Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Вівторок, 21 травня 2019 13:43
Публікації: Політика
122190

Л. Кожара: якби Тимошенко стала президентом, ми мали б ситуацію теперішньої Греції

Л. Кожара: якби Тимошенко стала президентом, ми мали б ситуацію теперішньої Греції

КИЇВ. 6 липня. УНН. Сьогодні міністр іноземних справ України Костянтин Грищенко відвідує Польщу, де разом за своїм колегою Радославом Сікорським узгодить алгоритм дій в ході головування нашої сусідської країни в Євросоюзі, яке набуло чинності з початку липня. Напередодні УНН поспілкувалися з народним депутатом Леонідом Кожарою, відповідальним у Партії Регіонів за напрямок євроінтеграції та колишнім послом України у Швеції, аби дізнатися, чого нам чекати від головування Польщі та навіщо нам взагалі – спостерігаючи за бідами Греції, Іспанії, Ірландії та Португалії – продовжувати інерцію прямування до Євросоюзу.

- Леоніде Олександровичу, Польща головує в ЄС – коли ми вже зможемо без принизливих черг за візами їздити до Європи? Може наша сусідка своєю керівною рукою полегшити нам життя?

 

- Ні, не може. Дуже сильно змінилася роль головуючої країни. Якщо раніше це була ключова позиція в Європейському Союзі , то нині, після того як набрав чинності Лісабонський договір, фактично конституція ЄС – більше повноважень належить наднаціональним структурам, а не окремій головуючій країні. Все залежить від позиції виконавчого органу ЄС Єврокомісії, політичного рішення Ради Євросоюзу, та ратифікації цього рішення Європейським парламентом. Тим не менше, головуюча країна має неабиякий вплив на формування порядку денного Євросоюзу, в якому за головування Польщі Україна, без сумнівів, постійно буде присутня, а також може впливати на характер обговорення.

- Нещодавно в Україні була єврокомісар Сесілія Мальмстрьом, яка приїжджала якраз інспектувати виконання Плану дій щодо безвізового режиму. Нібито було констатовано, що Україна виконує свої зобов’язання. Що це означає для нас?

- План дій для України відрізняється від так званих «дорожніх карт» - road maps – для країн Західних Балкан, бо автоматизму отримання безвізового режиму після виконання плану нема. Як я казав, ще має бути рішення Ради ЄС. Але ми дуже сподіваємось, що, не в останню чергу завдяки головуванню Польщі, буде досягнуто прогрес стосовно реалізації плану дій щодо безвізового режиму з ЄС. До речі, ми маємо дуже гарний привід для відміни віз, це Євро-2012.

- Але ж на днях хтось із Польщі зробив заяву, що квитки на Євро ні в якому разі не стануть візами!

- Я чув багато різних заяв, але кажу вам ще раз: ніхто, окрім керівних органів ЄС, чітко цього сказати не може, все решта – це особисті думки, хоч би вони лунали від послів. Вони просто не уповноважені робити такі заяви.

Ми, звичайно, розуміємо, що потрапили не в той час не в те місце. Ми потрапили у таку ситуацію, коли ЄС "відхльобується" від нелегальних мігрантів. Не Україна в цьому винувата, що отака проблема виникла в Європі. Навіть є рішення в ЄС поновлювати паспортний контроль на внутрішніх кордонах! Між Італією і Францією вже перевіряють паспорти у потягах. Данія також прийняла таке рішення. Не ми в цьому винуваті. Та ми дуже сподіваємось, що хоча б як пілотний проект, на час проведення Євро – ну місяць, два – це станеться: буде введений безвізовий режим між Україною та ЄС. Це якраз і для Євросоюзу гарна ситуація, аби протестувати, як це буде працювати.

- Наскільки взагалі для України отримання безвізового режиму пов’язане із входженням до ЄС?

