Що хотіла Україна і що вирішив суд ООН у позові проти РФ: витяги з рішення

Суд нагадує, що 16 січня 2017 року Україна розпочала процес проти Російської Федерації щодо ймовірних порушень Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. У той же день Україна представила прохання про визначення тимчасових заходів, спрямованих на забезпечення прав, щодо чого вона має претензії відповідно до цих двох конвенцій, в очікуванні рішення суду по суті.

Прохання України про застосування тимчасових заходів:

Що стосується Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, у проханні про визначення тимчасових заходів, Україна попросила суд визначити наступні тимчасові заходи:

"(a) Російська Федерація повинна утримуватися від будь-яких дій, які можуть загострити або розширити предмет спору стосовно Конвенції про фінансування тероризму перед судом або зробити цей спор таким, що важче вирішити.

(b) Російська Федерація повинна здійснювати належний контроль за своїм кордоном, щоб запобігти подальшим актам фінансування тероризму, в тому числі постачанню зброї з території Російської Федерації на територію України.

(c) Російська Федерація повинна зупинити і запобігти усім передачам з території Російської Федерації грошей, зброї, транспортних засобів, обладнання, забезпеченню навчанням або силами груп, які беруть участь в терористичних актах проти цивільних осіб в Україні, або тих, про які Російська Федерація знає, що можуть в майбутньому брати участь в терористичних актах проти цивільних осіб в Україні, в тому числі, але не обмежуючись, "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", "Харківських партизанів" і пов’язаних з ними груп та окремих осіб.

(d) Російська Федерація повинна вжити всіх заходів, наявних в її розпорядженні, щоб гарантувати, що будь-які групи, що діють в Україні, які раніше отримували з території Російської Федерації перекази грошових коштів, зброю, транспортні засоби, обладнання, навчання, або сили, будуть утримуватися від проведення терористичних актів проти цивільного населення в Україні".

Що стосується Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, у проханні про визначення тимчасових заходів, Україна попросила суд визначити наступні тимчасові заходи:

"(a) Російська Федерація повинна утримуватися від будь-яких дій, які можуть загострити або розширити предмет спору стосовно Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації перед судом або ускладнить його вирішення.

(b) Російська Федерація повинна утримуватися від будь-яких актів расової дискримінації щодо осіб, груп осіб або установ на території, що перебуває під її ефективним контролем, в тому числі і на Кримському півострові.

(c) Російська Федерація повинна припинити і утримуватися від дій, політичних і культурних утисків стосовно кримськотатарського народу, в тому числі призупиняючи рішення, яким забороняється Меджліс кримськотатарського народу, та відмовляючись від виконання цього рішення і будь-яких аналогічних заходів, поки справа перебуває на розгляді.

(d) Російська Федерація повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб зупинити зникнення кримських татар і оперативно розслідувати випадки зникнень, які вже сталися.

(e) Російська Федерація повинна припинити і утримуватися від дій, політичних і культурних утисків стосовно етнічних українців в Криму, в тому числі призупиняючи обмеження на здобування освіти українською мовою і поважаючи етнічну українську мову та права на освіту, поки справа перебуває на розгляді“.

Говорячи про можливість застосування запобіжних заходів, Міжнародний суд ООН зазначив наступне:

Що стосується Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму,

Суд зазначає, що Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму накладає низку зобов’язань на держави-учасниці щодо попередження і припинення фінансування тероризму. Однак, для цілей свого прохання про визначення тимчасових заходів Україна посилається на свої права і відповідні зобов’язання Російської Федерації виключно відповідно до статті 18 Конвенції.

У статті 18 йдеться, по суті, про те, що держави-учасниці зобов’язані співпрацювати з метою запобігання фінансуванню тероризму, тобто наданню або збору коштів з наміром їх використання або при усвідомленні, що вони мають бути використані для того, щоб здійснити терористичні акти, як вони визначені в статті 2 Конвенції. Отже, в контексті прохання про визначення тимчасових заходів, держава-учасниця Конвенції може покладатися на статтю 18, щоб вимагати в іншої держави-учасниці співпрацювати з нею в запобіганні певним видам діяльності, тільки у тому випадку, якщо правдоподібно, що такі дії є злочином відповідно до статті 2 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Суд зазначає, що дії, на які Україна посилається, привели до загибелі і поранень великої кількості цивільних осіб. Однак для того, щоб визначити, чи права, які Україна прагне захистити, щонайменше є правдоподібними, необхідно з’ясувати, чи є достатні підстави вважати, що елементи, викладені в статті 2, такі як намір і знання, а також елемент мети, присутні. Суд вважає, що на цьому етапі розгляду Україна не надала докази, які дають достатні підстави для того, щоб вважати правдоподібним те, що ці елементи присутні. Таким чином, він приходить до висновку, що умови, необхідні для визначення тимчасових заходів щодо прав, заявлених Україною на основі Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, не виконуються. Суд вказує на те, що цей висновок не завдає шкоди зобов’язанням сторін виконувати вимоги Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, і, зокрема, її статті 18.

