Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
неділя, 22 жовтня 2017 р.14:22
Новини: Суспільство

Чорнобиль – по той бік колючого дроту

Чорнобиль – по той бік колючого дроту

За 30 років у зоні майже зникли сліди людського перебування, а до Прип’яті не добралася декомунізація

КИЇВ. 22 квітня. УНН. Через 30 років після аварії на ЧАЕС кореспондент УНН відвідав зону відчуження та побачив на власні очі, як живе “інший” світ після наймасштабнішої техногенної катастрофи.

 

   Заїхати до зони відчуження можна через контрольно-пропускний пункт “Дитятки”, із режимом тут все суворо — в’їзд на територію лише за спецперепустками. На дорозі лежать шипи, які у разі порушення в’їзду розтягуються по дорозі.

 

А далі за вікном проминають покинуті села, мешканців яких евакуювали у далекому 1986-ому. До слова, фактично кожне село мало більше тисячі мешканців — зараз про них нагадують лише покинуті хати та магазини. Природа тут бере своє — за деревами та кущами, які розрослись за 30 років сліди перебування тут людей вже майже зникли. Село Залісся до аварії мало майже 3000 тисячі мешканців — зараз тут хазяйнують час, природа та хіба що дикі звірі.
“Моторошно сюди приїжджати через 30 років, людей немає, нічого немає, це просто страшно. Не дай Боже комусь таке іще пережити”, — говорить ліквідатор аварії на ЧАЕС Олександр.

 
Одразу ж за Заліссям — чергове зникле місто — Чорнобиль. Люди тут є — рота охорони Міністерства внутрішніх справ, яка забезпечує охорону (патрулювання) території зони відчуження, а також проводить нагляд за контрольно-пропускним режимом зони на 9-ти КПП, також пожежна частина, а біля неї пам’ятник чорнобильцям ліквідаторам — “Тим, хто врятував світ”.

 

Дорога від Чорнобиля до самої станції — напрочуд хорошої якості, мабуть, тому, що зараз на станції ведуться активні роботи із зведення саркофагу (конфайнменту).

А далі “винуватець” сумної дати — четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Зараз він виглядає більш ніж мирно та спокійно, хоча кожен українець впізнає сумнозвісний реактор за характерною трубою. Зараз тут активно ведуться роботи із зведення об’єкту укриття (конфайнменту), який повністю накриє собою зруйнований енергоблок та старий саркофаг, побудований одразу після аварії. Роботи проводять французька фірма, яка гарантує безпеку реактора на 70 років. Біля самого енергоблоку теж встановлений пам’ятник ліквідаторам.

 

 

 

Наступна зупинка — місто привид Прип’ять, засноване воно було у 1970 році як місто енергетиків — до аварії тут проживало майже 50 тисяч людей, але це було до аварії... Зараз складається враження, що у місті перестали існувати поняття “час та життя”. Тут все застигло на позначці 26 квітня 1986 року. А вивіска на одному із будинків “Хай буде атом працівником” серед покинутого через той самий мирний атом місто виглядає ледь як не знущання. Є тут і герб радянського союзу — на даху дванадцятиповерхівки — його, до речі, ще не декомунізували, та й не декомунізують вже...

 

 

 

 


Виїхати із зони відчуження чи не важче, аніж заїхати до неї. Виїжджаючи, треба пройти два контрольно-дозиметричних пункти, де відвідувачі повинні пройти через дозиметр, аби пересвідчитись, що не везуть із собою додому радіоактивного “сюрпризу”. Сигнал “чисто” означає, що можна їхати і робити висновки із минулих помилок.

 

Джерело: УНН
Відео
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...