- Японці вільно їздять до ЄС, їм віза не потрібна. Я вже не кажу про Швейцарію. Вся Північна Америка, окрім Мексики, має безвізовий режим з Євросоюзом. Австралія, Нова Зеландія. Всім цим країнам, до речі, ми теж відмінили візовий режим – всім, в кого безвізовий режим з Євросоюзом.

Нам не обов’язково входити до ЄС задля отримання безвізового режиму. Але ми сподіваємося, що за головування Польщі в ЄС буде досягнуто прогрес не лише щодо угоди про асоціацію, а вже є така загальна думка, що перемовини цього року будуть завершені, і почнеться процедура підготовки до ратифікації з обох боків. Я би дуже не хотів тут політичних мотивів. Адже за заявами дипломатів, що це неможливо, навздогін йдуть ще й політичні вимоги «позакривайте усі кримінальні справи, які ви повідкривали». Я вважаю, що це неправильно.

Аби відмінити візовий режим, ми маємо лише відповідати трьом вимогам Шенгенської зони, вони дуже серйозні. Перша область – це біометричні документи й охорона персональних баз даних.

- Хіба в нас вийде гармонічно поєднати виконання цих двох вимог, адже ЄДАПС, фактично монополіст із друку паспортів, як приватна фірма не може забезпечити охорону баз даних?

- А яка різниця чим є ЄДАПС? В ЄДАПСі технології, які перевершують технології того ж ЄС. Ви подивіться на закордонні паспорти: от лазерні, наприклад, портрети – де таке побачиш? А те, що американські долари не друкуються державними банками США – це нічого?

- Підробка грошей це одна справа, а паспортів – зовсім інша: йдеться про конфіденційність особистої інформації!

- При ЄДАПСі є відділення МВС, яке й оберігає бази даних…

- Так, це наша українська особливість, що ЄДАПС і міліція так нерозривно пов’язані.

- Ще раз кажу: яка різниця, хто виробляє! Подивіться, перші паспорти України взагалі були надруковані у Канаді, компанією Canadian Вanknote Сorporation, приватною. Головне ж – у системі контролю!

- Леоніде Олександровичу, Ви особисто вже зробили собі паспорт із відбитками пальців та сітківкою ока?

- Як тільки буде постанова Кабінету Міністрів про видачу таких паспортів, я собі зроблю. Зараз в мене лежить на роботі прототип паспорту із чіпом. На чіп можна що завгодно записати, будь-які дані. Ось у вас флешка є? Хоч ДНК можете забити туди, головне, аби вистачило розміру.

- На тому ж Заході вже сформувався цілий протестний рух проти цих чіпів, особливо проти наступного за паспортами етапу – їхнього заганяння під шкіру…

- Під шкіру – такої перспективи нема ні в одній країні. Є обговорення, у найпросунутіших країнах, але церква цього не допустить.

- Я бачила цілком офіційну штатівську рекламу, яка, так би мовити, «підготовлює суспільну думку» щодо імплантантів.

- Чесно кажучи, в цілях особистої безпеки, я вважаю, це нормально. От, наприклад, чіп від моєї машини лежить в мене у кишені, і я знаю, що ніхто її не заведе, і спокійно себе почуваю. А якщо заведуть, я буду знати, де вона знаходиться, в будь-який момент.
Давайте продовжимо за нашою безпосередньою тематикою. Друга група питань, які ми маємо вирішити для переходу на безвізовий режим – це питання щодо внутрішніх справ: наприклад, міграційні. Я вважаю, що ми досить успішно з цим справляємось: і щодо угоди про реадмісію, і щодо належного внутрішнього контролю за нелегальною міграцією.

- «Добре справляємося» – це означає, що не протестуємо, коли на нашу територію відправляють усіх відловлених європейських нелегалів?

- Ну, не всіх, а якщо є підстави: якщо він через наш кордон проник на територію ЄС. Знаєте, угода про реадмісію чинна вже більше року, і чесно кажучи, обвалу не сталося: цілі табори циган нам ніхто не повертає.

