Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Середа, 26 червня 2019 11:33
Публікації: Здоров'я
91260

Кутаємося в простирадла - повземо на цвинтарі?

Кутаємося в простирадла - повземо на цвинтарі?

Минулої п'ятниці, гадаю, мало хто помітив в інформаційній стрічці невелику замітку про те, що Дніпропетровська область отримала 13 490 доз дитячих вакцин БЦЖ проти туберкульозу і вакцини ССI. Препарат надійшов по лінії Міністерства охорони здоров'я, за особистим розпорядженням міністра, і його вже розподілили між пологовими будинками області.
По суті все. Жодних додаткових подробиць за винятком того, що виділені дози - приблизно третина від річної потреби. Але навіть цю третину лікарі чекали кілька місяців, протягом яких новонароджених доводилося виписувати без обов'язкових щеплень.

Зрозуміло, що громадянину, не обтяженому знаннями про небезпеку зниження колективного імунітету, такі повідомлення самі по собі не цікаві. Ну вакцини, ну діти - не свої і добре. Не добре! Бо це якраз той випадок, коли принцип "хати скраю" лише підсилює вкрай негативні наслідки всього, що відбувається.

Біда підкралася непомітно?

Повідомлення про те, що в тій чи іншій області України - гострий дефіцит вакцин, з'явилися не вчора і навіть не місяць тому. Перші інформаційні "дзвіночки" датуються чи не серпнем минулого року, коли фактично по всій країні тихо-мирно перестали робити так звані повторні щеплення дітям старше 7-14 років. Вакцинацію проти туберкульозу, краснухи, кору, паротиту пройшли за різними даними не більше 10% підлітків. По суті це означає лише одне: в України вже є ціле покоління молодих людей, схильних до прямого ризику зараження туберкульозом (і це в країні, де оголошено епідемію туберкульозу), на кір (чи давно у нас не було спалахів цього найнебезпечнішого захворювання, особливо серед підлітків) , а також ризику нездатності мати здорових дітей, адже саме в цьому, кажучи по-простому, виявляється головна небезпека епідпаротиту для юнаків та краснухи для дівчат.

А далі – більше. Ближче до грудня вакцин в поліклініках не стало не тільки для підлітків, але і для малюків першого року життя. Причому як у регіонах, так і в столиці. Дільничні педіатри дивувалися: по містах і селах розклеєні агітаційні борди із закликами робити щеплення і захищатися від хвороб, але чим захищатися? Як розподілити вакцинальний мізер, якщо всім відомо, що цінність, скажімо, першого щеплення для малюків першого року життя тим менше, чим довше перерва між повторної вакцинацією? Календар щеплень на те і розробляється, щоб досягти максимального ефекту від проведеної імунопрофілактики. Недотримання вакцинального календаря веде до порушення балансу, виникнення епідемій. Дуже образне тут порівняння з пожежею в сухому лісі, в якому однаково швидко горить і свіжа зелена трава, і хворі, биті комахами дерева!

Дарма, що до "пожежі" залишилося недовго. На думку керівника Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Тетяни Бахтеєвої, в Україні вже досягли мінімального рівня охоплення вакцинацією за останні 50 років. Від найнебезпечніших інфекцій щеплена в кращому випадку кожна друга дитина, в той час, як вимога ВООЗ говорить: охоплення щепленнями від основних інфекційних хвороб має становити не менше 95% населення.

Причиною такого сумного розвитку подій, за словами Т.Бахтеєвої, стали затримки у проведенні тендерів МОЗ. Проте як скоро буде врегульована ситуація не знають ні в парламенті, ні в самому міністерстві. Журналісти УНН так і не отримали відповіді на офіційний запит про те, коли можна очікувати проведення нових тендерів і як дефіцит вакцин взагалі став можливим.
А чи треба говорити, що в умовах відсутності офіційної інформації та будь-яких дієвих кроків на шляху до виправлення ситуації частими і затребуваними стають жалісливі розповіді про митарства свідомих матусь, які поділяють цінність імунопрофілактики. Швидким на висновки антівакцинальщикам тільки цього й треба. Вони вже активно піднімають голови, стверджуючи: "Якщо в країні немає чим щепити дітей, то навіщо всі ці щеплення взагалі потрібні?"

Кому це вигідно?

Втім, антивакцинальні рухи - в їх чистому, ідеологічному вигляді - не єдині "одержувачі душ і дивідендів" від плутанини, що має місце. Фінансова обмеженість бюджету, повна відсутність можливостей маневру на місцях і важкість тендерних процедур - поза сумнівом гідні, і, мабуть, основні причини всього, що відбувається. Але чи не штучною є природа їх виникнення? Іншими словами, чи не надумані труднощі? Адже ловити свою рибку в каламутній воді хотілося б багатьом, а у сфері охорони здоров'я та забезпечення країни медпрепаратами – тим паче.

Фінанси і горезвісні тендери - проблеми не нові, але саме зараз вони вперто не вирішуються. Чому? Мова ж, у кінцевому рахунку, про здоров'я дітей і спокій лікарів та батьків. Або, може, перерозподіл і без того нехитрого медичного бюджету важливіше? Чи такі вже випадкові озвучені в коридорах МОЗ плани скоротити календар щеплень, переглянути перелік закупівель у бік їх здешевлення при збереженні кількості того, що закупають? До чого нас тихо готують, сповідуючи принцип "треба, панове, жити за коштами"?

Питань, як завжди, багато. А ось відповідей, як водиться, - жодних. Благо, володіючи масивом відкритої і доступної інформації, знайти їх не так вже й складно.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на паблік-чат УНН у Viber та канал новин у Telegram
Загрузка...