КИЇВ. 25 липня. УНН. З проханням прокоментувати ці події та перспективи розвитку української ядерної енергетики загалом УНН звернувся до інженера, підприємця та експерта в енергетичній галузі Віталія Дем’янюка.
- Чому ядерна енергетика стала предметом особливої уваги українських парламентарів та урядовців саме зараз?
- Ядерна енергетика з точки зору безпеки, а також економічної важливості і високого рівня технологічної складності є однією з небагатьох галузей, які знаходяться і будуть знаходитися під різнорівневим державним регулюванням.
Це галузь, де дуже багато питань стратегічного розвитку потребують врегулювання на законодавчому рівні. В зв‘язку з цим, я сказав би, що увага, яка приділяється питанням розвитку ядерної енергетики з боку парламентарів та уряду точно не є надлишковою. Більше того, хотілося б, і галузь цього потребує, щоб ця увага, включаючи рекомендації комітетських слухань, виливалася в планомірну законодавчу роботу, яка формувала б повноцінний нормативний простір для розвитку ядерної енергетики і суміжних з нею галузей.
- Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачає збереження ключової ролі атомної генерації у енергетичному секторі України. Тим часом, у світі є запит на альтернативну енергетику. Наприклад, Німеччина послідовно відмовляється від атомної на користь "зеленої". Чи не вбачаєте Ви протиріч вітчизняних пріоритетів з європейськими трендами?
- Давайте подивимося детальніше на європейську енергетику. Сьогодні не існує окремо енергетичного ринку Німеччини чи енергетичного ринку Франції. Існує об‘єднаний законодавчо та інфраструктурно Європейський енергетичний ринок. Це стосується, як ринку електроенергії, так і ринку вуглеводнів. В цьому об‘єднаному енергетичному ринку кожна країна-учасник розвиває свій сегмент, який відповідає, з одного боку, її національним завданням, а з іншого боку, - є елементом диверсифікованого і збалансованого за видами енергоносіїв та типами генерації загальноєвропейського енергетичного "кошика".
Німеччина почала активно нарощувати обсяги "зеленої" генерації після такого об‘єднання ринку, в той час як Франція в цьому ринку утримує провідне місце у ядерній генерації. Таким чином, коли ми кажемо, що якась з європейських країн поступово відходить від атомної енергетики, ми маємо розуміти, що є інші європейські країни, які цю спеціалізацію зберігають, розвивають і нарощують.
Не кожна країна має економічні, технологічні і ресурсні можливості розвивати атомну енергетику. Ця компетенція України є дуже цінною і має бути не тільки збережена, але і підсилена. Зверніть, будь ласка, увагу на Фінляндію, яка є членом ЄС і будує нові ядерні енергоблоки. Цій країні важко дорікнути у неекологічності і у відсутності "зеленого" політичного спрямування. Подивіться на Туреччину, що докладає максимум зусиль і вкладає гігантські кошти, аби створити у себе нову галузь – ядерну енергетику. Студенти з Туреччини є постійними відвідувачами України і їхня жага до знань, повірте мені, має абсолютно прикладний характер.
Також необхідно зауважити, що хоч ядерна енергетика не відноситься до відновлюваної, але вона є безвуглецевою, і її поширення у порівнянні з вуглеводневою енергетикою є позитивним фактором для запобігання зміні клімату.
- А що відбувається в цьому плані поза межами Європи? Які загальні тенденції розвитку?
- Світові тенденції також спрямовані на розвиток атомної енергетики.
Сьогодні Китай проектує, будує і вводить в експлуатацію десятки нових ядерних реакторів, збільшуючи свій потенціал в рази.
Сполучені Штати, які є провідною країною у цій галузі, вкладають суттєві державні кошти, що налічують мільярди доларів, у наукові розробки, підтримку національних лабораторій, а приватні американські компанії розробляють та впроваджують нові ядерні технології.
Дуже показовим щодо тенденцій був виступ першого заступника міністра енергетики Сполучених Штатів Едварда Мак Гінніса на щорічному саміті Американського Ядерного Товариства, що відбувся у Філадельфії наприкінці червня цього року. Пан Мак Гінніс зазначив, що Сполучені Штати будуть підтримувати власну ядерну енергетику для її відродження, відкриваючи дорогу новим безпечним ядерним технологіям. Він окремо акцентував увагу на тому, що США продовжуватимуть підтримувати Україну у її зусиллях, спрямованих на розвиток ядерної галузі, як запоруку енергетичної незалежності, та висловив особливу підтримку керівництву НАЕК "Енергоатом".
