Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Вівторок, 23 липня 2019 19:29
Публікації: Економіка
171675

Б.Соколовський: ціна - не єдина проблема в газових контрактах

Б.Соколовський: ціна - не єдина проблема в газових контрактах

28 червня в Москві відбулася робоча зустріч голови правління «Газпрому» Олексія Міллера і міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка. Деталі переговорів не уточнюються. Подібні переговори проходитимуть найближчим часом все частіше. Про перспективи наступних переговорів і майбутні альтернативи України в газовому питанні, в ексклюзивному інтерв’ю УНН повідомив колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, експерт Богдан Соколовский.

- Богдане Івановичу, якого результату можемо очікувати від "газових переговорів", чи можна очікувати зміни контракту, укладеного за часи уряду Тимошенко?

- Переговори носитимуть, скоріше за все косметичний характер. Чесно кажучи, хотілось, аби вони завершилися якимось результатом, але маю сумніви з цього приводу. Російська сторона не має реальних мотивів для серйозного, суттєвого перегляду газових контрактів. В даному випадку мова йде про формацію співробітництва, яке існує вже багато років, а не тільки про контракти 2009 року. Але українська сторона мабуть вже розуміє, що росіяни непоступливі у своїх намірах, діях і щодо самих умовах співпраці. Тому мені здається, ні про що конкретне не домовляться, аніж домовляться. Якщо ж домовляться, то це означатиме серйозні стратегічні поступки з українського боку, які не мають ніякого відношення до газу. Нажаль, я такої думки, і дай Боже, щоб я помилився. Але мені здається, що не буде домовлено по справедливості.

- Поясніть про які саме суттєві поступки з української сторони йде мова, які це можуть бути поступки?

- Я думаю, що цього пояснити достеменно сьогодні ніхто не може, так само як неможливо було пояснити "перед Харковом" (Харківські угоди 2010 року щодо продовження перебування ЧФ РФ на території України. – Ред.), що будуть власне поступки ті, на яких пріорітетно наполягала російська сторона, тобто на флоті. Газ і флот змішались.

Сьогодні росіяни декларують декілька таких своїх завдань щодо України. Наприклад, ми знаємо інтерес Росії до української ГТС, ми знаємо інтерес до кількох підприємств стратегічного призначення, які нічого спільного з газом не мають. І в кінцевому рахунку, загалом, це означає, що є інтерес росіян тримати Україну у такому ошийнику, грубо кажучи, тримати в зоні свого впливу. Вони це не приховують, вони називають, що це є зона національних інтересів. У цій царині можливі маневри.

Чинна влада в Україні вже давно зрозуміла, що роби поступки, чи не роби поступки, а стратегія російська не міняється. Росіяни тримаються своєї лінії, своєї стратегічної лінії поведінки. Це нормально, дай Боже, щоб наші урядовці так тримали.

- Зниження ціни на газ для України можливе?

- Я вважаю, що не тільки ціна є пріоритетом для нас, є багато інших положень контрактів, які в корені треба змінювати. Контракти треба переписувати повністю. Від них взагалі треба відмовлятися, за нових обставин, за нових реалій. Що стосується принципових для нас змін, позитивних для держави змін у контрактах, то вони можливі лише в обмін на поступки українські, таке буде.

- Ціна на газ не головна, чи може йти мова про зміну формули розрахунку за газ, чи можлива зміна формули?

- Якщо міняти формулу, то це лише один з аспектів, який треба міняти. Дійсно, існуюча формула нам не прийнятна, вона для України не є чесною, її треба міняти на більш прозору і справедливу. Поки що не називалися реальні пропозиції по формулах кращих за вже існуючих.

Домовлялися начебто замінити у формулі параметр газу на параметр вугілля, разом ніхто не назвав, за якою ціною будуть обраховувати і яка питома вага параметру вугілля у формулі має бути. Також ніхто не сказав, чи це вугілля по ціні українського внутрішнього ринку, чи зовнішнього. Разом з тим я ще раз кажу: формула і ціна - це не єдині проблеми, які існують сьогодні в контрактах.

