Українські Національні Новини
інформаційне агентство
Обізнаність громадян єднає країну
Середа, 18 січня 2017 10:27
youtube
Публікації: Політика

Тетяна Сліпачук: Очікувати повноцінного запуску ДБР без внесення змін до діючого закону не варто

Тетяна Сліпачук: Очікувати повноцінного запуску ДБР без внесення змін до діючого закону не варто

У компетенції Державного бюро розслідувань має опинитися фактично весь могутній Левіафан

КИЇВ. 12 вересня. УНН. Про підводне каміння у запуску Державного бюро розслідувань читайте в інтерв’ю УНН з членом Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття керівних посад ДБР Тетяною Сліпачук.

Тетяно Володимирівно, що таке ДБР і чим воно займатиметься?

ДБР — це Державне бюро розслідувань. Ще одна нова інституція в системі правоохоронних органів, ще одна абревіатура, яка мала б найближчим часом прийти в наше життя. Його головне призначення відповідно до діючого Закону — це розслідування кримінальних проваджень, фігурантами яких є вищі посадові особи та державні службовці, а також правоохоронці, судді і прокурори. Насправді, кримінальні правопорушення, до яких можуть бути причетні згадані особи, це не тільки корупційні правопорушення, досудове розслідування яких проводиться слідчими НАБ. Всі кримінальні провадження щодо інших злочинів, скоєних такими особами, будуть підслідні ДБР. Крім того, ДБР “опікуватиметься” представниками НАБУ, САП та деякими військовими злочинами. Фактично весь могутній Левіафан мав би опинитися у фокусі уваги слідчих нового органу в межах його підслідності. Але так як трансформація правоохоронної системи в Україні проходить в умовах відсутності цілісної концепції реформи правоохоронних органів паралельно із значною дискредитацією їх діяльності та огульним вимиванням професійних кадрів, то задумане і отримане в результаті дуже часто не співпадає.

Чи не забагато в нас правоохоронних органів? Адже є НАБУ, САП, Нацполіція, навіщо ще й ДБР?

На мій погляд, не забагато, якщо є розуміння логіки їх створення, яке, в тому числі виражається:

а) в процедурі їх створення і б) в підвідомчості справ. Не менш важливим є і система здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування. Недопустимо, щоб здійснення досудового розслідування по будь-яких справах було неефективним чи велось з порушенням норм процесуального законодавства та законних прав громадян, в тому числі з порушенням презумпції невинуватості, законності, рівності всіх перед законом і судом, забезпечення прав і свобод та особистої недоторканності тощо. На сьогодні, на жаль, визначеності не має з жодного питання. В тому числі і стосовно підвідомчості справ. Норми профільних законів недосконалі та неузгоджені між собою, про що вже не раз заявляли фахівці. Не викликає поваги і “штучна конкуренція” між НАБУ та САП, яку початок роботи ДБР може навіть ускладнити. Достатньо пригадати хоча б випадок проведення в НАБУ слідчими ГПУ обшуку чи виїмки, який зафіксував “емоційне” з’ясування стосунків між співробітниками згаданих структур.

Якщо говорити конкретно про потребу в Державному бюро розслідувань, то саме плановане позбавлення прокуратури функції досудового розслідування злочинів зумовило необхідність створення ДБР, про що записано в п.9 “Перехідних положень” Конституції. Створення Державного бюро розслідувань передбачено положеннями Прикінцевих та Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими окремі норми КПК вводяться в дію із дня створення Державного бюро розслідувань. Так, низкою положень КПК (статті 216, 246 тощо) передбачено здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень не лише слідчими органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, детективами НАБУ, а й слідчими ДБР. Крім того, нагадаю, що свого часу і міжнародні правозахисні організації неодноразово закликали Україну прискорити створення бюро розслідувань із функцією незалежного розслідування протиправних дій міліції. Загалом же дана проблема обговорюється ще з далеких 90-х, хоча конкретні кроки для її вирішення зроблені лише за кілька останніх років. Зокрема, крім згаданого КПК, створення такого органу досудового розслідування, як Державне бюро розслідувань, передбачено і в Законі “Про прокуратуру” в редакції 2014 року. З прийняттям у 2014 році закону про НАБУ, ідея ДБР була дещо відсунута на другий план, але вже через рік закон про ДБР таки був ухвалений парламентом, набувши чинності в березні поточного року. Приблизно в цей же час була сформована і конкурсна комісія з обрання керівництва ДБР.