- А в нас є можливість далі їх комусь відправити?

- В нас є з Росією договір, там по ньому є певні особливості, мають бути достатні підстави… Ви знаєте, я вам хочу сказати, що реадмісія здійснюється не лише по міждержавній лінії. За нормативами міжнародної авіаційної організації ІКАО, відповідальність несуть також авіакомпанії. Якщо громадянин якоїсь країни летів «Аерофлотом», приземлився в Україні і в нас нема підстав цю людину впустити, за рахунок «Аерофлоту» він летить назад.

- Ті емігранти, яких боїться ЄС, на літаках здебільшого не літають…

- …І третя сфера – це режим державного кордону. Тут також програма ЄС успішно впроваджується. Вже кілька років успішно діє місія EUBAM – місія допомоги на кордонах України і Молдови. Східний кордон в нас менш технічно обладнаний, ніж західний, та тим не менше, там також є прогрес. Тому я вважаю, що ми успішно виконуємо план дій щодо безвізового режиму, та в кінці будемо чекати політичного рішення ЄС.

- Чи можна ставити знак рівності в нашому випадку між відміною візового режиму та входженням до Шенгенської зони?

- Ні. Там є різниця щодо обсягу співробітництва. Мабуть, питання в глибині доступу до всіх баз даних, прикордонних і МВС. Ми не будемо мати повний доступ до всіх баз даних – тільки те, що нам треба, і що треба їм. Але точно, що наші існуючі персональні дані мають бути сумісні із шенгенською системою.

- Леоніде Олександровичу, щодо Угоди про асоціацію з ЄС: вам, мабуть, відомо, як успішніші країни в цьому об’єднанні називають «проблемних» сусідів – PIGS (Portugal, Ireland, Greece, Spain), тобто «свині». Дивлячись на протести в Греції та Іспанії, думаєш: що ми там забули, в цьому ЄС?

- Проблеми Греції не через те, що вона член ЄС. Проблеми Греції в тому, що вони вийшли за межі стандартів ЄС: порушили розмір дефіциту бюджету, норму з іноземних позик. Зовнішній борг Греції становить 142% ВВП. Аби його відпрацювати, грекам практично два роки треба працювати, нічого не отримуючи. Для порівняння, в Україні цей показник складає до 40%.

- Самі греки кажуть, що проблема саме в ЄС, що їх спеціально поставили у такі умови, аби прибрати до рук національну власність, включно з привабливими островами…

- Ну, я вам скажу, що це відповідальність уряду. Греки довгі роки жили не по засобах. Сучасні греки ніколи не жили за свій рахунок. Я пам’ятаю іншу Грецію. Зі мною вчилися греки в Київському університеті, масово. Це приїхали люди з бідної країни, для них стандарти нашого життя у 1980-му році були недосяжні. Кожний іноземець отримував від Радянського союзу 90 рублів стипендії, а кілограм м'яса вартував 1 рубль 60 копійок, тобто виходило, що кожний грек міг собі купити 50 кілограмів м’яса на місяць. В ті часи на свою зарплату не міг грек дозволити собі на батьківщині 50 кілограмів м’яса!
З тих пір багато чого змінилося. Греція дуже серйозно рвонула вперед у своєму життєвому рівні, а Україна досі…

- Так за рахунок чого ж «рвонула» - за рахунок боргів!

- За рахунок всього. В них справді пройшли дуже великі економічні перетворення. Нині ВВП Греції на душу населення 30 тис. євро, в Україні – 7 тис. доларів. Тобто частково політика реформ, вступу до ЄС, програми ЄС підняли різко життя. Також причиною є те, що відбулася стабілізація влади: Греція довгі роки знаходилася в руках військової хунти, яку ліквідували лише 74-го року, а в 81-му році прийшов дуже «лівий» уряд, яким керував батько нинішнього президента Георгіоса, Андреас Папандреу. Знаєте, він у лозунгах дуже співпадав з Юлією Тимошенко. Це була дуже популістська політика: «що ви хочете, ви хочете те? Беріть». Проте загравання в соціальному плані з людьми, ріст зарплати – це не покривалося засобами, заробленими самими греками, там ішли зовнішні позики, і все. І в кінці кінців цей крах фінансовий – це результати тої політики, яка з початку 80-х в Греції велася.

