Міністер versus Ректор столичного медвишу: чи є креативний вихід?

Конфронтація, що розгорнулась останнім часом між Міністерством охорони здоров’я України та столичним Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, глибоко непокоїть науково-практичне та педагогічне товариство українських лікарів і вчених, а також викликає певне нерозуміння у міжнародному медичному співтоваристві, яке уважно стежить за розвитком української медицини в контексті триваючої грунтовної західно-орієнтованої реформи системи охорони здоров’я в Україні.

Глибоко переконаний, що існує реальна можливість віднайти спільне порозуміння і у конструктивний спосіб встановити справедливість і захистити добре та чесне ім’я Національного медичного університету.

Нинішня криза у відносинах є й моїм особистим болем, адже Національний медичний університет став моєю професійною колискою, дав мені у повному розумінні слова “все” — сильну освіту, практичні навики лікаря-хірурга, становлення вченого, наукові ступені. Мав високу честь бути Ленінським стипендіатом та занесеним до Золотої Книги Пошани Київського медичного інституту імені акад. О.О. Богомольця 1982 року.

Я залишаюсь вдячним завжди вчителям та вченим моєї Alma mater. Я схиляю низько-низько свою голову і нині перед Великими наставниками-педагогами та Вченими світового гатунку столичного Національного медичного університету. І перед тими, кого вже немає в живих серед нас, і тими, хто нині щедро ділиться талантом педагога, лікаря-клініциста і вченого з молодим поколінням студентів-медиків столичного університету, майбутніми лікарями та вченими Української держави. Лікарями, які будуть стояти на сторожі охорони здоров’я українських громадян.

Моє відкрите послання як громадянина, лікаря, вченого рівноцінно направлено особисто до в.о. Міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун та Ректора столичного Національного медичного університету імені О.О.Богомольця доктора медичних наук, професора Катерини Амосової і ними очолюваних трудових колективів.

На мою особисту думку та глибоке переконання, і у Міністра Уляни Супрун, і Ректора Катерини Амосової є дійсно щире бажання впровадити глибинне реформування як державної політики у сфері охорони здоров’я, так і медичної науки. Майбутнє новітньої європейської української медицини, яке намагається творити пані Супрун, неможливе без нових підходів до високих стандартів навчання та виховання молодих лікарів та медичних науковців, котрі нагально сповідує і ректор Амосова.

Новітня реформа медицини тільки-но почалася. Її підтримують і українська влада, і міжнародне співтовариство. Водночас, вона ще не до кінця зрозуміла і розділяється українськими громадянами, які звикли до “безкоштовної” і “доступної” радянської системи. Сьогодні, як ніколи, потрібно об’єднатися всім реформаторським силам у медичній царині, щоб аргументовано переконувати наше суспільство у корисності і єдиновірності обраного шляху трансформації.

Натомість, гарячі публічні конфлікти та суперечки лише насторожують українців та віддаляють від розуміння суті перетворень.

Мета обох установ має бути лише одна — державницьке, фахове та креативне служіння Українському народові у галузі охорони здоров’я та сучасної підготовки майбутніх лікарів. У зв’язку з цим, пропоную тріаду креативних заходів, а саме:

1) розробити та впровадити “Модель 2020” креативної співпраці МОЗ та столичного Національнго медичного університету на засадах партнерства з метою реалізації тих чи інших реформаторських заходів на всіх рівнях в галузі державної практичної медицини та навчально-педагогічного процесу вищих медичних закладів України на перспективу в найближчі роки;

2) впровадити портал фінансового бюджету (ПФБ) та відкрити його на офіційній веб-сторінці столичного Національного медичного університету. Мета: створити пілотний проект запобігання гіпотетичної корупції у вищих медичних закладах України, зокрема, і в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця.

ПФБ по надходженню фінансових коштів та їх поквартальному чи пів-річному призначенню має бути відкритим та доступним кожному, хто цікавиться фінансами медичних вузів держави, зокрема, столичного медичного вузу.

В ПФБ міг би також поквартально чи може двічі на рік виставлятись фінансовий звіт медичного вузу про розхід тих чи інших коштів та про новий кошторис. До моніторингу залучити заінтересовані громадські організації;

3) вивести суперечку за межі публічної площини і в робочий спосіб віднайти шлях до порозуміння та забезпечення якісної, системної роботи Національного медичного університету.

У разі зацікавленості готовий був би особисто долучитися до підготовки і реалізації запропонованих базових векторів та “Моделі 2020”, направленних на доцільну спіпрацю між вище зазначеними двома державними установами.

Доктор медицини, доктор медичних наук, професор Микола М. Корпан

Почесний Президент та Почесний Член Світових товариств

Лауреат Національних і Міжнародних наукових премій