Така непересічна увага і підтримка з боку Сполучених Штатив нашої ядерної енергетики є позитивною політичною складовою зростаючої співпраці між українськими і американськими компаніями у цій сфері.
Таким чином, акцент на розвиток української ядерної енергетики не суперечить світовим трендам, а відповідає їм. Більше того, власне у ядерних енергетичних технологіях Україна може зайняти одну з провідних позицій, стати лідером. А сам сектор ядерної енергетики може стати одним з центрів економічного зростання, його драйвером, стимулювати розвиток суміжних галузей, а також збільшення експортного потенціалу. Як в частині експорту електроенергії, так і в частині експорту енергетичного обладнання, нових технологій і знань.
Я сказав би, що за умови нашої консолідованої і успішної роботи, ми змогли б в перспективі замінити російські газові потоки до Європейського Союзу українськими перетоками електроенергії, яка, як відомо, є більш універсальним продуктом.
- Ви говорите про нові технології у ядерній енергетиці, про які розповів пан Мак Гінніс. У чому вони полягають?
- Попри ефективну роботу з продовження термінів експлуатації діючих енергоблоків українських атомних електростанцій, треба пам’ятати, що ця галузь має дуже довгі економічні і технологічні цикли.
Навіть враховуючи продовження термінів експлуатації сьогодні діючих блоків, у випадку їхнього планового виведення з експлуатації у період з 2030 року до 2040 року, випадаюча встановлена потужність атомної генерації становитиме близько 10 GW. Це – дуже суттєвий обсяг.
Крім того, необхідно врахувати можливість позитивного внутрішнього економічного розвитку, який мав би супроводжуватися зростанням енергоспоживання, а також розвитком експортного потенціалу.
Таким чином, за моїми оцінками, в період 2030-2040 років нам необхідно буде замістити і додатково ввести в експлуатацію до 16 GW нових ядерних генеруючих потужностей.
Середній термін будівництва енергоблоку, включаючи підготовчий період, проектування, ліцензування і власне спорудження - становить близько 10 років.
- Що це означає? Це означає, що нам, як країні, необхідно приймати рішення відносно того, якими технологіями будуть заміщені сьогоднішні потужності. Як ці технології будуть імплементовані у нас? Як це впливатиме на безпеку експлуатації, паливну складову? Якою загалом буде архітектура нашої електроенергетики?
- Однією з таких технологій, про яку власне і йшлося на згаданому щорічному саміті Американського Ядерного Товариства, і про яку згадував перший заступник міністра енергетики Сполучених Штатів Едвард Мак Гінніс, - є технологія малих модульних реакторів.
На саміті дуже детально була презентована технологія малих модульних реакторів SMR-160 компанії Holtec International (Прим. редакції: Holtec International - глобальний постачальник обладнання та систем для енергетичної галузі, що базується в Камдені, штат Нью-Джерсі, США. Засновником і президентом компанії є Доктор Кріс Сингх). Вона спеціалізується на проектуванні та виробництві деталей для ядерних реакторів. Компанія продає обладнання для управління відпрацьованим ядерним паливом з ядерних реакторів. Було зазначено, що першою країною, де планується ліцензування і впровадження цієї технології є Канада.
Крім того, у березні цього року НАЕК "Енергоатомом" підписав меморандум щодо співпраці з використання малих модульних реакторів з Holtec International. Що можна вважати початком просування проекту і в Україні.
Запропонована технологія такого ядерного реактору має встановлену потужність 160MW. Характерною його особливістю є висока ступінь ядерної і радіаційної безпеки. В тому числі - порівняно з сьогодні діючими в Україні типами ядерних реакторів. Дуже важливо, що запроваджені у технології пасивні системи безпеки дозволяють споруджувати реактори максимально близько до споживачів. Суттєвою характеристикою є можливість регулювання навантаження, і це передбачено технологічно. Реактор може маневрувати, а це кардинально змінює його місце в електроенергетиці.
Звичайно, вся робота для України ще попереду, але багато часу на розкачку немає. У ядерній енергетиці термін 10 років – це вже завтрашній день.
- Як вплинула військова агресія з боку Росії на ситуацію в галузі?
- Не варто забувати про те, що суттєвим гравцем на світовому ринку ядерних енергетичних технологій є Росія.