- Тобто в нас з Тимошенко було б те саме?

- Те саме, так! Ми ж пам’ятаємо, коли Юлія Володимирівна брала гроші МВФ і кидала їх одразу в соціальну сферу, на латання дір у пенсії, бюджетникам зарплати тощо. Це шлях в нікуди, адже потім треба більше зайняти, аби частину віддати знову людям, а другу частину віддати на погашення боргів.

- А нині, за словами лідера Вашої парламентської фракції Єфремова, гроші лежать у стабфонді Нацбанку та на казначейських рахунках України та з них не витрачається ані копієчки?

- Це був піковий рік для України. Ми роздали за позиками усіх урядів – я когось конкретно не буду виділяти – 12 мільярдів доларів. Україна більше ніколи у своїй історії не віддавала. Наступного року наші зобов’язання вдвічі менші, тобто ми зможемо гроші заощаджені передати в соціальну сферу. Та політику, що «беріть все сьогодні, а завтра хоч потоп», ми проводити не будемо. Бо Греція це яскравий приклад тої популістської політики.

- У зв’язку з цим, Леоніде Олександровичу, поясніть, будь ласка, вихідну позицію, якою «регіональна» влада керується не менше ніж «помаранчева» чи «біло-сердешна». Чому залучення кредиту представляється як досягнення? Адже брати в борг, у міжособистісних стосунках, це соромно!

- Всі країни беруть в борг, і є два види позик – внутрішні і зовнішні. Зовнішні позики таких організацій, які покривають весь світ – Світовий Банк, Міжнародний Валютний Фонд – це позики дуже доброї якості. Бо, розраховані на середньострокову перспективу, вони мають маленьку ставку – в районі 5 відсотків. На внутрішньому ринку знайдіть кредит під 5 відсотків!

- А в Ахметова ми не можемо позичити?

- При чому тут це, це ж не залежить від якоїсь особи, гроші треба брати в банку! Так от, кредити МВФ мають специфіку: вони розраховані не на латання дірок в бюджетній сфері, а на стабілізацію макроекономічної ситуації через підтримку курсу валют. Нині наша економіка знаходиться на злеті: ми розраховуємо до 5% зростання ВВП, нині сприятливі умови на зовнішніх ринках для нашої валюти. Нам гроші МВФ, за великим рахунком, не потрібні. Але – МВФ слугує індикатором для іноземних інвесторів. Якщо я американець, хочу вкласти гроші в Україну, але, природно, сумніваюся, що отримаю прибуток, бо невідомо, що буде завтра з національною валютою – я дивлюся, чи присутній в цій країні МВФ. Наша співпраця з МВФ - це сигнал для усіх міжнародних інвесторів, індикатор, гарантія, що не буде різких хитань на валютному ринку. Якщо МВФ тут не працює – ніхто, ні американець, ні австралієць, ні індус, ні китаєць сюди не полізуть, адже доля їхнього капіталу буде невідомою. Якщо є МВФ – зрозуміло: валюта буде стабільною, повернення капіталу гарантоване, і я можу виводити прибуток, якщо заробив гроші на цьому ринку.

- Тобто, вибачте, ми офіційно маємо курс на виведення прибутку з України?

- Весь світ хоче залучати іноземні інвестиції. Це можливість модернізації. От в нас стоїть завод зі станками, які завезли 37-го року, а тут іноземець хоче купити завод і поставити станок, який лише минулого року почав випускатися – прошу! З іншого боку, інвестиції – просто прямі гроші в пусте місце: для будівництва нового заводу. Вітаються також інвестиції в банківську сферу, коли приходять великі солідні банки, не так як «Укргазбанк»: сьогодні був, завтра всю гроші забрали, розбіглися.

