Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Дякуємо лікарям, які рятують країну!
Публікації: Політика
52500

О.Ляшко: кожен з нас виконує свою роль

О.Ляшко: кожен з нас виконує свою роль

Можна скільки завгодно кепкувати, казати, що посмішка Олега Ляшка на білбордах «придуркувата», а слогани «дебільні» - факт залишається фактом: Ляшко – геніальне вітчизняне піар-явище, його стратегія поцілює в саме яблучко українських комплексів і амбіцій.

Месидж Ляшка простий: вибив законний клапоть землі під Києвом і зробив політичну кар’єру. Допоможе іншим. Рефреном у його мові звучать слова: «а шо тут поганого», - психологи кажуть, що така фраза свідчить про те, що людина переймається самовиправдовуванням.

Інтерв’ю ми вирішили публікувати, зберігши автентичний мовний стиль депутата Ляшка.

- Олеже Валерійовичу, хто вигадує вам піар-кампанії?

- Я сам собі політтехнолог. Поганий той політик, після зустрічі з яким люди ідуть насурмлені, з чорними думками, зневірені. Легше всього причитати: все погано, все погано. Дай людям надію, дай людям упевненість, дай людям перспективу. Зроби так, щоб після твоєї зустрічі люди пішли воодушевльонні, з усміхненими обличчями, задоволені, упевнені у собі. Народ баче в мені, як кажуть, луч свєта в тьомном царствє. (На цих словах Ляшко витягає з нагрудної кишені піджака сонячні окуляри й відкладає їх подалі, на диван. – Авт.).

- Збираєтесь йти у че гєвари, чи ні? Зараз модно закликати до революції.

- Та хто там робитиме які революції! Немає нарваних. Висоцький співає: буйних мало, от і нєту вожаков. В Україні десятка "нарваних", в хорошому розумінні цього слова, на країну не набереться.

- Ну Ви, а хто ще?

- Хто ще… Мало! Може от ви, по вас бачу.

- А як Ви бачите?

- Читаю, фізіогноміст.

- Те, що Ви вмієте знайти підхід до людей, відомо. Як з тою бабцею на велосипеді…

- Правильно, зроби людині приємне! Вона все життя буде згадувати, це все село буде говорити, і кожен мріятиме, щоб його на велосипеді провіз Ляшко.

Шо тут поганого! Їх просто, політичних оцих моїх партнерів, опонентів, супротивників – їх бісить, що я не такий, як вони. Що я не чванливий, що я не зазнайчивий. Оце в нас ходить по залу Яценюк, каже "надія", "надія". Яка в хрєна надія – ходе по залу не вітається з колегами по Верховній Раді! То що він, з простими людьми буде вітатися? Чи він на велосипеді підвезе ту просту людину? Чи він знає, як ті прості люде живуть?

- А Ви ж їздили в програму "Без мандату", то знаєте...

- Слухайте, все моє життя – це програма "Без мандата"! Починаючи від дєтдому, де я виріс, інтернату, і закінчуючи нинішнім життям.

- Тільки, знаєте, трохи різонуло слух, коли Ви сказали, так ніби цим пишаєтеся, що маєте дезінфікуючі серветки, щоб витирати руки, коли ручкаєтеся з виборцями.

- По-перше, то був монтаж, то вони мені так удружили. А по-друге, я говорив у тому контексті, що я витираю руки для дезінфекції, щоб не заражати інших людей. А що тут поганого? Да, я мию руки, да, дезінфікую – шоб нікого не заразити. Вибачте, я не знаю, з ким я вітаюсь, якщо десятки-сотні поручкань у день і не мити руки, то я буду рознощиком інфекцій усяких – яка від мене користь буде? Тому треба мити не тільки руки, а й ноги, і все інше.

- О, вибачте за питання: Ви належите до… ммм… цієї спільноти людей?

- Це якої?

- Ну добре: Олег Ляшко гей?

