Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Вівторок, 12 грудня 2017 10:58
Публікації: Політика

Back in the USSR: репортаж із невизнаного Придністров’я

Кореспондент УНН побував у невизнаній республіці та поділився з читачами враженнями від візиту.

Історію про Придністров'я варто розпочинати з 1989 року, коли з'явилися два законопроекти, згідно з якими єдиною державною мовою затверджувалася молдавська з одночасним переходом із кирилиці на латиницю. Придністров'я, де традиційно переважало російськомовне населення, відреагувало політичними страйками у великих містах. Після розпаду Радянського Союзу конфлікт між Молдовою і Придністров’ям активізувався та переріс у збройне протистояння, яке зупинилося лише після вводу на територію невизнаної республіки російських військ, які і змусили молдовське керівництво піти на перемир’я.

На перший погляд, сучасне Придністров’я має всі формальні ознаки незалежної держави – власна валюта, органи державної влади, правоохоронна система, паспорти та ін. Щоправда, незалежність республіки досі не визнана жодною державою.

Зустрічає Придністров’я прикордонним пунктом на межі із Одеською областю. Процедура перетину кордону тут займає не більше 15 хвилин – після проходження контролю працівник місцевого комітету державної безпеки (КДБ) видає міграційну карту. До речі, багаж придністровські митники оглядають за допомогою рентген-сканера (на українському пункті пропуску такого немає).

Від кордону до столиці республіки Тирасполя близько 20 км. Якість автодороги приємно дивує, а також чистота на узбіччях та побілені дерева. Зовні Тирасполь нічим не відрізняється від пересічного пострадянського міста.

Готель "Росія", на задньому плані Тираспольська міська рада

Водночас кидається у вічі охайність вулиць міста. Особливо це стосується центру столиці, де фасади всіх будівель реставровані і виглядають майже по-європейськи. Назви вулиць та установ тут продубльовані трьома мовами – російською, українською та молдавською (її кириличним варіантом). Місто заповнене транспарантами “Наша сила в единстве”. У єдинстві з ким здогадатись неважко, навіть на тролейбусах наклеєні заклики “В будуще вместе с Россией”.

У місті дуже багато пам’ятників, зокрема і радянської епохи – Леніну (на центральній вулиці їх аж два), Котовському тощо. Радянську та російську спадщину місцеві жителі цінують та бережуть. На центральній площі столиці встановлено пам’ятник Олександру Суворову, завдяки якому і з’явився Тирасполь. Машин порівняно небагато, проте громадський транспорт (тролейбуси, маршрутки) тут ходять регулярно.

Пам’ятник Г.Котовському

До другого за чисельністю населення міста Придністров'я, Бендер, від Тирасполя трохи більше десяти км. Між ними курсує тролейбус №19. На знаменитому Бендерському мосту, де відбулася трагічна кульмінація Молдово-Придністровського конфлікту у 1992 році, знаходиться пост російських миротворчих військ. На дорозі стоять кілька солдатів у камуфляжі та один БТР. Будь-яка фото- та відеозйомка тут заборонена (фотографувати також не можна будівлю КДБ у Тирасполі). Присутність російських військових місцевих жителів аж ніяк не лякає.

“Росія захищає нас від Молдови та Румунії, тому ці війська тут потрібні”, - впевнений мешканець Бендер Олексій.

Для старшого покоління людей Молдова та Румунія так і залишаються ворожими країнами. Багато з них ще досі розповідають, як молдовські націоналісти карали місцевих мешканців за російськомовність.

“Для мене Молдова та Румунія знаходяться за стіною. Важко пробачити те, що я бачив та пережив. Можливо, молодшому поколінню, яке цього не пережило, простіше”, - зазначив місцевий житель Олександр.

 

Пам’ятники Придністровським ополченцям (м. Бендери)

Більшість мешканців Придністров’я мають кілька громадянств, адже з паспортом невизнаної республіки виїхати до іншої країни неможливо. Тому місцеві жителі обирають між українським, російським чи молдовським паспортами.