- Так все ж розкуплять, навіть назви «Україна» не залишать!

- Правильно. Тому треба створювати умови, аби капітал не йшов з країни, а приходив. Жодний банк, що поважає себе, якщо не зміниться ситуація радикально і йому погано не буде, він не піде. Україна – ризикований, але дуже прибутковий ринок. От я капіталіст. Я можу заробляти 50 центів зі 100 доларів в Європі, і 2 долари в Україні – куди я піду? Навіщ мені звідси виводити капітал, якщо я можу тут заробляти? Тобто, до речі, є й величезна перевага, що Україна не є член ЄС. Де ви знайдете, у якій країні по валютних депозитах ставку 10%? Ніде ви не знайдете. У швейцарських банках це 3%. 100 мільйонів вклав – назад 110 мільйонів забирає, правильно? От це ми повинні гарантувати, аби не було бажання уводити, а тільки приводити капітал. Ось для цього МВФ і потрібен – макрофінансова стабільність.

Окрім того, хочу вас обрадувати, що дуже скоро Україна виявиться єдиною країною в світі, яка матиме дві зони вільної торгівлі: і з Росією, і з ЄС.

- Хіба Росія дозволить нам?

- Ви плутаєте з Митним союзом. В нас вже більше 10 років діє зона вільної торгівлі з Росією, вона передбачає просто погодження тарифної й нетарифної торгової політики, а не створення єдиного наднаціонального органу, який диктує всім, і всі мають виконувати. Тому в нас буде унікальне геополітичне становище, коли ви матимемо вільну торгівлю, без квот і тарифів, і з ЄС – коли мі підпишемо асоціацію – і з Росією.

- То можна підписати угоду про асоціацію – і не продовжувати інерцію на членство в ЄС?

- Чесно кажучи, багатьом багатим країнам членство в ЄС не потрібно. Навіть всередині самого ЄС: це Швейцарія, Норвегія. Або взяти Сінгапур: сказати їм вступайте в ЄС. Вони користуються перевагами, бо вони відкриті для всього.

- Чекайте, Ви хочете зробити сенсаційну заяву, що Україна не має на меті бути членом ЄС?

- Зовсім ні, в нас стратегічне завдання – рівноправне членство в ЄС.

- Для чого?

- Для чого? Ну, по-перше… Ми стаємо частиною найбільшої громадської, політичної, економічної організації в світі. Ну, не найбільшої, бо Китай за населенням більше – але ринок Європейський Союз має найбільший і найпривабливіший. Це найбагатша частина світу. Багатше Євросоюзу немає.

- Але, що означає для окремої людини бажання потрапити до багатшого суспільства? Означає, що вона більшу частину коштів починає використовувати на представницькі потреби, аж недогодовує рідних.

- Ще раз кажу: бути частиною найбільшої спільноти в світі – це велика перевага. Плюс стандарти. Україна ніколи не стане даосистською чи буддистською державою. В нас культура християнська. Це починається з народження дитини, традицій сім`ї, суспільства. Тому ми маємо триматися коріння. Увесь світ кудись інтегрується, ті хто не інтегруються – пропадають. От Північна Корея нікуди не інтегрується – все. Але ступінь інтеграції також буває різною…

- Якщо казати про коріння, то воно в нас, начебто, тісніше переплетене з Росією… А до чого Ви сказали про даосизм?

- До того, що в Росії є спільні корені з Китаєм, з Центральною Азією. І маючи на увазі геополітичний вибір, українцям ну неможливо стати євразійською державою! Нас нічого з Євразією, з обширними просторами не пов’язує. А от з Польщею в цьому сенсі, з Європою - пов'язує.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на паблік-чат УНН у Viber та канал новин у Telegram
Загрузка...