- Ні. Якщо є питання, не треба тримати камінь на душі. А як я ставлюся до них – Господь кожному дає, нехай хто як хоче, так і живе. В нас понад 70% громадян є віруючими, тому мене намагаються дискредитувати таким чином, зробивши з мене символа секс-меншинств. Послухайте мій голос. Де ви бачили педераста з таким голосом – баритональний бас? Не хочу образити представників секс-меншин, тому поміняйте: де ви бачили гея з таким голосом?


"Юля була б гірша за Януковича, бо жінки затятіші в цьому сенсі"

 

Щоб було зрозуміло, спілкування відбувається в одному з кафе в Пасажі. Окрім нас з Олегом Валерійовичем, за столиком сидить художник Андрій, твори якого прикрашають стіни кафе. «От, - каже Ляшко, - людина заробила собі на частування у цьому кафе, ще й мене пригощає». Андрій жваво пропонує: «Замовте і ви собі щось». Вони обидва вже п’ють пиво. Ляшко коментує:

- Ви не повірите, перший раз я випив пива три дні тому. В дитинстві колись траванувся пивом – ну, переплутав ситро з пивом – і з того часу це вже 30 років ні разу не пробував. Три дні тому друзі насіли на мене в Дюсельдорфі (Ляшко їздив туди підтримати нашу конкурсантку Міку Ньютон. – Авт.): як це так, бути в Німеччині і не пити пива! Я попробував, і мені сподобалось. Як ви бачите, я зараз п’ю пиво, заїдаю німецькими ковбасками – і все нормально.

- Ну так, обідаєте в люксовому кафе в проміжках між тим, як даєте людям надію.

- Та то тільки так називається, а насправді в забігайлівці.

- Ваша політична партія, яку ви нині реєструєте, буде перетинатися з Тимошенко?

- Буде, в тому плані, що всі, хто голосував за Тимошенко, будуть голосувать за Ляшка. Оце єдине, в чому ми будем перетинатися. Коли мені говорять, що якщо я в опозиції, але не під Тимошенко, значить я за завданням Адміністрації Президента відтягую в неї голоси – вибачте мене, це вона відтягує в мене голоси, бо я завтрашній день країни, а вона вчорашній! Вона дбає щоб в неї Луі Вюттон не забрали, дачу в Кончі-Заспі і рахунки, які вони повідкривали. Нинішня влада така сама, навіть Юля була б гірше Януковича, бо жінки затятіші в цьому сенсі... За минулий рік було ліквідовано 130 тисяч робочих місць – це мінімум півмільйона людей залишились без засобів на існування. Робота, зарплата, власне житло над головою, упевненість в завтрашньому дні – ось що потрібно сьогодні людям в країні, а не балачки. І чим довше ці вчорашні будуть триматися за владу, ти важче нам буде піднімати країну! Деруться за місце коло корита і відволікають людей на другорядні питання, які в підсумку не вирішують жодної проблеми в країні.

- Маєте на увазі мову, НАТО, прапор на 9 травня?

- На мою зустріч приходить 100 чоловік, один-два спитає за мову, за НАТО, за прапор, усі інші – як нам працювати? Як нам виживати? Як нам комуналку платить? Як нам дітей виростить? За шо нам лікуватися? Як мені таблетку купить, коли в мене ні фельдшерського пункта, ні лікарні немає… Від того, що ми два місяці дискутуємо, який там прапор на 9 травня нести – скільки робочих місць створили за цей час? Скільки отримали зарплати? Скільки дітей народили молоді сім'ї унаслідок того, що заїхали в своє житло, а не тиняються по найманих кутках?

Але ті, хто побували при владі, обросли жиром, вони вже про це думать не будуть. Бо вони живуть на Печерську, в них є зарплата, опалення і тепла вода.

- У вас це теж є, здається, в Пасажі…

- Але крім того, в мене залишилось ще відчуття спорідненості з цими людьми. Декабристи були безнадійно далекі від народу, як казав класик. А Ляшко навпаки.

