За словами Арестовича, поштовхом до ескалації, яку ми спостерігаємо наразі, стало поєднання трьох контурів у міжнародній політиці.
Перший контур - це заява чинного президента США Джо Байдена про поділ світу на авторитарні та демократичні країни та те, що демократичні країни готові застосовувати військову силу для обстоювання своїх цінностей. Та заява все того ж Байдена про те, що президент РФ Володимир Путін — вбивця. Усе це було поєднано з униканням прямих контактів з президентом РФ.
Другий контур - це останні програші РФ у Лівії, Сирії та Нагорному Карабаху. Фактично Україна залишилася тією точкою впливу, через яку РФ хоче вплинути і на позицію у міжнародній політиці, а також не допустити інтеграції України до євроатлантичних структур.
Третій контур, за словами Арестовича, - це власне процес переговорів у межах ТКГ та позиція влади України, яка не здає “червоні лінії” та переслідує проросійські сили всередині країни.
Цитата:
“Ми маємо три контури, які зійшлись, тому найбільша концентрація російських військ на наших кордонах, починаючи з 2014-15 років. А ще, якщо подивитись на безпрецедентну активність західної дипломатії і відверті заяви щодо Російської Федерації, видно, що справа пішла не на жарт. Тобто, у західних політиків, через розвідку, мабуть, є інформація, що цього разу Росія плекає реальні замисли. Виникає питання, у чому розміри цих задумів — чи це реально готовність перейти до повномасштабної або регіональної війни з одного-двох напрямків, або це все ж стратегічна кампанія з дезінформації, щоб залякати "держите меня семеро, я за себя не отвечаю“ і "одразу робіть поступки по Північному потоку, давайте гарантії, що Україна ніколи не вступить до НАТО", — розмірковує Арестович.
Деталі
На його думку, йдеться все ж про стратегічну кампанію з дезінформації. Водночас, спроби загострення на існуючому фронті (а не відкриття нових фронтів), є неминучими.
Однак, є сценарій, що може бути гіршим за спробу ведення повномасштабної війни.
“Ще один сценарій, дуже поганий для нас, гірший, ніж повномасштабна війна — це коли вони за одну ніч перефарбовують каски на білі і кажуть "ми — миротворці ОДКБ, які сюди прийшли, щоб захистити нещасний народ Донбасу від злих українських фашистів“. До того ж, там може бути якийсь теракт або якийсь обстріл позицій, масова загибель їх військовослужбовців або мирних мешканців, спроба розхитати ситуацію з хлопчиком (дитина, що загинула на Донбасі 2 квітня — ред.) тощо. Це — набагато гірший сценарій, аніж повномасштабна війна, таке однобічне проголошення миротворчої операції. Недарма вони посилаються на Сребреницю (Сербія — ред.), тому що після подій у Сребрениці було однобічне введення миротворців з боку ООН, придушення сербської сторони. Тобто, є операції з підтримання миру, а є з примушення до миру, і ООН тоді провела операцію з примушення до миру, наносились повітряні удари, наземні, а потім миротворці. Вони щось на кшталт того можуть спробувати зробити на Донбасі. І тоді все це стає дуже складною ситуацією, з якої поки не відомо, як виходити. Хоча, звісно, певні плани у нашого керівництва і партнерів є”, — пояснив Арестович.
За його словами, наразі українська сторона розглядає два можливих сценарії: спроба загострення ситуації на Донбасі з метою виходу на умовний “Мінськ — 3” або ж це план з однобічного введення “миротворців”.
“Це небезпечний сценарій, але ми його розуміємо і це відслідковуємо, і у нас є власні плани із західними партнерами, які показують, що будь-яка спроба зробити перше і друге, не кажучи вже про третє і четверте, дорого коштуватиме”, — наголосив Арестович.
Доповнення
Загострення на Донбасі триває з початку 2021 року. Станом на 12 квітня, за інформацією Офісу Президента, на Донбасі в результаті військових дій загинули 26 українських військових.