про це поінформували, тому що для всіх є очевидною потреба дій на кримському напрямку.
— Коли ви очікуєте, що запрацює ця платформа?
Вчора мене теж одна журналістка запитувала: коли? І я їй сказав: дипломат якщо відповідає на запитання “коли”, то одразу послаблює свою позицію. Бо інша сторона розуміє, що тобі припікає, або навпаки, тобі не так важливо і ще є купа часу, і ти власноруч таким чином ослаблюєш свою позицію. Я очікую, що ця платформа запрацює ще при мені як при міністрів закордонних справ, я хочу бачити як ця ідея буде реалізована.
— Тобто плюс-мінус п’ять років?
Я сподіваюсь, що ми досягнемо цього результату набагато швидше.
— До Криму часто приїжджають різні євродепутати, вже з’явився “Почесний консул”, чи не здається вам, що це перші погані дзвіночки в бік так званої легалізації окупації Криму?
Ні. Це все маргінальні абсолютно зусилля. Там є один Почесний консул Нікарагуа, я свою позицію з цього приводу озвучив. Ми вже поінформували Нікарагуа, що, якщо вони не відкличуть це призначення, то ми запустимо механізм застосування щодо них економічних санкцій. Що стосується візитів — так вони їздили з самого початку, цей весь європейський маргінес. Це правда, у Росії є “друзяки” і “агенти” в різних країнах, деякі з них мають статус офіційних осіб, депутатів Європарламенту або депутатів національних парламентів. Вони їх тягають потроху в Крим, намагаючись показати всім, створити враження про легітимацію. Але ніякої легітимації немає, і жодна європейська країна, тим більше Європарламент, не підтримує незаконну окупацію Криму Росією. Тому, хай витрачають гроші, хай возять цих людей, марно намагаючись створити фейкову реальність.
— Як ви бачите деокупацію Криму? Це має бути певний вихід збройних сил звідти, чи Росія має там провести ще якийсь референдум? Як вони мають повертати півострів?
Ніяких референдумів. Деокупація — це ситуація, коли зрештою будуть створені такі обставини, за якими Росія повністю усунеться, вийде з території Криму, в усіх своїх проявах. Збройні сили, ФСБ, РЖД, не важливо. Просто взяли і виїхали. Як саме це виглядатиме — це вже інше питання, поживемо — побачимо. Але я не маю жодних сумнівів в тому, що це станеться.
Я три роки був послом у Страсбурзі. Страсбург — це столиця Ельзасу. І там я дуже багато вивчав досвід перебування Ельзасу в складі Німеччині. І там теж люди не вірили, що це колись припиниться, і що колись Німеччина вийде з Ельзасу і туди повернеться Франція. Але історія — це така штука, коли можливо все. І ми, Україна, робимо все від нас залежне, щоб це “можливо все” настало. І я реально абсолютно щиро не маю жодних сумнівів, що Україна поверне собі Крим.
Бліц
— Отруєння Навального. Якщо Навальний чи його команда попросять в Україні притулок, що ми відповімо?
Я думаю, з набагато більшою вірогідністю вони попросять притулок в Німеччині.
— Але все ж?
Будемо розглядати. Мені поки важко уявити таку ситуацію, але кожну заяву ми будемо розглядати.
— У справі MH17 Нідерланди подали позов до ЄСПЛ. Чи Україна приєдналась/ні/планує?
Планує.
— США йдуть на зближення з Росією...
Немає у США зближення з Росією.
— Виступ Зеленського на ГА ООН планується, як і виступ Путіна. Чи можлива їх зустріч?
Ні, тому що станом на зараз це відео-виступи.
— Вакцина від коронавірусу. Якщо Росія нам запропонує вакцину власного виробництва, що ми відповімо?
Що ми ефективно співпрацюємо з Європейським Союзом, Сполученими Штатами та іншими країнами у цій сфері.
— Чи вдалось вже домовитись з кимось про вакцину?
У нас є дуже предметний діалог з ЄС і дуже тісний діалог з США, і коли я кажу “діалог” — це вже напрацьовуються моделі того, як ми можемо отримати доступ до вакцини, коли вона опиниться у їхньому розпорядженні.
— Байден (кандидат в президенти США Джо Байден — ред.) сказав, що у разі, якщо він отримає перемогу на виборах, нам нададуть смертоносну зброю. Що ми на це скажемо?
Ми вже купили смертоносну зброю, Джавеліни, і не лише її. Буде більше зброї, яка зміцнює нашу безпеку — супер, ми тільки за.