- А як же Ви залишились такий "незайманий" - що Вам завадило обрости жиром?

- Ну гляньте на мене. Стрункий, не мордатий, не пузатий. Буквально до 35 років важив 64 кг, зараз 69, 70 – мені 38 років!

- Хоч в моделі йди…

- Питання не в моделі, питання в способі життя. Коли ти весь час в дорозі, недоїдаєш, недосипаєш.. Вовка ноги годують – от в мене так само.

- Хто спонсор Вашої партії?

- Я! І ще сотня таких патріотів. Це прості нормальні українські громадяни: підприємці, активісти. Не влада, не олігархи, не бізнес-структури. От я зустрічався з підприємцями з Рівного, які готові теж якусь копійку вкладати.

- А Ви звідки такий заможний – тільки не кажіть, що з колишньої професії журналіста?

- Я продав землю. В мене був невеликий кусок землі, під Києвом. Я його продав, і тепер за рахунок цих земель в мене є гроші. Це невеликі гроші, але я їх поклав на рахунок в банк. Український, звичайно ж. І за рахунок цих грошей і живу. До речі, кожен громадянин України має право на безплатне отримання 10 соток у місті, до 25 соток у селі, 2 гектари під особисте селянське господарство.


"Українці не жлоби…"

 

- Політолог Небоженко якось сказав, що Ви "класний парень, але не для України". Тобто дуже обмежена кількість людей в Україні, де звикли жити по лекалах, здатна Вас сприймати.

- Небоженко класний хлопець, але він мало шо розуміє. Ми самі творці своєї долі. Наша доля в наших руках. Не ходи ні в кого нічого не проси, не підлаштовуйся під правила. А сам вибудовуй правила, і нехай інші під них підлаштовуються – в тому числі і Небоженко. От побачите, через півроку він буде розказувати, що Ляшко – майбутній президент. Якби він побував на одній моїй зустрічі з людьми..

- А як вони у Вас проходять?

- Ну, це неймовірно. Це не зустрічі, це свято – що для людей, що для мене. Коли ти отримуєш від людей енергію, коли ти отримуєш позитивні емоції – коли вони навіть критикують, задають незручні питання. Але вкрай необхідно іти до людей, дивитися їм в очі, Я он на травневі свята в Прилуках зібрав 10 тисяч людей на концерті – концерт то таке, коли Ляшко співав, вони мені більше аплодували, ніж тим зіркам, яких я привіз.

- Та Ви самі наче рок-зірка.

- Да. Да!

- Нація все гіршає і гіршає, ті, хто називають українців «бидлом», «жлобами», мають для цього дедалі більше підстав…

- Не жлоби українці, жлоби журналісти, які за гроші роблять з людини клоуна. Я вчора повернувся з Дюсельдорфу, мене сфотографували, в мене простуда на губі вискочила. Які я читаю заголовки - "Ляшко привіз з Дюсельдорфу Міку Ньютон і герпес". А якщо в того фотографа, що сфотографував мене з герпесом - а якщо в нього геморой? Чи тріпер.

А гроші платять олігархи, які дискредитують нормальних людей. А народ в нас нормальний. Зайдіть до німця в хату, щоб води дали – не дадуть!. Якщо я 2 тижні за кордоном – мене вже тягне додому. Нас в Дюсельдорфі возив таксист Сергій Могила, козак з Полтавської області, який вже 20 років живе в Німеччині. Як взагалі можна жить у тій Німеччині?

- Олеже Валерійовичу, ви сказали, що нема політтехнолог. А якийсь наставник, принаймні, у вас є?

- Мій наставник – то моє життя. Оце воно мене все наставляє і наставляє, з самого дитинства. Я сам себе зробив, дякуючи Господу Богу в моїй голові. Я хочу, щоб інші мільйони хлопців і дівчат, які не мають перспективи в сьогоднішньому українському житті, які шукають, куди втекти - щоб вони послухали мене: не треба нікуди тікати, ми всього доб'ємся в нашій країні. І ті, хто хоче тікати, вони завтра зі мною будуватимуть країну. Тому не треба нікуди тікати – мені ні з ким буде піднімати країну! Хай дружать зі мною у Фейсбуці, пишуть листи у Раду, приходять на зустрічі. Зараз моя команда, з якою я безпосередньо працює, це чоловік 20. Та я шукаю ще людей, бо я ж не семи п’ядей во лбу.