За яким принципом було сформовано комісію та хто, крім Вас, до неї увійшов?

Комісія складається з 9 членів, призначених за квотним принципом — по 3 особи від Президента, Кабміну і Верховної Ради відповідно. Це науковці, юристи, чиновники та народні депутати. Власне, думаю, що через квотний принцип кожен суб’єкт призначення керувався власними мотивами у визначенні тих, хто відповідатиме за відбір кандидатур на керівні посади в ДБР. Як на мене, то найбільш зрозумілий і чітко професійний підхід був якраз у Президента, який зробив ставку на науково-практичний кадровий ресурс. Що ж до інших, то вони, очевидно, відповідають встановленим у Законі вимогам до членів конкурсної комісії. Із цих вимог лише одна є повністю формальною — наявність вищої юридичної освіти, всі інші — оціночні та відсіювальні критерії.

Робота попередніх конкурсних комісій, які обирали керівництво НАБУ, НАЗК, супроводжувалася гучними резонансами і скандалами. Чи вдасться комісії з обрання керівництва ДБР оминути старі граблі?

Звісно, ми намагаємося враховувати досвід інших конкурсних комісій, запозичувати конструктивні моменти в їх діяльності і не повторювати явних помилок. Проте завжди виникають якісь нетривіальні обставини, коли доводиться діяти дискреційно, тобто виходячи з конкретної ситуації, і тут ніхто не застрахований від спорів і можливих помилок. До того ж, досвід роботи попередніх конкурсних комісій засвідчує, що далеко не завжди проблеми виникають внаслідок браку компетентності і професіоналізму самої комісії (хоч і це, мабудь, має місце), дуже часто причинами збоїв були маніпуляції, ажіотаж і намагання свідомо дискредитувати процес формування нових правоохоронних структур. Подібні чинники знаходяться за межами роботи комісій і на них важко вплинути.

Що на даний момент є найбільшою перепоною на шляху формування, запуску і повноцінного функціонування ДБР?

Такою перепоною, на мою думку, наразі є основа створення та функціонування ДБР — сам Закон “Про державне бюро розслідувань”. Цей документ є недосконалим і за змістом, і за технікою, а прийняття його остаточної редакції депутатами з голосу по суті “добило” цей закон остаточно.

Можете уточнити, про які саме недоліки йдеться?

Недоліків чимало. Взяти хоча б статтю 3 Закону, де перелічуються засади, на яких організовується і діє Державне бюро розслідувань. Однією з таких засад вказано принцип верховенства права, тлумачення якого в Законі є деформованим і суперечить нормам Конституції України. Далі, беремо статтю 5, “Завдання ДБР”, яка визначає підслідність нової структури. А підслідність, як згадано вище, є найважливішою характеристикою правоохоронного органу. Поправкою з голосу депутати вилучили із завдань Бюро запобігання організованій злочинній діяльності, терористичним та іншим особливо тяжким насильницьким злочинам. Водночас п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону містить повноваження ДБР з аналітичних заходів щодо встановлення системних причин та умов проявів організованої злочинності. Для чого це тоді і для кого? Який орган має розслідувати злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій? Свого часу проект Закону про ДБР закріплював за цим органом завдання щодо запобігання злочинам катування, жорстокого і нелюдського поводження, вчинюваних працівниками правоохоронних органів, детективами НАБУ, СБУ, органів внутрішніх справ та прокурорами. Проте остаточно проголосована редакція Закону втратила і ці положення замість того, щоб усунути певні недоліки у формулюваннях та вживанні термінів. Знову ж питання, хто сьогодні несе відповідальність за зростання злочинності і різке падіння розкриття тяжких злочинів в рамках запущеної квазіреформи правоохоронної системи? Нарешті, якби вказані норми вдалося зберегти в Законі, то недавній конфлікт між ГПУ і НАБУ мало б розслідувати якраз ДБР, а не СБУ.