- Про які ще проблеми може йти мова і що зміниться в разі їх вирішення?

- Наприклад, термін дії контрактів. Багато європейських країн домагаються скорочення дії контрактів, у зв’язку з появою нових обставин. Також важливий момент - обов’язкові обсяги відбору, які у контрактах застосовані доволі чітко. Україна, за принципом "бери або плати", має відібрати конкретну кількість газу. Поки це положення існує, реальної мотивації ринку, я маю на увазі, мотивації для компаній, які хотіли б видобувати український газ (сланцевий або вугільний метан, чи розвивати вже застарілі наші свердловини), не буде. Бо кожна компанія зразу задумується: ми вкладаємо гроші, а куди ми з тим газом підемо?

Поки що експортувати газ за межі України не можна, а якщо Україна змушена буде відібрати, умовно кажучи, 36 чи 40 мільярдів кубометрів газу, або заплатити за нього, не відбираючи, то що мають робити ті компанії, які освоюють додаткові обсяги видобутку внутрішнього газу? Як тільки ця норма у контракті буде відмінена (зменшена), зовсім інакше буде і з залученням інвестицій у альтернативне видобування енергоносіїв.

- Яких ще змін варто чекати?

- Істотних змін формули, ціни і інших умов до 2019 року Росія не має мотивації робити. Істотних змін не буде.
З іншого боку, можуть бути косметичні зміни. Результати домовленостей будуть зводитися до того, що ми щось домовляємось і домовляємось, а тим часом кожного місяця треба платити гроші, і кожного місяця нам записують у борг так звані "Харківські знижки", яких насправді не було. Це було відтермінування частини оплати.

- Яку стратегію поведінки може вести Україна в цьому напрямку?

- Доведеться, звісно, ці суми платити до 2019 року. Одночасно займаючись, у першу чергу, економією споживання газу і розвитком власних альтернативних джерел.

Справа в тому, що реально, якщо сьогодні зайнятися сланцевим газом, метаном, чи навіть реновацією старих свердловин або шельфом, на це потрібні роки. Аби вийти на промисловий видобуток потрібні багато років. Якраз 7-8 років, коли будуть завершуватись нині існуючі контракти. За 7-8 років реально досягти конкретного результату у сфері промислового видобутку альтернативних джерел, але тут потрібна воля держави. Інвестору треба створити державну мотивацію. Держава, по-перше, через бюджет, по-друге іншими способами має створити мотивацію аби розробити свої власні поклади і таким чином отримати дуже серйозний аргумент для наступних переговорів по контрактах з Росією. Метод має бути: або беремо газ на таких умовах, які є справедливі, які Україні підходять, або не беремо, бо в нас є можливості обійтися без нього.
Пріоритет номер один – це економія. У 2019 році нам має бути потрібно не більше як 30 максимум 40 мільярдів кубів газу, враховуючи всі наші потреби. Реально таку економію можна досягнути за 6-8 років, але не за рік, не за півроку Це реальні речі, на які треба дивитися відкритими очима.

- До якої суми може дійти ціна? Як на це відреагує економіка України?

- Економіка України буде реагувати обернено пропорційно до росту ціни. Яка дійсно може вирости під 500 доларів. Це реально. Економіка України буде до тих пір перебувати у шоковому стані від ціни на газ, допоки вона не переживе радикальне реформування з метою зменшення обсягів споживання або подекуди і реструктуризації. Цей шлях проходили багато країн. Є такі сфери і підприємства, які потрібно перепрофілювати, на інший вид продукції, на іншу сировину і відмовитися від газу повністю, при цьому зберегти робочі місця і зберігаючи технічну і все таки школу, яка була до цього часу. Бо в нас економіка на сьогодні, на жаль, є осколком колишньої імперської радянської економіки, від цього треба відмовлятися. Це треба було робити ще в 92-93 роках, ну а раз не зробили тоді, то треба робити колись, чим раніше, тим краще.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на паблік-чат УНН у Viber та канал новин у Telegram
Загрузка...