"Пізнавати себе треба через працю"

 

- Що вас морально підтримує, аби бути самим собою?

- Мене підтримує віра у своє призначення. Кожна людина, яка приходить в цей світ, вона приходить не просто так. Я з дитинства відчував, що я не належу сам собі. Мені мама розказувала, що я в 4-5 років плигав на кроваті у покійної бабусі і казав, що буду генеральним секретарем ЦК КПРС. Тобто я завжди був не такий як всі. Я ще в школі перечитав всю бібліотеку, ніде в ніяких драках не участвував – я тіки вчився, вчився і працював. Першій мій запис у трудовій книжці – "скотник колгоспу "Прогрес".

- Поетично звучить...

- Да, і я з дитинства заробляв гроші власною працею, поки влітку інші їздили по морях. І я розумію, що все, чого я досягав в житті – не просто так дається. Бо не маючи на старті ніяких можливостей, а може, навіть і від'ємні, порівняно з дітьми з благополучних сімей – я ж тим не менше багато чого досягнув в житті!

- Чи можна досягнути успіхів, не будучи авантюристом? Кажуть, коли Ви починали свою кар’єру, в Народному Русі, банально не приносили решти за пиво, коли Вас за ним посилали.

- Людина, чиє прізвище стоять під тою статтею, її не писала.

- А Ви сприймаєте життя як гру?

- Це не я сказав. Ну так воно є, звичайно. Кожен з нас виконує свою роль. Один більш талановито, інші менш талановито. В кожного з нас своя роль, кожний з нас не просто так приходить, кожен із своїм покликанням. Моє – це підняти Україну.

- Вам не здається, що за умов глобалізації мислити в масштабах України вже якось не сучасно?

- Коли французи їдять свої сири, п'ють свій коньяк, а не іспанський чи італійський - в глобалізованому світі, будучи членами ЄС, членами НАТО – для них це ж сучасно! Коли німці своє пиво п'ють, а не мексиканське. Так, ми справді живемо в глобальному світі, але на перший план треба ставити власні національні інтереси. Якщо ми не будем давати своїм людям заплату, роботу і впевненість в завтрашньому дні - ніхто нам не дасть. Ні Євросоюз, ні Єврокомісія, ні НАТО, ні Російський митний союз, ніхто - у них є свої люди, на яких вони повинні працювати. Наше завдання - використовувати зв’язки в глобальному світі для того щоб полегшувати взаємний доступ товарів і поїздки особисті і робочі.

- З ким з європейських політиків Ви товаришуєте?

- Коли вам хтось скаже, що в мене є друзі серед політиків, це неправда. Немає в мене друзів серед політиків. Політик політику ворог і вовк. Звичайно, є люди, з якими я спілкуюся, з якими ми обмінюємося думками, але сказати, що ми друзі - це було би велике перебільшення. Мої друзі - це баба дід в селі, робітник на заводі, фельдшер у медпункті - оце мої близькі друзі.

- О, так у Вас є рідна душа. В Черновецького теж бабусі були найліпшими товаришками.

- Нє, стійте!! Ну порівнювати мене з Черновецьким… Я ж у космос не літаю!!!

- До речі, про космос. Просякнута ілюзорністю буття молодь, з якою Ви збираєтеся "піднімати Україну", все далі тікає від абсурду реальності у самопізнання, частіше за все шляхом наркотиків або релігійних вчень…

- Я не думаю, що наркотики – це кращий шлях самопізнання. Мені от 38 років, але я ніколи не пробував, і навіть десь боюся: а раптом попробую – так сподобається, а потім – ви знаєте, чим закінчують наркомани. Але я курив.