На останньому засіданні конкурсної комісії Ви заявили, що до Закону є зауваження і по регламентації діяльності самої комісії. Про що йдеться?

По-перше, в Законі наведено широке коло часом навіть непоіменованих осіб для призначення за відсутністю прописаної структури центрального апарату і кваліфікаційних вимог до керівників підрозділів цього апарату і директорів територіальних органів. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону за поданням конкурсної комісії призначаються керівники та всі без винятку працівники підрозділів внутрішнього контролю центрального апарату і територіальних органів ДБР, щодо яких в Законі знову ж відсутні будь-які кваліфікаційні критерії. І як ми маємо обирати всі ці кадри, на основі яких вимог і процедур? По-друге, положення про проведення комісією конкурсу скупо прописані лише в статті 11 Закону, цього явно замало для системної роботи. І, по-третє, проблемою є розповсюдження квотного принципу на формування керівних посад ДБР, в тому числі з урахуванням того, що 51% чисельності підрозділів складу ДБР має бути з числа фахівців права, які не мають досвіду слідчої, оперативної роботи, але мають якийсь відповідний стаж роботи в галузі права (особливо це питання є нагальним для формування комісією підрозділів внутрішнього контролю). Виходячи з цього, складається стійке враження, що законодавець відвів конкурсу на посади в ДБР суто формальну роль. Дуже необачно “нагородити” комісію таким недосконалим законом, а потім чекати швидкого відбору якісних кадрів. Та найголовніше, що враховуючи зазначені обставини, після обрання кандидатів на посади Директора ДБР і його заступників конкурсна комісія призупинить роботу на певний час, а це, своєю чергою, загальмує запуск всього органу у заплановані строки.

Який вихід із такої ситуації? Треба змінювати законодавство?

Саме так, треба вносити зміни до Закону про ДБР, доповнивши його окремими положеннями. Передусім, необхідно встановити перелік обов’язкових професійних підрозділів центрального апарату, керівники яких мають бути призначені конкурсною комісією в порядку статті 11, та визначити кваліфікаційні вимоги до них. Тобто проведення конкурсного відбору на посаду головного бухгалтера, піарщика чи керівника підрозділу матеріально-технічного забезпечення, як на мій погляд, не є завданням комісії. Крім того, варто встановити кваліфікаційні вимоги до директорів територіальних підрозділів, а також додати норму, згідно з якою всіх інших працівників ДБР набиратимуть в порядку внутрішніх конкурсів, як, наприклад, це роблять у НАБУ. Всі ці речі, на перший погляд, можуть здатися не такими вже й суттєвими, однак насправді від них повністю залежить успіх нашої роботи. Професіоналізм — це вміння досконало працювати з деталями.

Ви з колегами звертатиметесь до профільного парламентського комітету?

На жаль, в Парламенті не все так швидко і просто. Більш того, є певні сумніви в доцільності звернення саме до депутатів в силу якості нині діючого закону. Сама конкурсна комісія не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Натомість таке право має Кабінет Міністрів України та Президент. Тому ми маємо звернутися з відповідними пропозиціями до КМУ із листом щодо проблем із законом, які бачить комісія як такі, що унеможливлять її роботу, та пропозиціями їх вирішення. Як бачите, ми — прибічники конструктивного підходу.

Представники громадських організацій нарікали, що створення ДБР опинилося поза увагою уряду та професійної правничої спільноти. Зокрема, деякі активісти говорили про малу кількість поданих заяв до комісії, погане ресурсне забезпечення тощо. Яка ситуація насправді?