Що стосується Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації,

Суд зазначає, що Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації накладає на держави-учасниці низку зобов’язань щодо ліквідації расової дискримінації у всіх її формах і проявах. Для цілей Конвенції термін “расова дискримінація” передбачає дискримінацію за ознакою етнічного походження. Суд зазначає, що існує взаємозв’язок між повагою індивідуальних прав, зобов’язаннями держав-учасниць за Конвенцією і правом держав-учасниць домагатися дотримання цих прав.

Суд зазначає, що статті 2 та 5 Конвенції призначені для захисту осіб від расової дискримінації. Отже, в контексті прохання про визначення тимчасових заходів держава-учасниця Конвенції може використовувати права відповідно до статей 2 і 5, тільки в тому випадку, якщо видається можливим, що дії, на які подається скарга, є актами расової дискримінації відповідно до Конвенції.

У цій справі, виходячи з доказів, представлених сторонами перед судом, видається, що деякі з дій, на які скаржиться Україна, задовольняють цю умову правдоподібності. Це стосується заборони Меджлісу і ймовірних обмежень прав на освіту етнічних українців.

Суд звертається до питання про зв’язок між заявленими правами та тимчасовими заходами, про які було прохання. Він зазначає, що тимчасові заходи, до яких прагне Україна, спрямовані на запобігання вчиненню Російською Федерацією актів расової дискримінації щодо осіб, груп осіб або установ на Кримському півострові (b); запобігання актам політичних і культурних утисків кримськотатарського народу, в тому числі призупинення дії указу про заборону Меджлісу (c); запобігання зникненню кримських татар і забезпечення оперативного розслідування зникнень, які вже сталися (d); запобігання актам політичних і культурних утисків щодо етнічних українців в Криму, включаючи призупинення обмежень на здобуття освіти українською мовою (e).

Як уже нагадав суд, повинен існувати зв’язок між заходами, про які прохалося, і правами, які, як стверджується, перебувають під ризиком завдання непоправної шкоди. У поточному розгляді це стосується заходів, спрямованих на захист прав України відповідно до статей 2 і 5 Конвенції, щодо здатності кримськотатарської громади зберігати свої представницькі установи і щодо необхідності забезпечити доступність навчання українською мовою в школах Криму.

Висновки Міжнародного суду ООН і заходи для застосування:

Суд робить висновок, що умови, передбачені його статутом для визначення тимчасових заходів у зв’язку з Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, виконані. Нагадуючи Російській Федерації про її обов’язки виконувати свої зобов’язання за Конвенцією, суд вважає, що стосовно ситуації в Криму Російська Федерація повинна утриматися, до прийняття остаточного рішення у справі, від збереження або запровадження обмежень щодо здатності кримськотатарської громади зберігати свої представницькі установи, в тому числі Меджліс. Крім того, Російська Федерація повинна забезпечити доступність освіти українською мовою. Суд також вважає за необхідне вказати захід, спрямований на недопущення загострення суперечки між сторонами.

Що стосується ситуації на сході України, суд нагадує сторонам, що Рада безпеки ООН в своїй резолюції 2202 (2015) схвалила “Компекс заходів щодо виконання мінських угод”, який був прийнятий і підписаний 12 лютого 2015 року в Мінську. Суд очікує, що сторони індивідуальними і спільними зусиллями будуть працювати для реалізації цього “Комплексу заходів” у повному обсязі для досягнення мирного врегулювання конфлікту в східних регіонах України.

У повному тексті останнього пункту йдеться:

"З цих причин суд визначає наступні тимчасові заходи,

(1) що стосується ситуації в Криму, Росія повинна, відповідно до своїх зобов’язань в рамках Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, (a) за підтримки тринадцяти голосів проти трьох, утримуватися від підтримки або накладення обмежень на можливість кримськотатарської громади зберегти свої представницькі установи, в тому числі Меджліс; (b) за одноголосної підтримки, забезпечити доступність освіти українською мовою;

(2) за одноголосної підтримки, обидві сторони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть загострити або розширити предмет спору у суді або ускладнити його вирішення".

Низка суддів також додали до рішення свою окрему думку.