- Затягуючись?

- Так, і глибоко затягувався. А потім на 35 років вирішив зробити собі подарунок і кинув. Це зовсім інші відчуття, дихання. Он недавно пробіг крос на 3 кілометри…

- Пізнаєте себе через спорт? Теж свого роду наркотик.

- Та ні. Пізнавати себе треба по-іншому.

- Через що?

- Я думаю, через роботу. Через тяжку працю. Через проблеми. Коли воно легко в житті дістається, ти тоді не ціниш це. Коли ти щось здобуваєш власною працею, тоді ти розумієш ціну достатку, який отримав, не маючи його колись. Розумієш ціну взагалі життю. Тому я думаю, що самопізнання будь-якої людини тільки через труднощі - по-іншому не буде. А наркотики, всілякі секти - це просто намагання уйти від реальності. Заглибити, створити собі якийсь штучний красивий світ, який насправді віртуальний. Так от красивий світ для себе людина має творити власними руками. І не віртуальний, а реальний. І я готовий допомагати людям робити цей красивий світ.

- А який у вас фільм улюблений?

- "17 мгновєній вєсни", "Молчаніє ягнят", "Клєопатра". А от читав недавно Далай-ламу "Искусство быть счастливым".

 

 "Люди пробачать мені мої вази, коли в них буде не пустий холодильник"

 

В Ляшка надзвичайно ясний погляд. Він все що завгодно, але не «божевільний», як його інколи намагаються представити. На питання, як він збирається «допомагати людям робити красивий світ», каже:

- Поки що – депутатськими запитами і зверненнями, якими я офіційно можу реагувати на листи громадян. Чому надходить багато листів - бо система не працює. Треба, щоб людина пішла у суд, чи у владу - і влада не нього працює. А у нас влада вирішує власні проблеми. І нада міняти не кадри, а нада міняти олігархічну систему. Бо на всіх ти не напишеш депутатський запит, і кожна людина до тебе не звернеться…

Олігархи дбають про примноження своїх статків і збереження того, що заробили. Про що мають дбати українці? Вони не хочуть мільйонів-мільярдів, бо великі гроші - великі клопоти, великий головний біль. Вони хочуть елементарного - куска хліба, роботу, можливість лікуватися, можливість навчати своїх дітей, можливість у суботу ввечері у клуб сходити на танці - от шо вони хочуть. І своє завдання я бачу в тому, щоб дати їм такі можливості.

- Але ж Ви самі з гордістю в телепередачах демонструєте свій не найбідніший спосіб життя? Якусь китайську вазу пам’ятаю... Це, мабуть, теж викликає гнів народний?

- Жаба давить їх, а не гнів. Я у порівнянні з іншими - сирота казанська. Для чого я це показую людям - та для того, щоб у кожного з них було те саме. Щоб вони побачили, що казки про те, що ми самі творці своєї долі, насправді можна перетворити у дійсність. Кожна людина може себе зробити, і я готовий допомагати цим людям. Я себе зробив з нуля, я ходив цілий рік в одному інтернатівському костюмі і все літо, коли інші на морях парилися, я телят і корів пас у 12 років, у п'ять ранку встаючи. А сидіти причитати, що в мене нічого нема і в мене нічого не буде - це неправильно. Треба бути прикладом для подражання, зразком. От я впевнений, що мільйони тих, хто сьогодні не має цих ваз і все інше, завтра матимуть, і теж матимуть можливості заробляти. А моє завдання - створити для них ці умови. Нехай у них не буде ваз, але щоб у кожного була хата, у хаті була стєнка, і холодильник щоб був не пустий. А в мене буде ваза. А в них хай буде холодильник з маслом, хлібом, огірками, помідорами і салом. І я думаю, що вони мені пробачать мої вази, коли у них буде не пустий холодильник. Так чи ні? Отож!

Джерело: УНН
Підписуйтесь на канал новин УНН у Telegram