Мені цікаво, що, на думку громадських активістів, з врахуванням Закону про ДБР, має включати “увага уряду”? Можу сказати, що уряд забезпечив конкурсну комісію підтримкою на рівні секретаріату, і жодне прохання членів комісії до співробітників секретаріату не було проігнороване. Всі міністерства, до яких ми зверталися, надають відповіді на запити комісії в найкоротші строки. На сайті Кабміну є відповідний банер, розміщується вся інформація, всі засідання транслюються он-лайн. Тобто все публічно, доступно, все працює. Хто зацікавлений — спостерігає і контролює. Не треба маніпулювати свідомістю громадян. А що стосується незацікавленості з боку правничої спільноти, то, швидше за все, маємо говорити не так про відсутність належної уваги, як про певний професійний песимізм, спричинений відвертими ляпами і недоліками Закону про ДБР.

А як щодо малої кількості претендентів на керівні посади в Бюро?

Ну, по-перше, їх не так вже й мало — було подано 82 заявки. Попри це, гадаю, що відсутність цілісної стратегії реформування правоохоронних органів і концепції побудови відносин між ними є серйозним аргументом проти прийняття на себе функцій Директора ДБР чи його заступника для тих, хто професійно розуміється на проблемі.

Як відбуватиметься процес відбору кандидатів?

Конкурс проходитиме в декілька етапів. Після формального допуску, кандидати повинні пройти тестування, яке включає професійні тести та тести на загальні здібності (general skills) і доброчесність. Комісія ретельно підійшла до цього, розробивши професійні тести за допомогою експертів. Загалом розроблено 20 блоків, або близько 2170 тестових завдань з різних галузей права. Кандидати зможуть попередньо ознайомитися із завданнями, аби мати змогу підготуватися до тестування. Друга категорія тестів містить завдання, розроблені з урахуванням світової практики тестування топ-персоналу. Після затвердження комісією отриманих результатів передбачається відсіювання кандидатів, які не відповідають мінімальним вимогам до рівня професійних знань. Цей бар’єр члени комісії визначали в ході конструктивних дискусій, ухваливши рішення, що ті, хто дадуть 65% правильних відповідей, проходять далі. А далі — співбесіди з кожним кандидатом, який успішно складе тести та пройде спеціальну перевірку. В ході такого спілкування комісія оцінюватиме претендентів за набором встановлених критеріїв, виставляючи певні бали по кожному з них. Переможцями конкурсу будуть ті особи, які в сумі отримають найбільшу кількість балів в процесі рейтингового голосування.

Як відомо, комісія вже відхилила деякі заявки на участь у конкурсі. Чи отримуєте ви скарги та як на них реагуєте?

Під час кожного засідання конкурсна комісія розглядає всі звернення, запити і скарги, які до неї надходять. Для більш детального їх вивчення добровільно визначаються два члени комісії, які протягом певного часу аналізують відповідні документи. Понад те, аби ніхто не докоряв у тому, що хтось із нас опікується чиїмись інтересами і виносить заангажовані рішення, кожна скарга розглядається кілька разів різними парами членів комісії. Це дозволяє уникнути можливих помилок і суб’єктивних оцінок та досягти максимальної прозорості у нашій роботі.

Наостанок, Ваш прогноз, чи запрацює “українське ФБР” 1 січня наступного року?

Враховуючи всі перелічені проблеми, маю всі підстави сумніватися в цьому. Свіжий досвід показує, що оперативно вирішувати стратегічні проблеми і виправляти помилки чиновники і законодавці в нас ще не навчилися. Водночас це зовсім недопустимий ризик, коли мова йде про правоохоронну систему. Та, зі свого боку, конкурсна комісія робить і буде робити все можливе, аби Державне бюро розслідувань запрацювало. Так чи інакше, це незворотній процес, і навіть якщо ми не вкладемося в існуючий дедлайн, роботу все одно треба продовжувати і доводити справу до кінця. Хоча й імітувати активність там, де вона неможлива, виходити за межі професійного підходу до проблем чи створювати псевдоорган, який не буде здатним повноцінно виконувати покладені на нього функції, особисто я не збираюсь за будь-яких обставин.

 

Джерело: УНН
Loading...
Loading...
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...