І тут її поведінка мало чим відрізняється від поведінки у міжнародній політиці. На постійній основі, зокрема через різного роду агентів впливу, здійснюються спроби дискредитувати Україну, як країну, що є носієм ядерних енергетичних технологій. Росія намагається дискредитувати і сам "Енергоатом", як українську експлуатуючу організацію.
Різні групи впливу, які свого часу паразитували на постачанні ядерного палива і комплектуючих з Росії, намагаються вплинути на процеси в українській ядерній енергетиці. Дуже часто це відбувається під прикриттям "зеленого даху", мовляв, наша ядерна енергетика є небезпечною. Але, очевидно, що за такими діями стоять виключно інтереси російської політики.
Але є і позитив. Нещодавно відбулася ключова і знакова подія – повне завантаження 3-го енергоблоку Південно-Української АЕС паливом компанії Westinghouse (Прим. редакції: Westinghouse Electric Company — американська електротехнічна і ядерноенергетична компанія, яка спеціалізується на виробництві ядерного палива, обладнання для енергетичних компаній по всьому світу). Це дає можливість перейти до його повноцінного промислового використання і відмовитися від російського палива.
Разом з тим, залишається відкритим питання будівництва в Україні власного заводу з виробництва ядерного палива. Тут є суттєвий брак політичної волі і організаційних зусиль.
На мою думку, Україна має все необхідне, включаючи унікальну сировинну базу, для створення на своїй території такого заводу. Питання в належному виборі зовнішнього інвестиційного і фінансового партнера. Про Росію, ясна річ, мова не йде.
Іншим проектом, який спрямований на формування нашої технологічної та енергетичної незалежності від Росії, є будівництво Централізованого Сховища Відпрацьованого Ядерного Палива (ЦСВЯП). Без нього Україна вимушена відправляти відпрацьоване ядерне паливо до Росії. Оскільки ми не маємо своїх технологічних можливостей, то сплачуємо росіянам щорічно понад 200 мільйонів доларів. Проект будівництва українського ЦСВЯП реалізується сьогодні, знову таки, у співпраці з американською компанією Holtec International, яка є основним технологічним партнером угоди.
- Сьогодні "Енергоатом" є державною компанією. Підприємства, які займаються видобутком урану в Україні чи централізованим поводженням з радіоактивними відходами, також є державними. Чи є місце для приватної ініціативи у ядерній галузі? І наскільки вона доречна?
- Досвід розвинутих економік показує, що приватна ініціатива є не лише доречною, але й вкрай потрібною. В умовах, коли держава зберігає контроль за ядерною та радіаційною безпекою, приватна ініціатива, в силу своєї мобільності та здатності концентруватися на досягнені практичних цілей, може бути драйвером подальшого розвитку нових напрямків.
Потрібно зауважити, що мова не йде про приватизацію діючих об‘єктів ядерного енергетичного комплексу. Ці об‘єкти мають залишатися у державній власності, і щодо них ми можемо говорити лише про підвищення ефективності державного управління.
Ми маємо достатньо потенціалу і простору для приватної ініціативи поза межами вже існуючого державного майна. Передусім, це стосується розвитку і впровадження нових технологій.
Так, наприклад, поряд з "Енергоатомом", меморандум про підтримку і просування проекту малих модульних реакторів SMR-160 підписаний також між Holtec International і приватною українською компанією Атомні Енергетичні Системи України (Прим. редакції: Атомні Енергетичні Системи України – приватна компанія, яка, в тому числі, спеціалізується на розвідці і дорозвідці родовищ урану в Україні та розвитку нових ядерних енергетичних технологій. Веде роботи по отриманню відповідної ліцензії на видобуток урану. Основним акціонером компанії є український підприємець Геннадій Буткевич). Це перший і, поки що, єдиний випадок формування компанією Holtec International партнерських стосунків з приватними компаніями в Україні. Розбірливість у цих питаннях з боку американських корпорацій можна зрозуміти.
Дуже принциповим моментом є те, що поряд з планами по впровадженню нової технології малих модульних реакторів SMR-160, що належить компанії Holtec International, з боку американського партнера сформульована пропозиція, яка підтримується українськими партнерами проекту, щодо локалізації виробництва малих модульних реакторів в Україні.
Така співпраця, яка об’єднує зусилля американських партнерів, українських державних та приватних компаній є найбільш практичною конфігурацією, що дозволяє досягнути мети – впровадити в Україні нові безпечні ядерні енергетичні технології та створити в Україні технологічний хаб з експортним потенціалом.
