Екскомандир дівчачого взводу ліцею імені І.Богуна: серед дівчат більше вмотивованих бути на командних посадах

- Який прогрес ви можете відмітити за цей час? Що змінилося?

- Вони вже розуміють, що таке армія, розуміють, як треба поводитись. Мені вже не треба з ними спілкуватись про нестатутні взаємостосунки, пояснювати, що це таке, тобто, вони вже більш-менш розуміють, як вони мають себе поводити й наскільки це матиме наслідки в їх майбутній службі. Вже опускаємо ті моменти про підйом, відбій, зарядку, як правильно "відбити" ліжко. На цьому вони вже розуміються. Поки що це один взвод, 20 дівчат. Зараз ми набрали один курс, бо в нас просто банально немає приміщення, де їх тримати.

- Чи всі дівчата бачать своє майбутнє у лавах ЗСУ?

- Фактично, так. Не всі, звісно, на командних посадах, але більшість бачать себе, нехай, навіть бухгалтерами, перекладачами, але теж військові спеціальності. Але є й такі, які бачать себе у командних спеціальностях, тобто, це – розвідка, ССО (Сили спеціальних операцій), ДШВ (Десантно-штурмові війська). Тобто, це вже серйозні військові спеціальності.

- Чи змінилося за цей рік ставлення викладачів до того, що у військовому ліцеї почали навчатися дівчата?

- Загалом, вони прийняли той факт, що дівчата є, дівчата будуть й що з ними треба вчитись працювати й це приємно. Й хлопці вже їх сприймають, більш-менш, як своїх друзів. Не дивляться на них, як на сексуальний об'єкт та, взагалі, на як якийсь баласт. Питання також в командирах – не всі хочуть бути їхніми командирами. Якраз мене, в рамках експерименту зняли з посади командира взводу жінок й поставили чоловіка для того, щоб моніторити, як офіцери чоловіки будуть з ними комунікувати. Викладають їм і жінки, і чоловіки, але командир взводу – це, як класний керівник. І зараз вже в них командир – чоловік. Й департамент (військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України – ред.) хоче відслідкувати цей момент.

- Дівчата готові реально йти в майбутньому воювати?

- Вони зараз чітко розуміють, шо Росія – ворог, але мова йде про неповнолітніх. До того ж ми не робимо з них "юнармію", але я їх готую до того, що їм доведеться виконувати будь-яку роботу. Неважливо штаб це чи поле. Я їх готую до того, що їм доведеться виконувати будь-яку поставлену задачу.

- Чи були в самих дівчат за цей час психологічні проблеми? Чи допомагав психолог?

- З психологом проблема, бо в нас, дійсно, немає психолога для дівчат й це є проблема, яку я озвучувала департаменту. Я сподіваюся ми внесемо зміни в штат, бо це теж величезна демократична процедура. Але дівчата, переважно, більш адаптивні, ніж хлопці й вони швидше адаптуються до умов. Але, знову ж таки, дуже негативних ситуацій не було. Було, звісно, що вони притиралися між собою, все-таки це казарма, закрите приміщення. Були між собою моменти, але психологічних зривів не було. Але, очевидно, що з певними складнощами вони зіштовхнулися. Але, це – нормально, це – процес загартування. І були проблеми з деякими хлопцями: у нас 50 на 50. Половина вважає, що жінкам – місце в армії, а деякі вважають, що категорично ні.

- Ваша відома теза, що жінка має бути на голову вища за чоловіка, щоб бути нарівні. Вам вдалося це із взводом дівчат?

- Так, 5-6 дівчат – точно вищі на голову за хлопців, а ментально й емоційно вони всі вищі за хлопців. Тобто, вони зріліші за хлопців набагато – це факт. А ці п'ять – шість дівчат реально мотивовані бути бойовими офіцерами, на командних посадах. Й з 20 людей – це високий відсоток, бо серед хлопців таких менше.

- Чи очікуєте ви, що кількість дівчат в ліцеї збільшиться в майбутньому? Інтерес з їхнього боку збільшується?

- Так, дзвонять нам багато. Я не досліджую ці процеси, але з того, що я чую – так, є великий попит й конкурс буде доволі великий. В цьому наборі в нас було 3 людини на місце, це при тому, що ми за тиждень оголосили про прийом документів й був дуже маленький термін.