Російсько-Придністровські відносини – особлива тема для офіційного Тирасполя. Природний газ від Російської Федерації республіка отримує безкоштовно (хоча борг “висить” на Кишиневі). За російські кошти нещодавно побудували новий корпус медичного факультету Придністровського державного університету ім. Шевченка, нові тролейбуси, що курсують Тирасполем також взяті в борг у РФ.

Корпус ПДУ ім. Шевченка

Середня зарплата тут півтори-дві тисячі місцевих рублів (майже 140-180 доларів). Бюджетники, зрозуміло, отримують дещо менше. Офіційний курс долара у Придністров'ї не міняється уже близько п’яти років і становить 11 придністровських рублів за один долар. Більшість товарів на прилавках місцевих магазинів українського та молдовського виробництва. Ціни на товари приблизно такі ж, як в Україні. Так вершкове масло українського виробництва можна придбати за ціною 9-10 рублів за двохсотограмову упаковку (в перерахунку на гривні 18), десяток яєць у Придністров'ї приблизно в два рази дешевший, аніж на прилавках українських магазинів, хліб коштує 4 рублі (8 українських гривень), дешевші тут алкоголь та цигарки. За одягом місцеві мешканці переважно їздять до сусідньої Одеси.

Економічна блокада Придністров'я: “Як вижити?”

Проте фінансових ресурсів у невизнаній республіці не вистачає. Економіка "просіла" через падіння російського рубля, європейські санкції та економічну блокаду з боку України.

Із лютого регіону довелося всерйоз затягнути паски: уряд Придністров'я почав недоплачувати 30% пенсій і зарплат бюджетникам. Місцеві мешканці ставляться до цього із розумінням.

“Можна і потерпіти, у людей кошти є. Нам хотілось отримати повну пенсію, але ж у всіх є якийсь запас. Ми вдячні голові держави, що він знайшов кошти і не забуває про нас”, - говорить пенсіонерка, мешканка Тирасполя Світлана Іванівна.

Багато людей похилого віку у своїх бідах звинувачують Україну, яка продовжує економічну блокаду регіону.

“Це все через Україну – вони не пускають наші товари, тому зараз дуже важко”, - переконана пенсіонерка Валентина Іванівна.

Гнучкості економіки невизнаній республіці не додає і її монополізованість. Придністровці часто жартують, що переважна частина регіону належить компанії “Шериф”, яка формує більшу частку місцевої економіки. До слова, “Шериф” - місцевий архімонополіст, який володіє найбільшою (фактично єдиною) мережею однойменних супермаркетів. Більшість заводів також належать цій компанії, у тому числі і тираспольський вино-коньячний завод “Kvint”. Гордістю монополіста є нещодавно побудований осетровий комплекс “Акватир”, який експортує до країн Європи чорну ікру. Щоправда, маркування на придністровських товарах молдовське, адже отримати ліцензію на експорт по-іншому місцеві підприємства не можуть.

Слідкують мешканці Придністров’я і за ситуацією в Україні, зокрема на Донбасі. Прості люди здебільшого не підтримують жодної із сторін конфлікту. Багато хто хоче просто зупинки кровопролиття, при цьому неважливо, яка зі сторін отримає перемогу. Всі вони пам’ятають війну у своєму регіоні.

“Я ні за тих, ні за інших, головне, щоб зупинились бої і перестали простих хлопців гнати на вірну смерть”, - говорить мешканець Придністров'я Валентин.

Довідка УНН: Придністров’я або Придністровська Молдовська Республіка – невизнане державне утворення, територія якого розташована на лівому березі Дністра (за виключенням частини міста Бендери та кількох сіл). Протяжність країни від крайніх точок 230 кілометрів, населення складає трошки більше півмільйона осіб.

Джерело: УНН
Підписуйтесь на наш Telegram-канал аудіоновин та слухайте новини УНН щогодини
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...