Наука, що годує Україну: як розвиток українського тваринництва забезпечує продовольчу безпеку держави?

М’ясо, молоко, яйця, мед − продукти, без яких неможливо уявити раціон українців. Мало хто знає, що за якістю цих продуктів стоїть ціла наука − зоотехнія. Щодня українські науковці працюють над розвитком повного циклу тваринництва: від виведення нових порід тварин до сучасних технологій утримання й переробки, щоб українці мали якісну та безпечну їжу на столі, пише УНН.

Зоотехнія та як її розуміти?

Сьогодні продовольчу безпеку українських родин забезпечують стабільне сільське господарство, доступність продуктів у магазинах за прийнятними цінами та якість їжі, гарантована контролем стандартів. Важливу роль при цьому відіграють логістика й торгівля, які забезпечують своєчасну доставку продуктів навіть у віддалені та постраждалі регіони країни.

За безпосереднім забезпеченням продовольчої безпеки стоїть непроста наука зоотехнія, що охоплює питання селекції, генетики, раціонального годування, умов утримання, відтворення поголів’я та організації виробництва тваринницької продукції. 

Головні осередки цієї роботи зосереджені у десятці наукових установах та підприємствах Національної академії аграрних наук України: Інститут розведення і генетики тварин, Інститут тваринництва, Інститут свинарства, Інститут рибного господарства, Інститут біології тварин, Інститут бджільництва, дослідні станції птахівництва та біоресурсів тощо. Усі вони разом забезпечують те, що сьогодні потребує як ніколи кожна країна − продовольчу незалежність.

Що це означає на практиці?

Учені НААН не просто виводять породи, вони створюють тварин, що найкраще пристосовані до наших умов, мають високу продуктивність і витривалість. Наприклад, українські червоно-ряба та чорно-ряба молочні породи великої рогатої худоби не поступаються за продуктивністю зарубіжним породам, а от за основними життєвими характеристиками і показниками − їх випереджають.

У конярстві особливою гордістю є українська верхова порода, створена для потреб кінного спорту шляхом складного відтворювального схрещування. Вона активно використовується у класичних дисциплінах, зокрема у виїздці та на конкурсних змаганнях. А порода новоолександрівський ваговоз застосовується для сільськогосподарських робіт та виробництва кумису.

У свинарстві вчені НААН вивели такі знакові породи, як українська степова ряба та біла, червона білопояса, Миргородська та Полтавська м’ясна, які славляться високими приростами живої ваги й чудовими смаковими якостями м’яса.

У вівчарстві та козівництві впроваджуються нові високопродуктивні породи, що забезпечують підвищення виходу м’яса, молока та вовни. Серед них − асканійські каракульська та м’ясо-вовнова породи овець, а також перспективні породи кіз.

Навіть бджільництво теж не залишилося осторонь: виведені науковцями НААН карпатські бджоли типу "Рахівський" показують на 15-20% вищу медову продуктивність, добре зимують і є миролюбними.

Тобто сегмент зоотехнії, охоплений науковими установами НААН, є надзвичайно широким − від великої рогатої худоби й свиней до коней, овець, кіз та бджіл. Це створює надійний фундамент для продовольчої безпеки та розвитку аграрного сектору України.

При цьому важливо підкреслити, що тварини не просто виводяться, а й перебувають під постійним наглядом − проводяться ретельні дослідження з годівлі, утримання, профілактики та лікування хвороб. Науковці забезпечують належний догляд за кожним видом, впроваджують сучасні ветеринарні методи, розробляють оптимальні раціони та технології утримання.

Про цифри загалом

Розглянемо приклад із птахівництва. За даними фермерських асоціацій, яєчні кури несуть близько 220 яєць на рік, а м’ясо-яєчні − приблизно 140 штук. Водночас породи, виведені науковцями НААН, демонструють значно вищу продуктивність. Так, Бірківська барвиста має несучість 270-280 яєць на рік, а Полтавська глиняста − 260–275 яєць. Серед м’ясо-яєчних порід кури Геркулес (білий, зозулястий, золотистий, рябий) показують несучість на рівні 215-230 яєць на рік. При цьому збереженість птиці у виведених видах становить 95-96%, що є важливим показником стабільності та надійності виробництва. Окрім того, науковці НААН розробили технології збагачення яєць йодованими амінокислотами − важлива справа, яка допомагає боротися з йододефіцитом у людей.

Тобто використання високопродуктивних порід курей, виведених науковцями НААН, дозволяє українським фермерським господарствам значно підвищити ефективність виробництва. Наприклад, при середньому утриманні 1,5 тис. курей приріст продуктивності становить понад 60 яєць на курку на рік, що дає додатково близько 90 тис. яєць. За ціною близько 6 грн за яйце (березень 2025 року), це забезпечує фермеру приблизно 540 тис. грн додаткового валового доходу на рік. Звісно, ця цифра орієнтовна, без врахування витрат на утримання, корм, ветеринарію та обслуговування, але навіть як прогноз − бонус суттєвий і підвищує рентабельність господарств. Що вже й казати про великі промислові підприємства, де утримуються 100 тис. і більше курочок.

Чому це важливо сьогодні?

Раніше основою тваринництва були села: корови на пасовищах, свині у хлівах, кури на подвір’ях. Зараз основний акцент змістився на промислове виробництво − а це зовсім інші масштаби й ризики. Тут потрібен чіткий науковий моніторинг, сучасні технології та система контролю на кожному етапі − від племінного відбору до ветеринарної медицини.

Саме тому повний цикл, який забезпечують установи НААН, − від генетики до переробки − стає не просто важливим, а стратегічним ресурсом для країни. Це − запорука продовольчої безпеки, стабільності цін на м’ясо, молоко, яйця, а також гарантія екологічної та санітарної безпеки. І головне − за всіма цими досягненнями стоять не просто фермери чи агрохолдинги, а українські науковці, які працюють над тим, щоб наші продукти були якісними, конкурентоспроможними й доступними.

Нагадаємо

Поки росія знищує українське тваринництво на тимчасово окупованих територіях, українська аграрна наука, схоже, отримала внутрішнього ворога − Фонд державного майна, який домагається вилучення понад 135 тис. га сільськогосподарської землі у Національної академії аграрних наук України. Це ставить під загрозу племінне тваринництво, селекційні програми, кормову базу для ферм і загалом продовольчу безпеку країни.